Ландшафтозна́вство — розділ фізичної географії, що вивчає складні природні і природно-антропогенні геосистеми — ландшафти як частини географічної оболонки Землі. Включає вчення про основні закономірності фізико-географічної дифференціації, фізико-географічне районування і власне вчення про географічний ландшафт.
Ландшафтознавство розглядає походження, структуру, зміни, просторову дифференціацію і інтеграцію ландшафтів, а також їх окремі властивості, взаємозв'язки елементів і морфологічних частин, їх зміни під впливом природних і антропогенних факторів. В межах ландшафтознавства сформувалось ряд напрямків: морфологія ландшафту; геотопологія; геохімія ландшафту; фізика ландшафту; історичне ландшафтознавство; прикладне ландшафтознавство та інші.
Ландшафтознавство спирається на ряд загальних підходів і методів: системний, порівняльний і історичний підходи, дистанційні (в тому числі космічні) і стаціонарні дослідження, математичні і картографічні методи. Головний метод ландшафтознавства — ландшафтна зйомка. Особливого значення набули математичне і картографічне моделювання.
До найважливіших задач ландшафтознавства відноситься розробка теоретичних основ раціонального природовикористання, в тому числі охорони природи.
Ландшафтознавство в Україні Ландшафознавчі дослідження в Україні мають понад столітню традицію і пов’язані вони ще з експедиціями відомого російського природознавця В.В. Докучаєва в Полтавську губернію в 1877 та 1888–94 роках. Розвиток ландшафтознавчих ідей і ландшафтознавства, починаючи від праць В.В. Докучаєва, в Україні проходив двома шляхами: 1) розроблення наукових основ і проведення комплексного фізико-географічного районування; 2) розроблення вчення про ландшафт і природні територіальні комплекси локального рівня. Обидва ці напрямки з часом злилися у єдину концепцію і становлять сьогодні теоретичний фундамент сучасного ландшафтознавства.
В історії українського ландшафтознавства з середини ХІХ ст. виділено три періоди:
перший – 50–60-ті рр.: пов’язаний із розробленням теоретичних і методичних основ, що супроводжувалось складанням ландшафтних карт різних масштабів, написанням перших посібників з теорії ландшафтознавства та методики ландшафтного картографування. Основна увага приділялась вивченню генезису, історії розвитку і структури ландшафтів, питанням їхньої класифікації та прикладного використання для цілей сільського господарства, землеустрою та ін. другий 70–80-ті рр.: характеризується підвищеною увагою до вивчення структури і, особливо, функціонування й динаміки ландшафтів як експедиційними, так і стаціонарними методами на базі комплексних географічних стаціонарів, зокрема, Академії наук України і Львівського університету. Розгорталися дослідження з геофізики і геохімії ландшафтів, широко впроваджувалися дистанційні, аерокосмічні та математичні методи у ландшафтознавство. третій – 90-ті рр. по сьогоднішній день: пов’язаний із значним розширенням можливостей розвитку географічної науки в умовах державної незалежності України та впровадженням нових підходів. Для цього періоду характерне впровадження постнекласичних методологій, ідей і методів екології у ландшафтознавство, геоінформаційних технологій і розроблення геоекологічних інформаційних систем. Так, наприклад, у Львівському університеті формуються середньомасштабні геоекологічні бази даних для Українських Карпат, басейну Верхнього Дністра і великомасштабні для міста Львова і кількох ключових ділянок Українських Карпат.
Особливої уваги заслуговують комплексні фізико-географічні праці академіка П.А. Тутковського, які стосуються зональності ландшафтів і ґрунтів Волині (1910) та фізико-географічних краєвидів України (1922, 1924). На підставі геологічної еволюції він розробив генетичну класифікацію краєвидів (ландшафтів) і проаналізував розподіл їх по території України.
Важливу роль у становленні української комплексної фізичної географії відіграли праці академіка С.Л. Рудницького. Він ще в 1905 р. довів, що об’єктом географії є земля, як цілісність, земна поверхня, її закономірності і властивості, чим фактично заклав основи вчення про географічну оболонку. С.Л. Рудницький розробив термінологічний апарат географії, обґрунтував чотири підходи географічного дослідження – морфологічний, гилологічний, генетичний і динамічний, які не втратили свого значення і дотепер. С.Л. Рудницьким також були започатковані перші комплексні фізикогеографічні характеристики і описи всієї України у фундаментальних працях “Коротка географія України. Фізична географія” (1910), “Основи землезнання України” (1924–1926) та інших.
Низка нових наукових ідей, які суттєво збагатили природничу науку, в т.ч. і фізичну географію, належать академіку В.І. Вернадському. Він заклав основи геохімії і біогеохімії, що мало значення для становлення геохімії ландшафтів, розробив вчення про біосферу і ноосферу, чим збагатив вчення про географічну оболонку.
Перспективи розвитку ландшафтознавства в Україні слід пов’язувати з фундаментальними дослідженнями, пізнанням генезису, структури, процесів динаміки і функціонування природних територіальних комплексів різних рангів, як експедиційними, так і стаціонарними і напівстаціонарними методами.
Серед видатних ландшафтознавців виокремлюються А. Г. Ісаченко, М. А. Солнцев, Д. Л. Арманд, Ф. М. Мільков, В. О. Ніколаєв, М. Д. Гродзинський та ін. Серед дослідників міських ландшафтів в Україні - Воропай Л.І., Геренчук К. І., Гуцуляк В.М., Дорфман Я.Р., Койнов М.М., Круглов І.С., Куниця М.М., Позаченюк К.А., Тютюнник Ю.Г., Денисик Г.І. Яцентюк Ю.В.
Примітки
Література Геренчук К. І. Польові географічні дослідження / К. І. Геренчук, Е. М. Раковська, О. Г. Топчієв. — , 1975. — 248 с. Гриневецький В. Т. Стаціонарні геофізичні і геохімічні дослідження ландшафтів Київського Полісся / В. Т. Гриневецький, О. М. Маринич, Л. М. Шевченко. — , 1994. — 108 с. Гродзинський М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір / У 2-х т. — , 2005. Ландшафтознавство: теорія і практика / Г. П. Міллер, В. М. Петлін, А. В. Мельник; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2002. — 172 c. — Бібліогр.: с. 156—169. Мельник А. В. Ландшафтний моніторинг / А. В. Мельник, Г. П. Міллер. — , 1993. — 148 с. Мельник А.В. Розвиток ландшафтознавчих ідей і ландшафтознавства в Україні / А. В. Мельник // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Географ. — 2004. — Вип. 31. — С. 19−23. Міллер Г. П. Польове ландшафтне знімання гірських територій. — , 1996. — 168 с. Міхелі С. В. Основи ландшафтознавства / С. В. Міхелі. — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. — 186 с. Міхелі С. В. Історія розвитку українського ландшафтознавства (1805—1931 рр.) / С. В. Міхелі // Наук. часоп. НПУ ім. М. П. Драгоманова. Сер. 4: Географ. і сучасність. — 2010. — Вип. 23. — С. 86-98. Міхелі С.В. Концепція раціонального природокористування як чинник розвитку українського ландшафтознавства / С. В. Міхелі // Наук. зап. Тернопільськ. нац. пед. ун-ту. Сер.: Географ. — Тернопіль: СМП «Тайп». — 2010. — № 1 (Вип. 27). — С. 21-27. Міхелі С. В. Українське ландшафтознавство: зародження, становлення, розвиток: Монограф. / С. В. Міхелі. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2014. — 416 с. Пізнання ландшафту: місце і простір. У 2-х т. / Гродзинський М. Д. — , 2005. Стаціонарні геофізичні і геохімічні дослідження ландшафтів Київського Полісся / Гриневецький В. Т., О. М. Маринич, Л. М. Шевченко. — , 1994. — 108 с.
Російською Методика ландшафтно-геофизических исследований и картографирования состояний природно-территориальных комплексов / Под ред. Н. Л. Беручашвили. — Тбилиси, 1983. — 199 с. Миллер Г. П. Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий. — Львов, 1974. — 202 с. Джонгман Р. Г. Г. Анализ данных в экологии сообществ и ландшафтов / Р. Г. Г. Джонгман, С. Дж. Ф. Тер Браак, О. Ф. Р. Ван Тонгерен / Пер. с англ. — , 1999. — 306 с. Шищенко П. Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном проектировании. — , 1999. — 284 с.
Посилання Ландшафтознавство історичне / С. П. Романчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-53167 Landscape Online. International Association for Landscape Ecology, Chapter Germany (IALE-D) — міжнародний журнал відкритого доступу німецького відділення Міжнародної асоціації ландшафтної екології (IALE-D), присвячений науковим, освітнім та прикладним аспектам ландшафтних досліджень. Living Reviews in Landscape Research (LRLR) — міжнародний онлайн-журнал відкритого доступу з рецензованими оглядовими статтями в галузі міждисциплінарних ландшафтних досліджень. openLandscapes — колекція знань наук про ландшафти від Центру Лейбніца з досліджень агрокультурних ландшафтів () та Міжнародного товариства ландшафтної екології ().