«Права́ люди́ни в Украї́ні» — щорічна доповідь про стан із правами людини в Україні, що готується правозахисними організаціями з 2004—2005 рр. У ній надається загальна оцінка державної політики в сфері прав людини та розглядається їхнє становище в Україні, досліджене різними правозахисними громадськими організаціями та фахівцями у цій сфері. Кожен розділ доповіді містить перелік і аналіз порушень того чи іншого права щороку. У доповіді також аналізується чинне законодавство, що спричиняє порушення прав і свобод, а також законопроєктів, що можуть змінити ситуацію. Також у кожній доповіді надаються рекомендації для усунення порушень та покращення ситуації в цілому.
Окремі доповіді
2004 Доповідь «Права людини в Україні — 2004» була першою в якій від імені громадянського суспільства було комплексно описане на високому рівні становище з правами людини в країні. В ній також було подано ретроспективний огляд ситуації з правами людини в цілому за період із 1989 року. Її підготували Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська, Вінницька та Севастопольська правозахисні групи, Чернігівський громадський комітет захисту прав людини, Українська асоціація «Зелений світ», Харківська організація «Жіноча громада», Харківський центр жіночих досліджень, Харківська та Дніпропетровська обласні спілки солдатських матерів тощо за допомоги Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні та міжнародному фонду «Відродження».
Зокрема, містила 23 розділи (крім, вступу «Права людини й основні свободи в Україні (1989—2004)»): права людини в Конституції України; право на життя; право на свободу й особисту недоторканість; право на справедливий суд; право на недоторканість приватного життя (приватність); право на свободу совісті, релігії та віросповідання; право на доступ до інформації; свобода вираження поглядів; свобода мирних зібрань в Україні; свобода об'єднань (асоціацій); право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання; проблеми дискримінації та нерівності в Україні; права людини та вибори Президента України; економічні та соціальні права; право людини на безпечне довкілля; права жінок; дотримання прав людини в дитячих будинках сімейного типу; боротьба з торгівлею людьми; права біженців і шукачів притулку; права в'язнів; права військовослужбовців (окремі аспекти); дитримання прав ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД і туберкульоз.
Доповідь була, зокрема, презентована на ІІ форумі правозахисних організацій «Моніторинг прав людини і основних свобод в Україні», що відбувався в Києві 11-12 квітня 2005 рокуКирило Губарев. Права людини в Україні моніторитимуть // Юридична газета, № 7 (43), 27 квітня 2005.
2005 Окрім Української Гельсінської спілки з прав людини і Харківської правозахисної групи у роботі над доповіддю «Права людини в Україні — 2005» взяли участь 23 організації громадянського суспільства та 28 авторів і співдоповідачів. Допомога була надана Фондом сприяння демократії Посольства США в Україні, міжнародним фондом «Відродження» і Національним фондом підтримки демократії.
Доповідь містила, крім загального огляду, 29 розділів: право на життя; захист від катувань; право на свободу та особисту недоторканність; право на приватність; свобода релігій та віросповідання; право на доступ до інформації; свобода вираження поглядів; свобода зібрань; свобода об'єднань (асоціацій); свобода пересування та вільного вибору місця проживання; право власності; економічні та соціальні права; стан дотримання екологічних прав громадян; права дитини; права біженців та шукачів притулку; дотримання прав ув'язнених в Україні; права засуджених, хворих на туберкульоз; дотримання прав людей з обмеженими фізичними можливостями; дотримання прав ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та заходи щодо попередження епідемії.
Також у доповіді були використані матеріали «Регіональних особливостей дотримання прав і свобод в Україні», підготовлених Українською Гельсінською спілкою з прав людини і створених за фінансової підтримки Швейцарського агентства розвитку та співпраці Посольства Швейцарії в Україні.
2006 Доповідь «Права людини в Україні — 2006» охопила весь 2006 рік і перші п'ять місяців 2007 року та складалася з двох частин: Громадська оцінка державної політики у сфері прав людини; Дотримання прав людини і основоположних свобод.
Обидві частини були значно розширені порівняльно з двома попередніми доповідями. Зокрема, було розглянуто методологічні проблеми підготовки річних доповідей, включено нові розділи: «Аналіз діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Екологічні та гуманітарні наслідки Чорнобильської катастрофи», «Основні проблеми порушення прав людини у випадках домашнього насильства», «Основні проблеми порушення прав людини в торгівлі людьми», «Окремі аспекти права на працю» «Право на освіту», «Право на охорону здоров'я та медичну допомогу».
Окрім Української Гельсінської спілки з прав людини і Харківської правозахисної групи у роботі над доповіддю взяли участь 30 організацій громадянського суспільства та 40 авторів і співдоповідачів. Допомога в виданні доповіді була надана Фондом сприяння демократії Посольства США в Україні, Інститутом відкритого суспільства (Будапешт), міжнародним фондом «Відродження» і Національним фондом підтримки демократії.
2007 Крім розділів щодо загального огляду порушень прав і свобод за 2007 рік і стану виконання рекомендацій правозахисних організацій, наданих у доповіді за 2006 рік, «Права людини в Україні — 2007» містили 22 розділи: право на життя; захист від катувань та інших видів поганого поводження; право на свободу; право на справедливий суд; право на приватність; свобода думки, совісті та релігії; право на доступ до інформації; свобода вираження поглядів; свобода мирних зібрань; свобода об'єднань (асоціацій); свобода пересування та вибору місця проживання; деякі аспекти права на захист від дискримінації та боротьби з расизмом і ксенофобією; право громадян на вільні вибори та участь у референдумах; право власності; соціальні та економічні права; право на освіту; право на охорону здоров'я та медичну допомогу; право на безпечне довкілля; домашнє насильство як порушення прав людини; порушення прав людини в ситуації торгівлі людьми; права людей з інвалідністю; права ув'язнених.
Окрім Української Гельсінської спілки з прав людини і Харківської правозахисної групи у роботі над доповіддю взяли участь 35 організацій громадянського суспільства та 46 авторів і співдоповідачів. Допомога в виданні доповіді була надана Національним фондом підтримки демократії.
2008 Крім загального огляду порушень прав людини і основоположних свобод доповідь містить 21 розділ: право на життя; захист від катувань та інших видів поганого поводження; право на свободу та особисту недоторканність; право на справедливий суд; право на приватність; свобода думки, совісті та релігії; право на доступ до інформації; свобода вираження поглядів; свобода мирних зібрань; свобода об'єднань (асоціацій); свобода пересування та вибору місця проживання; деякі аспекти права на захист від дискримінації та боротьби з расизмом і ксенофобією; право власності; соціально-економічні права; право на працю; екологічні права; насильство в сім'ї як порушення прав людини; торгівля людьми як сучасна форма рабства; права біженців та шукачів притулку; права жінок та ґендерна рівність; права в'язнів.
Окрім Української Гельсінської спілки з прав людини і Харківської правозахисної групи у роботі над доповіддю взяли участь 30 організацій громадянського суспільства та 40 авторів і співдоповідачів. Допомога в виданні доповіді була надана Національним фондом підтримки демократії.
2014—2018 роки Збройний конфлікт на сході України призвів до масштабної гуманітарної кризи, у процесі якої було зафіксовано численні порушення прав людини та міжнародного гуманітарного законодавства. Спостерігачі ООН наголошували на невиконанні принципу розмежування між активно воюючими комбатантами та цивільним населенням південно-східних територій країни, наслідком чого були невиборчі обстріли, що завдавали шкоди власності та ведуть до загибелі людей. Занепокоєння викликало незаконне застосування у населених районах неприпустимих видів озброєнь, як-от, наприклад, касетні боєприпаси:10—12. Данський журналіст Крісті де Плу у своїй книзі «Україна під перехресним вогнем» звертав увагу на те, що подібне озброєння заборонено у 118 країнах через його невиборчу дію як по військових, так і по цивільних об'єктах.
Києвом було припинено виплату пенсій та соціальних допомог у бунтівних регіонах, а також фінансування медичних та освітніх установ. Введення системи перепусток у прифронтових зонах значно обмежило свободу переміщень цивільних осіб і утруднило їм можливість залишити райони бойових действий. Відзначалися такі порушення прав, як незаконне взяття під варту, утримання інкомунікадо, викрадення цивільних осіб, катування, позасудові страти, сексуальне насильство та інші преступления. За повідомленням працівників моніторингових місій ООН, українські добровольчі батальйони («Айдар», «Дніпро-1», «Київ-1», «Торнадо») та органи правопорядку причетні до скоєння низки серйозних злочинів.
За результатами вивчення ситуації Українська Гельсінська спілка з прав людини присвятила злочинам українських силовиків окремий звіт, в якому відзначається тенденція українського суспільства обіляти їх злочини та замовчувати саму цю тему у громадській дискусії: 2—3.
У доповіді Держдепартаменту США з питань правозахисної діяльності вказувалися такі порушення прав у різних регіонах України, як тортури та жорстоке поводження, акти залякування та загрози сексуального насильства, що застосовуються правоохоронцями; випадки дідівщини в армії; погані умови утримання у в'язницях, які нерідко становлять серйозну загрозу для життя і здоров'я ув'язнених, фізичне насильство з боку охоронців; корупція серед чиновників, суддів та прокурорів, на всіх рівнях виконавчої, законодавчої та судової гілок влади; залякування та напади на адвокатів, які захищають тих обвинувачених, котрі вважаються «проросійськими» або «просепаратистами»; наявність, на думку деяких правозахисних груп, політичних ув'язнених; позасудові вбивства як українськими, так і проросійськими силами; викрадення; випадки сексуального насильства; використання обома сторонами наземних мін без огорож, знаків або інших заходів для запобігання жертвам серед цивільного населення.
У доповіді також зазначалося, що український уряд не завжди дотримується свободи вираження думок, мали місце численні випадки порушень свободи друку (цензура, переслідування журналістів, позови за наклеп, заборона тих чи інших засобів масової інформації, заборона в'їзду іноземним журналістам та їх вигнання). Багато творів проросійських акторів, режисерів і співаків заборонялися, великі російські телеканали, деякі соціальні мережі, пошукові системи, поштові служби та інформаційні сайти зазнали блокування. Деякі користувачі соціальних мереж затримувалися, оштрафовувалися і навіть ув'язнювалися за їх висловлювання.
Як говорилося в доповіді, деякі внутрішньо переміщені особи зазнавали дискримінації при працевлаштуванні, зазнавали труднощів з здобуттям освіти, медичної допомоги та необхідних документів. Спостерігалися випадки антисемітизму (зокрема антисемітського вандалізму: щодо єврейського цвинтаря, меморіалу «Бабин Яр» та ін.). Зазначалася дискримінація осіб із фізичними, сенсорними та розумовими вадами; більшість громадських будівель, як і раніше, залишалося недоступним для людей з обмеженими можливостями. Цигани нерідко стикалися з випадками дискримінації, зокрема насильства. Трансгендери стверджували, що їм важко отримати офіційні документи, що відображають їхню стать. Наголошувалося на дискримінації в галузі працевлаштування за ознаками статі, інвалідності, національності, раси, сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності, ВІЛ-позитивного статусу.