Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (неофіційна назва: Музей Ханенків, попередня назва: Київський музей західного та східного мистецтва) — музей світового мистецтва, що презентує найзначніші в Україні колекції мистецтва Європи, Азії та Давнього світу. Музей засновано в 1919 році відповідно до заповіту колекціонера Богдана Ханенка (1917) та дарчої його дружини Варвари Ханенко на ім'я Всеукраїнської академії наук (1918).

Основою колекції музею є художнє зібрання Богдана та Варвари Ханенків — українських колекціонерів та благодійників кінця 19 — початку 20 століття.

Фонди музею налічують більше 25 000 предметів. Близько 1000 вибраних артефактів експонується постійно.

Колекція музею включає оригінальні твори живопису європейських майстрів, як-от: Пітера Пауля Рубенса, Джентіле Белліні, Хуана Сурбарана, Жака-Луї Давіда, Франсуа Буше. Є збірки скульптури та прикладного мистецтва Європи, колекції красного й ужиткового мистецтва Ірану, Тибету, Китаю та Японії, невеликі збірки мистецтва давнього Єгипту, Давньої Греції та Риму.

Музей розміщено у центрі Києва у двох будинках кінця 19 століття по вулиці Терещенківській, які є пам'ятками історії та архітектури. В історичному будинку Ханенків працює постійна експозиція красного та ужиткового мистецтва Європи XIV—XVIII століть. Крім цього, в окремому залі цієї частини музею з 2004 року представлено унікальну збірку ранньовізантійських «синайських» ікон VI—VII століття. На першому поверсі дому експонуються твори мистецтва Давнього світу.

Друга будівля музею, розташована поряд, до 1919 року належала родині Сахновських, близьких родичів Ханенків. З 2006 року у цьому домі розміщено постійну експозицію мистецтва Азії. Чотири зали присвячено мистецтву буддизму, ісламу, а також Китаю та Японії.

Історія

Передісторія, 1874—1919 Історія музею сягає 1870-х років, коли Богдан Ханенко (1849—1917) знайомиться та згодом бере шлюб із Варварою Терещенко (1852—1922).

Богдан Ханенко — нащадок давнього українського роду Ханенків. Народився у селі Лотоки на Чернігівщині в родині шляхтича Івана Ханенка. Освіту здобув у Москві. Працював у Петербурзі, потім у Варшаві. Ще у Петербурзі Богдан Ханенко захопився мистецтвом старих майстрів. Наприкінці 1880-х років родина Ханенків оселяється в Києві. Богдан активно включається в культурне та суспільне життя міста, підприємницьку діяльність братів Терещенків. Ханенко очолює та успішно реалізує проект відкриття у Києві першого публічного музею (освячений у 1904 році). Передає новому закладові значну частину своєї колекції — зокрема, безцінну археологічну збірку.

Варвара Терещенко була старшою донькою українського підприємця та благодійника Ніколи Терещенка. Успадкувала від батьківської родини потяг до доброчинства та інтерес до мистецтва. Варвара Ханенко захоплювалася старим італійським живописом, майолікою, давньою українською іконою, народним мистецтвом. Наприкінці 19-го та перших десятиліттях XX століття спільно з іншими діячами і діячками української культури започаткувала кустарний рух, покликаний дати нове життя традиціям народного мистецтва.

Молоде подружжя Ханенків захопилося ідеєю власного художнього зібрання. Вони багато подорожували Європою, відвідували аукціони і приватні колекції. Керувалися порадами провідних знавців історії мистецтва. У результаті за 40 років пошуку Ханенки зібрали надзвичайно цінну колекцію мистецтва. На початку 20-го століття вона вважалася однією з найкращих приватних збірок мистецтва і старожитностей на території тогочасної імперії.

Коло колекціонерських зацікавлень Ханенків включало європейський живопис, скульптуру і прикладне мистецтво епох найвищого розквіту національних шкіл; раритетні взірці красного мистецтва й традиційних ремесел Західної, Південної та Східної Азії; мистецтво Стародавнього світу: Єгипту, Греції та Риму, руську й українську ікону, українське народне мистецтво, європейську та східну зброю, унікальні пам'ятки й цілі комплекси археології тощо.

Упродовж 1900-х років декілька тисяч предметів із власного зібрання Ханенки подарували до фондів першого публічного музею в Києві. Сьогодні ці твори входять до колекцій п'яти національних музеїв Києва.

Окремі частини свого зібрання Ханенки опублікували y каталогах 1899—1907 років: «Б. И. и В. Н. Ханенко. Собрание картин итальянской, испанской, фламандской и др. школ», «Древности русские. Кресты и образки», «Древности приднепровья», випуски 1—6.

Відкрити у Києві музей світового мистецтва — головна справа життя родини Ханенків. Про це, зокрема, свідчить заповіт Богдана Ханенка, підписаний у квітні 1917 року. У травні 1917 року Богдан помирає. У грудні 1918 року Варвара Ханенко складає та надсилає до Української академії наук «Заяву», якою безоплатно передає колекцію, будинок і книгозбірню у власність УАН. Однією з умов дарунку є неподільність подарованої колекції.

1919—1945 рр.

У червні 1919 року більшовицька влада Декретом Раднаркому УСРР націоналізує майно родини Ханенків. У домі Ханенків відкрито державний музей мистецтва. Першим упорядником музею стає мистецтвознавець та художник Георгій Лукомський (1884—1952). Разом із ним активну участь у створенні перших експозицій бере Варвара Ханенко. Завдяки підтримці української інтелігенції літня Варвара Ханенко добивається права і надалі мешкати при музеї. До кінця життя вона очолює Комітет музею. Утім, 1924 року, за два роки після смерті Варвари Ханенко, імена Ханенків прибрано з назви музею «за відсутності у Ханенка революційних заслуг перед пролетарською культурою».

На початку 1920-х років до новоствореного музею надходять твори мистецтва з інших націоналізованих шляхетських зібрань: Репніних, Браницьких, Гудим-Левковичів, Сахновських. 1921 року азійська колекція музею поповнюється великим (декілька сотень одиниць) зібранням археологічної кераміки Центральної Азії IX—XII століть (колекція Михаїла Столярова та інші). 1925 року за заповітом петербурзького колекціонера Василя Щавінського музей отримує унікальне зібрання творів майстрів північноєвропейських шкіл.

Українська радянська культурна еліта 1920-х років висунула ідею єдиного музейного фонду та перерозподілу музейних зібрань «за профілем». В ході реалізації цієї ідеї упродовж 1920—1930-х років із колекції музею до фондів інших київських музеїв було передано величезну частину ханенківського зібрання.

Декілька найбільш вартісних творів європейського та азійського мистецтва вилучили з музею у ході радянської кампанії з продажу музейних цінностей за кордон. Серед них французький гобелен зі сценою «Поклоніння волхвів» (1512), картини старих європейських майстрів, включно з диптихом «Адам і Єва» Лукаса Кранаха Старшого, зібрання золотих речей великокняжої доби, пам'ятки іранського мистецтва (срібна чаша 7-го століття і акваманіл у формі корови Зебу з телятком і хижаком XIII століття). Безпрецедентним є випадок, коли на початку 1930-х років українські культурні діячі запобігли вилученню перського килима XVI—XVII століття типу «герад». Колишній музей «енциклопедичного» художнього зібрання Ханенків набув значно вужчого профілю: музей «західного та східного мистецтва».

У другій половині 1930-х років Музейне містечко на території Києво-Печерської Лаври передає до музею цінні збірки культового мистецтва. У 1936 році — збірку пам'яток релігійного мистецтва Центральної Азії та Далекого Сходу. 1940 року — шедеври світового значення: чотири ранньовізантійські енкаустичні ікони VI—VII століття.

Улітку 1941 року, з початком воєнних дій на території Радянського Союзу, найціннішу частину музейного зібрання було евакуйовано до Уфи (тоді — Башкирська АРСР, тепер Башкортостан). З того, що залишилося у Києві, нацисти відібрали найцінніші твори, які вивезли з України при відступі 1943 року. Сьогодні музей докладає зусилля до пошуку і повернення вкрадених цінностей.

Музей розпочав оприлюднення фактів втрати творів мистецтва за часів окупації Києва нацистами. 1998 року вийшов друком каталог речей, пограбованих та вивезених із музею в 1941—1943 рр.

1945—1998 рр. У повоєнний період музейне зібрання збагатилося декількома цінними надходженнями. У 1950-х роках Таїсія Жаспар подарувала та продала музею понад 350 творів класичного китайського живопису, скульптури та прикладного мистецтва. 1969 року музей купив 41 твір культового мистецтва буддизму з колекції московського колекціонера Валеріана Велічка. Упродовж 1970-років музей систематично формував збірку японської скульптури нецке (близько 70 одиниць). Серед надходжень були картини художника зі США Рокуела Кента (1882—1971), що працював у жанрі реалістичного пейзажу.

З 1986 по 1998 роки музей було зачинено на капітальний ремонт.

У 1989 р. журнал «Наше Наследие» (№ 5) надрукував статтю про Богдана Ханенка з промовистою назвою «Забутий меценат».

1998—2024 рр.

З приходом до музею нового менеджменту на чолі з директоркою Вірою Виноградовою в історії музею розпочинається епоха відновлення історичної пам'яті та інтенсивного розвитку. 1998 року у відреставрованому будинку Ханенків відкрито оновлені експозиції мистецтва Європи XIV—XIX століть. 1999 року імена засновників повернено до офіційної назви музею «Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків».

2004 року в домі Ханенків відкрито постійну залу «синайських» ікон VI—VII століть. У 2018 році у приміщенні «Контори Ханенків» на першому поверсі дому було впорядковано експозицію мистецтва Стародавнього світу. У 2006 році в сусідньому будинку розпочала роботу перша в історії музею велика постійна експозиція мистецтва Азії. Цінними внесками до азійського зібрання музею стали дарунки 1990-х та 2000-х років від меценатів Галини Щербак, Василя Новицького, Олександра Фельдмана.

Перші десятиліття 21 століття — час активізації наукових досліджень колекції та історії музею. Формується нова філософія та практика освітньої роботі та музейних сервісів. Проведено перше масштабне дослідження з вивчення відвідувачів. Величезну увагу музей приділяє родинам, дітям та молоді. Розвивається інклюзивний напрямок: програми та послуги для людей з інвалідністю, програми для літніх людей, для малозабезпечених та безхатьків, батьків у декреті.

В 2024 році, музей Ханенків планує відкрити бібліотеку для відвідувачів, яка востаннє була доступна для широкого загалу у 1920-х рокахМузей Ханенків частково відкриє бібліотеку, що сто років була закрита для загалу — директорка. // Автор: Катерина Яковленко. 05.01.2024, 15:01.

Колекція

З часу заснування музею в 1919 році його зібрання збільшилося в декілька разів. Сьогодні воно охоплює збірки творів красного та ужиткового мистецтва Європи, Азії, Стародавнього світу, а також колекцію ранньовізантійських «синайських» ікон.

Європейське мистецтво представлене цінними збірками живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладних мистецтв Італії, Франції, Німеччини, Нідерландів та Іспанії XIV—XIX століть. Зокрема, до музейної колекції живопису належать роботи Якопо дель Селлайо («Орфей та Еврідіка»), Пітера Пауля Рубенса («Бог ріки Шельди, Кібела та богиня Антверпена»), Хуана де Сурбарана («Натюрморт зі збивачем для шоколаду»), Алессандро Маньяско («Поховання ченця»), П'єра Луї Гудро («Коханці (Блудний син із повією)»), Елізабет Віже-Лебрен («Портрет Станіслава-Августа Понятовського»), митців кіл Ієроніма Босха («Спокуса святого Антонія»), братів Белліні, Хуана Батісти Мартінеса де («Інфанта Маргарита»).

Серед творів європейської пластики особливу цінність мають середньовічна дерев'яна поліхромна скульптура, оригінальні роботи Антоніо Канови («Алегорія Миру») та Сари Бернар («Офелія»), Ніколаса Кордьє («Галатея». До музейної збірки європейської графіки входять твори Альбрехта Дюрера, Лукаса ван Лейдена, Рембрандта ван Рейна, Джованні Баттісти Піранезі, Франсіско Гойї. Серед творів декоративно-ужиткового мистецтва варто відзначити італійські меблі, колекції майоліки та порцеляни, лімозькі емалі та фламандські шпалери.