Молдовська Демократична Республіка (МДР, ) — держава на території Бессарабської губернії, проголошена 15 грудня 1917 року та ліквідована 10 грудня 1918 року. Фактично була парламентською республікою, на чолі якої стояв Сфатул Церій (Рада краю, Крайова рада).
Спочатку була проголошена як автономна республіка у складі Російської республіки, але вже 23 січня 1918 року проголосила повну незалежність від небільшовицької Росії.
27 березня 1918 року увійшла до складу Румунського королівства. Остаточно ліквідована декретом румунського короля Фердинанда I 10 грудня 1918 року.
Державний устрій та становище республіки
Населення У Молдавській Демократичній Республіці проживало близько 2 700 000 осіб. Основу населення держави становили молдавани, які у своїй більшості проживали у центральних районах Бессарабії. Найменше молдаван проживало в південних регіонах МДР — Буджаку. У республіці також були національні меншини — українці, гагаузи, німці, болгари, євреї, цигани, албанці, росіяни та ін. З національних меншин на початку XX століття у Бессарабії проживало близько 20 % українців, 11 % євреїв, близько 8 % росіян, серед них липовани — старообрядці, що бігли у XVIII столітті в дельту Дунаю, 5 % болгар, 4 % гагаузів, 0,6 % циган.
У південній частині Буджак романомовні народи становили 27 % населення, біля Білгород-Дністровського - 23 %.
Прапор, гімн та герб За час свого існування Молдавська Демократична Республіка використала всі три головні атрибути, що уособлювали її державність: загальнорумунський синьо-жовто-червоний етнічний триколор, загальнорумунський революційний гімн «Прокидайся, Румун!» та історичний герб Бессарабської губернії, заснований на гербі середньовічного Молдавського князівства. Гербовий прапор МДР — відповідно до кольорів герба. Запропоновано П. Горе. Молдовська Демократична Республіка мала герб і два варіанти прапора, але жоден не був затверджений офіційно. За повідомленнями молдавських джерел, прапором Республіки був горизонтальний триколор із синього, жовтого та червоного кольорів (кольорів герба Бессарабської губернії без урахування романівської чорно-жовто-срібної облямівки). «Духовним автором» цього прапора називають Павла Горе — лідера Молдовської національної партії. Також був популярним і використовувався як прапор республіки червоно-синє полотнище, порядок кольорів якого не було встановлено. Його могли вішати нагору будь-якою стороною: як червоною, так і синьою. Така розмальовка прапора пояснювалася тим, що його отримували за допомогою випаровування білої смуги з прапора. Ці кольори прапора передбачалися Органічним регламентом 1832 для Західної Молдови.
Герб МДР був схожий на герб Молдавського князівства, тому що його центральною частиною була голова тура, оточена півмісяцем, зіркою та трояндою. Усі елементи герба були на щиті.
Кордони Чітких кордонів МДР не існувало. Незважаючи на це, західний кордон республіки проходив по колишньому російсько-румунському кордоні по річках Пруту та Дунаю. На півдні західний кордон виходив до Чорного моря, а на півночі він нічим не обмежувався. Вузький простір між Прутом і Дністром на півночі межував з Буковиною, що належала Австро-Угорщині. Там також не було чітких меж. Згідно з Третім універсалом Української Народної Республіки, її кордон проходив річкою Дністром. Одночасно ця річка служила кордоном МДР, хоча тривалий час питання східного кордону Молдови було відкритим. Східні рубежі республіки також обмежувалися на півдні Чорним морем.
МДР межувала на заході з Румунським королівством, на північному заході — з Австро-Угорщиною. На сході по черзі змінювалися сусіди республіки — УНР, «Одеська Радянська Республіка» , «Бессарабська Радянська Соціалістична Республіка» (утворена вже після приєднання МДР до Румунії, але до ліквідації молдовської автономії).
Територіальний поділ Столицею республіки став Кишинів. Молдавська Демократична Республіка, як і Бессарабська губернія, ділилася на 8 повітів. Це були Аккерманський повіт (центр в Аккермані), Бельцький (центр — Бельці), Бендерський (центр — Бендери), Ізмаїльський (центр — Ізмаїл), Кишинівський (центр — Кишинів), Оргіївський (центр — Оргіїв), Сороцький (центр — Сороки) та Хотинський (центр — Хотин). Для полегшення управління повітами Сфатул Церій призначив кожен із повітів свого коменданта.
Не маючи чітких кордонів, МДР лише частково контролювала свою територію, в регіоні фактично не було єдиновладдя, оскільки частина Бессарабії визнавала владу Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів та Військово-революційного комітету Південного регіону.
Акерманський повіт був підконтрольний Одеській Радянській Республіці, проте в березні 1918 румунські війська взяли штурмом Білгород-Дністровський і завершили заняття Бессарабії.
Органи влади Власне, МДР була парламентської республікою. Її парламент — Сфатул Церій (Рада краю, Крайова рада) виник раніше самої республіки 4 грудня 1917 року. У Сфатул Церій головою став есер Іон Інкулець, віце-головою — П. Н. Халіппа . Виконавчим органом Сфатул Церій став Директорат — Рада Генеральних Директорів. До Директорату входило 9 міністрів на чолі з П. Єрханом. Цей орган державної влади обирався народним голосуванням, в 1917 відбулися єдині вибори в Сфатул Церій. У парламенті більшість місць із 150 належали молдаванам — 105 мандатів, ще 15 місць займали українці, 13 — євреї, 6 — росіяни, 3 — болгари, 2 — німці, ще 2 — гагаузи, по одному мандату належало поляку, греку та вірменину. Національність одного депутата невідома.
Сфатул Церій вирішував найважливіші державні відносини. Саме він проголосив про створення МДР, а пізніше проголосував за входження республіки до складу Румунії. Сфатул Церій та Директорат були скасовані указом короля Румунії 10 грудня 1918 року, вже після того, як МДР потрапила до складу Румунії.
У молодій республіці робилися спроби створити свою конституцію. У березні 1918 група молдовських юристів розробила конституцію МДР, яка так і не стала основним законом країни. Директорат намагався організувати суспільне життя країни. Міністри хотіли створити армію, розробити закони, упорядкувати місцеву владу у регіонах республіки. Нічого цього не було створено, оскільки після входження Молдови до складу Румунії це все втратило сенс.
Політична історія
Створення Після перемоги Жовтневої революції у Петрограді по всій Бессарабії активізувалася діяльність Рад, у яких значне місце займали більшовики . Резолюцію про визнання Радянської влади було прийнято спочатку в Бендерах на спільному засіданні партій есерів та соціал-демократів із профспілками міста, яке пройшло 28 жовтня 1917 року. Кишинівська Рада визнала Радянську владу 22 листопада. У Тирасполі були спроби перетворення Рад на орган влади. Ситуація, що склалася, а також заворушення в селі та курс Української Центральної Ради на незалежність змусили Сфатул Церій (Рада Краю) 2(15) грудня 1917 року прийняти декларацію, що проголошувала створення Молдавської Демократичної Республіки: «…Цього грізного, історичного моменту єдиний шлях порятунку Російської Демократичної Республіки — в організації її народів на принципі державного національно-територіального самовизначення. Грунтуючись на цьому принципі, — з метою відновлення державного порядку та в ім'я закріплення завоювань Революції, — Басарабія, через своє історичне минуле, оголошується відтепер Молдавською Народною Республікою, що входить, як рівноправний член, до складу єдиної Російської Федеративної Демократичної Республіки» .У Сфатул Церій йшли дебати щодо назви республіки. Одним із варіантів була «Бессарабська республіка». Але перемогла думка П. Єрхана, який наполягав, що «назву республіці потрібно дати на ім'я того народу, який переважає чисельно в Бессарабії» .
Декларація про утворення МДР передбачала захист демократичних прав і свобод, передачу землі селянам без викупу, восьмигодинний робочий день, контроль над виробництвом та споживанням, забезпечення населення товарами першої необхідності та харчуванням, збільшення заробітної плати, створення національної армії, рівні права для всіх національностей тощо. По суті ця декларація повторювала декларацію про створення самого Сфатул Церій.
Депутати Сфатул Церій поінформували офіційною телеграмою уряд у Петрограді. Нова республіка була визнана Петроградською Радою та Радою Народних Комісарів . Кишинівська рада есерів і соціал-демократів гарантувала підтримку в втіленні в життя декретів про мир, землю і робочий контроль .
Молдовани лівобережжя Дністра також брали активну політичну участь у створенні республіки. Там їх чисельність на початку XX століття становила близько 50 % населення, і ця територія (у наш час відома як Придністров'я) збиралася приєднатися до МДР. Одразу після проголошення утворення Молдовської демократичної республіки в Кишиневі відбувся з'їзд солдатів лівобережжя Дністра, де обговорювалося можливе приєднання регіону до МДР. Згодом у Григоріополі та Тирасполі відбулося ще кілька молдавських з'їздів, на яких були присутні представники Сфатул-Церій. На з'їздах були прийняті рішення про культурну та політичну єдність Бессарабії та лівобережжя Дністра та розширення території МДР за рахунок сучасного Придністров'я, але це так і не було реалізовано у зв'язку зі складною політичною ситуацією.
Політична ситуація у республіці 7 грудня 1917 року було організовано Раду Генеральних Директорів (уряд), що з дев'яти генеральних директорів (міністрів) на чолі з П. Єрханом, який був і міністром сільського господарства. Були призначені комісари у повітах, робилися спроби створення армії, створювалися комітети із вироблення законів. Однак Сфатул Церій не мав ні адміністративних, ні фінансових можливостей для підтримки громадського порядку в республіці.
Тим часом збільшився вплив Рад: створювалися загони Червоної Гвардії, з в'язниці звільнялися політичні ув'язнені, здійснювався контроль за цінами та вилучалися товари у спекулянтів; ситуацію в селі контролювали селянські комітети, які не допускали представників Ради Генеральних Директорів та здійснювали захоплення поміщицьких земель; особливо ускладнювало обстановку присутність залишків російської армії, на той час зовсім розклалася. Солдати молдавських частин відмовлялися брати участь у придушенні аграрного руху.
Після створення Молдавської демократичної республіки в Бессарабії запанував хаос. Різні населені пункти визнавали різну владу — Російську Республіку , Радянську Росію, молдавську, українську, владу Одеської республіки, радянської Бессарабії . В окремих регіонах Бессарабії та Буджаку влади не було зовсім. На управління південним сходом Бессарабії та українським Херсоном претендував Румчерод, у виконкомі якого засідали більшовики та ліві есери . Румчероду також підпорядковувалися всі революційно налаштовані війська регіону, що ускладнювало становище МДР. Російські війська, що входили до Румунського фронту, перейшли на бік Української Народної Республіки . Командування цих військ намагалося викорінити будь-які прояви більшовизму у їхніх лавах. Румчерод намагався перешкодити цьому та вів військові дії проти частин колишнього Румунського фронту. Таким чином, на території МДР велася війна двох сил, які не мали жодного відношення до республіки. Звернення революційного штабу з охорони Бессарабії У умовах лідери Сфатул Церій почали вести переговори з румунським урядом про запровадження військ Молдови. Відомості про ці переговори проникли в пресу, що викликало масовий протест населення. Не чекаючи завершення переговорів 7 грудня 1917, під приводом закупівлі продовольства два полки румунської армії перетнули Прут, зайняли Леово і кілька прикордонних сіл. Більшовики Кишинівського гарнізону змогли виставити заслін румунським військам, а революційно налаштовані солдати взяли під контроль прикордонну станцію Унгени .