Юліа́н Андрі́йович Кулако́вський (, , Паневежис, нині у Литві — , Київ) — російський історик, археолог, антикознавець, філолог-класик. Фахівець із історії Північного Причорномор'я, Візантії та Стародавнього Риму. Професор античної та візантійської історії Київського університету. Перекладач з латини й давньогрецької, публіцист, педагог. Член-кореспондент Імператорської академії наук (з 1906 р.), доктор римської словесності (1888), дійсний статський радник (з 1902). Вчитель Михайла Грушевського та Бориса Крупницького. Молодший брат російського слов'янофіла Платона Кулаковського, батько критика і літературознавця Сергія Кулаковського.

Життєпис Народився у місті Паневеж Ковенської губернії в родині православного священика Андрія Кулаковського (*1812—†1860) та Параскеви Бренн (*1825—†1872). Закінчив Паневезьку реальну гімназію.

1876 року закінчив Московський університет зі ступенем кандидата наук на відділенні класичної філології.

У 1876—1878 рр. — був тутором (помічником старшого тутора) в Ліцеї цесаревича Миколи.

У 1878—1880 рр. — був у науковому відрядженні Міністерства народної освіти Російської імперії за кордоном: Бонн, Тюбінген, Берлін; слухав лекції та брав участь у семінарах Т. Моммзена, А. Гутшміда та ін.. У 1880 році почав в київському університеті св. Володимира читання лекцій з римської словесності та латинської мови, викладав римську історію і словесність на Вищих жіночих курсах.

Його дисертацією «pro venia legendi» був твір «Наділ ветеранів землею й військові поселення у Римській імперії» (, Київ, 1881 р.). У 1882 р. захистив в Москві магістерську дисертацію: «Колегії у стародавньому Римі: Досвід із історії римських установ» (, Київ, 1882), у 1888 р. в Санкт-Петербурзі захистив докторську дисертацію: «До питання про початок Риму» (, Київ, 1888). Перекладач збереженої частини «Res Gestae» («Історія») Амміана Марцелліна.

Від 1881 року — приват-доцент в Університеті Св. Володимира. З 1 квітня 1883 — доцент кафедри римської словесності. З жовтня 1884 — екстраординарний професор на кафедрі класичної римської філології. Від 1888 року — заслужений ординарний професор Університету Св. Володимира. Викладач Михайла Грушевського, якому пропонував спеціалізуватися зі старожитньої філософії.

Брав участь майже у всіх Археологічних з'їздах 1884—1908 років. Був делегатом від університету на Першому Міжнародному конгресі історичних наук у Римі у березні-квітні 1903 та Другому Міжнародному конгресу історичних наук у Берліні влітку 1908.

З 29 грудня 1906 р. — член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук.

У 1905 р., у 1908—1919 рр. — голова історичного товариства Нестора-літописця при Університеті св. Володимира.

Провадив археологічні дослідження античних пам'яток на півдні України (Ольвія, Пантікапей).

Входив до Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Був переконаним монархістом, активно брав участь в монархічному русі. З 1906 р. перебував у лавах Російського зібрання, у 1909 р. був обраний до Ради Київського клубу російських націоналістівКулаковский Юлиан Андреевич (биография), сайт «Хронос» . Брав участь у консервативному академічному русі.

15(2) червня 1918 року в Києві професор Кулаковський виступив з ініціативою створення Музею-пантеону «Український некрополь»; основу музейної експозиції мали б скласти матеріали, присвячені видатним українським діячам від найдавніших часів до 1918 року.

У 1891—1919 роках жив в Києві на вулиці Пушкінській № 40 квартира № 6. Помер від емфіземи легенів і «слабкості серця», похований у Києві. Місце поховання невідоме (імовірно на Байковому кладовищі, не виключено, що прийшло в запустіння на Замковій горі).

Праці «Армия в Римском государстве» («Университетские известия», 1881, № 10); «Светоний и его биографии Цезарей» («Университетские известия», 1881, № 10); «Краткий разбор архаизмов у Плавта в связи с влиянием их на критику текста» («Университетские известия», 1882, № 1); «Отношение римского правительства к коллегиям» («Журнал Министерства народного просвещения», 1882, № 1); «Организация разработки рудников в Римской империи» («Университетские известия», 1882, № 11); «Италия при римских императорах» («Университетские известия», 1884, № 10); «Современное состояние английских университетов» («Русский вестник», 1886, № 7); «Монте-Кассино» («Русский вестник», 1887, № 9); «Археология в Риме» («Русский вестник», 1888, № 1); «Философ Эпикур и вновь открытые его изречения» («Университетские известия», 1889, № 4); «Классические языки в русских гимназиях» («Русская школа», 1890, № 4); «Древности Южной России: Керченская христианская катакомба 491 года» (, 1891); «К вопросу о русском народном стихе» («Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца», 1891, Кн. 4); «К объяснению надписи с именем императора Юстиниана, найденной на Таманском полуострове» («Византийский временник», 1895, Т. II, кн. 1-2); «Древности Южной России: Две керченские катакомбы с фресками» (, 1896); «Заметки по истории и топографии Крыма» («Археологические известия и заметки», 1896, Т. 4); «К истории Боспора Киммерийского в конце VI века» («Византийский временник», 1895, Т. 2, кн. 1-2); «К вопросу о пифагореизме [царя] Нумы [Помпилия]» («Филологическое обозрение», 1896, Т. 10); «Цицерон в истории европейской культуры» («Киевлянин», 1896, № 95); «Где находилась Вичинская епархия Константинопольского патриархата?» («Византийский временник», 1897, Т. 4, кн. 3-4); «Гонорар в русских университетах» (Киев, 1897); «Христианство у алан» («Византийский временник», 1898, Т. 5, кн. 1-2); «К истории готской епархии (в Крыму) в VIII веке» («Журнал Министерства народного просвещения». — 1898. — Т. CCCXV, № 2. — С. 173—202. «Епископа Феодора „Аланское послание“» («Записки Императорского Одесского общества истории и древностей», 1898, Т. 21, ч. 2); «Новые данные из истории Старого Крыма» («Записки Императорского Русского археологического общества», 1898, Т. 10, вып. 3-4); «К вопросу о каменных бабах» («Археологические известия и заметки», 1898, Т. 6); «Смерть и бессмертие в представлениях древних греков» (Киев, 1899); «Карта Европейской Сарматии по Птолемею» (Киев, 1899); «Аланы по сведениям классических и византийских писателей» («Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца», 1899, Кн. 13); «Славянское слово „плот“ в записи византийцев» («Византийский временник», 1900, Т. 7, кн. 1-2); «Надписи Никеи и ее окрестностей» («Известия Русского Археологического института в Константинополе», 1900, Т. 6, вып. 1); «Вновь открытая присяга на имя Августа» («Филологическое обозрение», 1901, Т. 20); «Друнг и друнгарий» («Византийский временник», 1902, Т. 9, кн. 1-2); «Раскопки в Ольвии (в 1900 г.)» («Отчет Императорской Археологической комиссии за 1900 год», , 1902); «Международный конгресс исторических наук в Риме» («Университетские известия», 1903, № 5); «Византийский лагерь конца X века» («Византийский временник», 1903, Т. 10, кн. 1-2); «К вопросу о происхождении фемного строя Византийской империи» («Сборник статей по истории права, посвященный Михаилу Флегонтовичу Владимирскому-Буданову его учениками и почитателями по случаю 35-летия его учено-литературной деятельности (1868—1903 гг.)», Киев, 1904); «К вопросу о фемах Византийской империи» («Изборник Киевский: Тимофею Дмитриевичу Флоринскому посвящают друзья и ученики», Киев, 1904); «К вопросу об имени и истории фемы Опсикий» («Византийский временник», 1904, Т. 11, кн. 1-2); «Греческие города на Черноморском побережье» («Книга для чтения по русской истории, составленная при участии профессоров и преподавателей», , 1904, Т. 1); «Проект нового устава гимназий» (Киев, 1904); «Речь на открытии Киевского художественно-промышленного и научного музея императора Николая Александровича 30 декабря 1904 года» («Освящение и открытие Киевского художественно-промышленного и научного музея императора Николая Александровича», Киев, 1905); «Византийский лагерь X века» («Труды XII Археологического съезда в Харькове 1902 г.», Харьков, 1905, Т. 3); «Где начинается территория славян по Иордану?» («Журнал Министерства народного просвещения», 1905, № 3); «Прошлое Тавриды: Краткий исторический очерк» (Киев, 1906; 2-е изд., доп. — Киев, 1914); «Новые домыслы о происхождении имени „Русь“» («Университетские известия», 1906, № 6); «„Стратегика“ императора Никифора: Греческий текст по рукописи Московской Синодальной библиотеки с общими объяснениями» («Записки Императорской Академии наук», 1908, Т. 8: Историко-филологическое отделение. № 9); «Керчь и ее христианские памятники» («Православная богословская энциклопедия», , 1908, Т. 9); «Из Берлина: Международный конгресс историков» («Журнал Министерства народного просвещения», 1908, № 10); «Лекции по истории Византии» (Киев, 1909, литографированное издание); «Римское государство и его армия в их взаимоотношении и историческом развитии» («Военный сборник, издаваемый по Высочайшему повелению», , 1909); «К вопросу о дате возвращения Креста Господня в Иерусалим из персидского плена» («Сборник статей в честь проф. В. П. Бузескула: Издан по поводу тридцатилетия его научно-педагогической деятельности», Харьков, 1914); «Император Фока» («Университетские известия», 1914, № 1); «К критике известий Феофана о последнем годе правления Фоки» («Византийский временник», 1914, Т. 21); Кулаковский Ю. А. История римской литературы от начала Республики до начала Империи в конспективном изложении / Ю. А. Кулаковский ; изд. подгот. А. А. Пучков. — М. : Изд. дом А+С, 2005. — 329 с.

Нагороди Макаріївська премія Імператорської академії наук; срібна медаль «У пам'ять коронації імператора Олександра III»; Орден Святої Анни 2 ступеня; Орден Святої Анни 3 ступеня; Орден Святого Володимира 3 ступеня; Орден Святого Володимира 4 ступеня; Орден Святого Станіслава 1 ступеня; Орден Святого Станіслава 2 ступеня; Орден Святого Станіслава 3 ступеня; відзнака XL років бездоганної служби.

Примітки

Джерела та література Г. Г. Денисенко. Кулаковський Юліан Андрійович // Л. В. Матвєєва. Кулаковський Юліан Андрійович // Пучков А. А. Юлиан Кулаковский и его время: Из истории антиковедения и византинистики в России. Киев: НИИТИАГ, 1999 (ISBN 966-7452-03-4); 2-е изд., перераб. и доп. СПб: Алетейя, 2004 (ISBN 5-89329-648-6). Пучков А. А. Юлиан Кулаковский и его исследование тектоники античного мировоззрения // Кулаковский Ю. А. Эсхатология и эпикуреизм в античном мире / Изд. подгот. А. А. Пучков СПб: Алетейя, 2001. С. 5-44. Пучков А. А. Кабинет Кулаковского // Кабинет: Журнал-каталог офисной мебели. 2003. Весна-лето. С. 18-19. Пучков А. А. Юлиан Кулаковский и его «История Византии» в пространстве российского византиноведения: Последний классик летописного жанра и культура жанра // Кулаковский Ю. А. История Византии: В 3 т. 3-е изд., исправ. и доп. СПб: Алетейя, 2003. Т. 1. С. 5-48. Пучков А. А. Юлиан Кулаковский: Профессор и лекции // Кулаковский, Ю. А. История римской литературы от начала Республики до начала Империи в конспективном изложении / Изд. подгот. А. А. Пучков. Киев, Издательский дом А+С, 2005. С. V-LXVI. Пучков А. А. Юлиан Кулаковский и его конструирование мифологии древней Греции // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Збірник наукових праць Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Київ, 2009. Вип. 6, C. 369—384. Пучков А. А. «Люблю преподавание и живу собственно этим»: Навколокар'єрні плітки про Юліана Кулаковського у 1901—1902 роках // Пучков А. А. Культура антикварных несходств: Силуэты, профили, личины. Киев: Феникс, 2012. С. 269—298. Пучков А. А. Владимир Соловьёв и Юлиан Кулаковский: Три встречи // Пучков А. А. Культура антикварных несходств: Силуэты, профили, личины. Киев: Феникс, 2012. С. 299—386.