Тури́зм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною, професійно-діловою чи іншою метою без оплачуваної діяльності цієї особи в місці перебування.
Туризм проявляється як форма суспільного споживання специфічних благ, послуг і товарів, що об'єктивно розвинулась унаслідок соціологізації відтворювальної функції, утворивши галузь діяльності зі створення цього специфічного продукту й організації його споживання, яка за кінцевим призначенням та характером діяльності належить до споживчих галузей господарстваЛюбіцева О. О. Ринок туристичних послуг.
Термінологія Турист за визначенням закону України про туризм — особа, яка здійснює мандрівку Україною чи до іншої країни з не забороненою законом країни метою перебування на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням покинути країну або місце перебування в зазначений термін. Любителя подорожувати стали називати туристом десь наприкінці XIX століттяМаслов В. І. / Сам себе катаю: Все про велосипед: Для серед. і ст. шк. віку / Худож Є. І. Корольков. — К.: Веселка, 1990. — 172 с.:іл. ISBN 5-301-00515-4. Запозичене з французької мови слово носило тоді дещо глузливий відтінок, наближаючись за значенням до «гультяя» чи «швенді». Трохи згодом настільний енциклопедичний словник витлумачив туризм як «подорож задля власної насолоди, розваги».
Туристичний продукт — попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, розміщення й інші не пов'язані з двома згаданими туристичні послуги, зокрема послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо.
Супутні туристичні послуги та товари — послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їхньої реалізації туристам.
Характерні туристичні послуги та товари — послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання і виробництво яких суттєво скоротиться без їхньої реалізації туристам.
Просування туристичного продукту — комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо).
Місце продажу (реалізації) туристичних послуг — країна, в якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт.
Місце надання туристичних послуг — країна, на території якої безпосередньо надаються туристичні послуги.
Історія туризму
Історію розвитку туризму ділять на чотири основні етапи:
перший (з найдавніших часів до 1841 року) — початковий етап розвитку туризму;
другий (1841—1914) — становлення організованого туризму;
третій (1914—1945) — формування індустрії туризму;
четвертий (з 1945 до наших днів) — етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії.
Попередницею сучасної туристичної (у нинішньому розумінні цього слова) подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основні чинники, що спонукали людей мандрувати, були такі: потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності; людська цікавість, бажання пізнати навколишній світ.
Унаслідок розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, незайнятих у суспільному виробництві та управлінні, з'явилася категорія людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму характерні такі риси: Розвиток торгівлі, що сприяло соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні навколишнього світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних і політичних відносин між ними. Відомо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими-дослідниками. Наприклад, відомий мореплавець і венеційський купець XIII ст. Марко Поло залишив нащадкам книгу спогадів, де описав культуру та побут народів Сходу. Ця книга тривалий час була основою для складання географічних карт цих регіонів. Розвиток різних релігій також сприяв подорожам, зокрема в епоху Середньовіччя. Виконання вірянами релігійних призначень, прочанство сприяли тому, що для прочан створювали необхідні умови для проживання, харчування, транспортування, ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування). Наприклад, Києво-Печерська лавра мала для обслуговування прочан у XVII ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Окрім того, прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожніх щодо захисту їхнього здоров'я та життя. Цьому сприяли як сам статус прочанина, так і різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії, зокрема Мальтійський орден). Розвиток культури і мистецтва сприяв тому, що з'явилася категорія мандрівників, які хотіли ознайомитися зі звичаями і культурою народів, визначними пам'ятками мистецтва. Окрім цієї, з'явилася категорія мандрівників, які прагнули отримати освіту в інших країнах, вивчити чи вдосконалити іноземні мови. Відкриття нових земель і місць з унікальним кліматом, цілющими мінеральними джерелами сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення. Збільшення вільного часу в людей стало важливим чинником розвитку туризму з метою пізнання навколишнього світу.
У стародавньому світі основними мотивами подорожей були: торгівля; загарбання нових територій; прочанство; пізнавальні потреби; лікування; розваги.
Поширеними засобами пересування були водний транспорт та використання тварин, але більшість подорожніх пересувалася пішки.
Водний транспорт досяг високого рівня розвитку в античні часи. Морські кораблі в ту епоху вже були достатньо досконалі, щоб плавати на великі відстані. Тому поблизу морів швидко розвивалися держави. Жодному морю не призначалось такої славетної долі, як Середземному. Чимало цивілізацій розвинулись на його берегах, досягли вершин могутності, слави та величі, залишивши нащадкам свої надбання в культурі, архітектурі, науці тощо.
Одним із багатьох шляхів вкладання коштів з метою задоволення своїх потреб у раціональному відпочинку, розвагах, виконанні релігійних призначень, лікуванні та рекреації в епоху Просвітництва стало нове соціальне явище — туризм.
Основними категоріями населення, представники яких стали першими туристами, були дворяни. Для молодих дворян своєрідний «гранд-тур» Європою був доповненням до основної освіти, і вони його здійснювали перед тим, як розпочати свою професійну або політичну кар'єру.
Однак, до середини XIX ст. відмінною рисою подорожей залишався примітивізм засобів переміщення. Типові диліжанси доби Просвітництва були малокомфортними засобами пересування. Ось що пише про них сучасник: «Короб вузький, і місця там такі тісні, що кожен просить сусіду повернути йому ногу або руку, коли треба виходити. Якщо на лихо мандрівник виявиться з великим животом або широкими плечима… доводиться кректати або тікати».
Об'єднувало всіх мандрівників те, що вони належали до суспільної меншості, яка мала привілейований статус у суспільстві. Основна ж маса населення проживала свій вік, майже нікуди не виїжджаючи, бо не мала для цього ні коштів, ні відповідної мотивації.
Але певний прогрес все ж таки був. На виробництві скорочувався робочий час та збільшувалася частка вільного, наявність якого є однією з умов, що дозволяють здійснювати подорожі, і це було значним соціальним здобутком і дозволило в майбутньому, протягом XIX—XX ст., залучати до туризму зайняті категорії населення.
Збільшення кількості тих, хто подорожував заради задоволення, діяло як стимул розвитку інфраструктури для подорожніх, збільшення комфортності мандрівок. І в цьому відношенні в епоху Просвітництва в країнах Європи відбувалися суттєві зміни.
Туристична діяльність Томаса Кука Томас Кук (1808–1893), виходець зі злиденної англійської сім'ї, зробив справжнє відкриття. Він започаткував один із найприбутковіших видів бізнесу, на якому сьогодні багатіють не тільки окремі фірми, але й цілі держави. Т. Кук започаткував туристичну діяльність в сучасному розумінні цього слова й усе, що стоїть за цією діяльністю: маршрут, квитки, готелі, путівники, дорожні чеки. А починалося все прозаїчно. Кук, будучи бідним баптистом, оголосив війну алкоголізму та палінню. Саме п'яниць та курців він зробив першими туристами. Пили тоді багато, і це було не випадково. З XVIII ст. англійське законодавство, щоб протистояти імпорту іноземного бренді, заохочувало перегонку спирту вдома. Робітники у великих промислових містах майже поголовно напивалися до нестями дешевим джином.
Боротьба з пияцтвом стала одним із головних напрямків діяльності Кука. Його одноголосно обрали секретарем щойно створеного в Харборафі Товариства тверезості. Проповідуючи тверезість у Харборафі та околицях, Кук навернув у свою віру безліч людей, і усе ж йому здавалось, що він робить недостатньо. І тоді, в листопаді 1839 р. Кук прийнявся за видання «Щомісячного вісника тверезості», в якому поряд із лекціями та науковими статтями про шкоду алкоголю став друкувати вірші членів асоціації. Потім Кук вирішив найняти потяг, щоб відвезти на ньому «друзів тверезості» з Лейстера до Лафборо на квартальний з'їзд асоціації тверезників південних графств центральної Англії. Кук жваво описав свій план секретареві залізничного товариства Джону Фоксу Белу і зацікавив його своїм ентузіазмом. Бел оплатив Куку попередні витрати. Два тижні пішло на організацію заходу: необхідно було домовитись про культурну програму і харчування в Лафборо, надрукувати та розповсюдити рекламні плакати та квитки. Спеціальні запрошення були розіслані в Нотінгем, Дербі та інші міста. 5 липня 1841 р. 570 «друзів тверезості» сіли в дев'ять відкритих вагонів.
Успіх не примусив себе довго чекати і надихнув Кука на нові кроки. Він організував кілька екскурсій вартістю в 1 шилінг для дорослих і 6 пенсів (1/2 шилінга) для дітей (ціни, які були доступними навіть для бідних). Наступною сенсацією стала спеціальна дитяча поїздка з Лейстера до Дербі. В ній взяли участь 3 тис. учнів недільних шкіл.
Успіх Кука, на його думку, а також за переконанням клієнтів його агентства, полягав у тому, що Кук особисто супроводжував туристів в усіх подорожах. Формула дуже проста: багато хто з пасажирів вперше подорожували залізницею, дуже хвилювались за своє здоров'я, а також за збереження свого майна. Для таких туристів Кук був немов батьком рідним, інструктував їх, втішаючи і демонструючи особисту, впевненість. Преподобний Бенджамен Амстронг з Норфолка свідчив, що за ті 14 років, які подорожував з компанією Кука, він навіть не чув про жодний неприємний інцидент.