Вернер фон Сіменс (або Зіменс, ; 13 грудня 1816 — 6 грудня 1892) — німецький інженер, винахідник, науковець, промисловець, засновник фірми Siemens, громадський і політичний діяч.

Життєпис Закінчивши з відзнакою гімназію Катарінеум у Любеку, потім артилерійське інженерне училище в Мальденбурзі, він у званні молодшого лейтенанта служив у артилерійських майстернях у Берліні, де займався винахідництвом і науковими дослідженнями.

Після смерті батьків 24-річний Вернер залишився старшим у сім'ї, що складалася з десяти братів і сестер.

У 1845 році став одним із найпомітніших молодих науковців у недавно створеному Фізичному товаристві й вже наступного року його відрядили в комісію генштабу для підготовки впровадження електротелеграфії. У листі від 14 грудня 1846 року Вернер Сіменс повідомив родичів:Я тепер майже зважився вибрати постійний терен телеграфії. Телеграфія стане самостійною важливою галуззю техніки, і я відчуваю себе покликаним зіграти в ній роль організатора.1 жовтня 1847 року разом із механіком Гальське заснував телеграфно-будівельну фірму Telegraphenbauanstalt Siemens & Halske, що займалася, окрім електротелеграфії, широким колом робіт у галузі точної механіки й оптики, а також створенням електромедичних апаратів. У 1849 році фірма S&H побудувала першу в Німеччині телеграфну лінію Берлін — Франкфурт-на-Майні.

Для однієї з ділянок в основі повітряної лінії був використаний підземний кабель із гутаперчевою ізоляцією, яку наклали за допомогою винайденого Сіменсом преса. Тоді ж Вернер запропонував затягувати кабель у свинцеві труби. Він також удосконалив стрілочний телеграф Уітстона-Кука, за що на Першій Міжнародній промисловій виставці в Англії (1851) був відзначений однією з найвищих нагород.

Починаючи з 1853 року, фірма S&H вела будівництво лави телеграфних ліній у Російській імперії, пов'язавши Санкт-Петербург із Кронштадтом, Гельсінгфорсом, Варшавою, Ригою, Ревелем і перейнявши на себе їхнє технічне обслуговування.

Сіменс, поєднуючи наукові дослідження і винахідницьку діяльність із дослідно-конструкторськими розробками, упроваджував у виробництво нові та удосконалював вироби, що випускалися, — межа, що ріднила цього ученого-практика з Томасом Едісоном. Його доповідь про електротелеграфію в Паризькій академії наук високо оцінив Александер фон Гумбольдт і її опублікували за рекомендацією Франсуа Араго. У 35 років Сіменс увійшов до лав всесвітньо визнаних авторитетів у галузі електротехніки. У 1860 році Берлінський університет надав йому почесне звання доктора філософії.

У 1868–1870-х роках фірма S&H брала участь у споруді Індоєвропейської телеграфної лінії Лондон — Калькутта протяжністю 11 000 км. Одну з ділянок цієї лінії (через Кавказ) було побудовано на металевих опорах і вона пропрацювала з 1871 по 1931 рік.

До другої половини 1860-х відноситься початок робіт Сіменса в області сильнострумної електротехніки. Його найзначніше досягнення в цій області датується 1867 роком, коли він створив досконалу конструкцію генератора постійного струму із самозбудженням, що тривалий час іменували динамо-машиною. Він же запропонував ртутну одиницю опору, згодом перетворену в ом, а одиниці електричної провідності було присвоєно найменування «сіменс».

На початку 1870-х років Siemens & Halske побудувала , оснащене вдосконаленою кабельоукладною машиною. У 1874 році «Фарадей» проклав трансатлантичний телеграфний кабель, що безпосередньо зв'язав Ірландію і США (5700 км), минувши острів Ньюфаундленд. Загалом за 10 років це судно проклало шість трансатлантичних кабелів.

У липні 1874 року Сіменс був прийнятий у члени Прусської академії наук.

У 1877 році фірма S&H виготовляла телефонні трубки Белла, а в 1881 році брала участь у будівництві першої в Берліні телефонної станції.

У 1877 році в сланцях, що відносяться до пізнього юрського періоду, була виявлена єдина у своєму роді скам'янілість якоїсь викопної птиці, що чудово збереглася. Знайшов цю палеонтологічну рідкість геолог-любитель і мав намір продати її за кордон, запросивши за неї великі гроші. Почувши про цю рідку знахідку, Сіменс відразу ж купив її, залишаючи, таким чином, у Німеччині. Пізніше він передав її Берлінському музею природознавства. Наукова назва раритету Archaeopteryx Simensii (Археоптерикс Сіменса) досі нагадує нам про цей чудовий вчинок Вернера Сіменса.

Майже всі успіхи підприємства Сіменса зобов'язані дослідницьким і винахідницьким здібностям свого керівника. Він відхиляв усе, що всесторонньою не розгледіло теоретично і підтверджене експериментом.

Динамо-машина Сіменса провела справжню революцію в гірничій справі, завдяки їй з'явилися електровідбійний молоток, шахтний електровентилятор, електротранспортер і, головне, електрична копальнева дорога.

У 1879 році фірма S&H представила на берлінській промисловій виставці першу електричну залізницю; у 1880-му на виставці в Мангаймі — перший у світі електроліфт; у 1881-му фірмою побудована перша лінія електричного трамваю на околиці Берліна; у 1882-му почата дослідна експлуатація безрейкового транспорту.

Сіменс багато зробив для розвитку німецької та європейської електротехніки. Він — ініціатор освіти Берлінського електротехнічного союзу (1879), а також засновник і голова Суспільства патентів у Берліні. Термін електротехніка ввів у вжиток саме Вернер фон Сіменс, написавши його в 1879 році в листі до Генріха фон Стефана, Генеральному поштмейстерові Німеччини (до цього використовували термін «прикладна теорія електрики»).

Крім того, Вернер Сіменс знаний як меценат у галузі науки та культури: він пожертвував 500 тисяч марок на створення Берлінської національної фізико-технічної лабораторії; завдяки його зусиллям і грошовій підтримці в Шарлоттенбурзі відкрився Фізико-технічний інститут.

На Першій Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі в 1881 році найбільший успіх припав на долю експонатів Едісона і Сіменса. Там же обидва корифеї електротехніки познайомилися і заприятелювали.

У 1888 році Вернер Сіменс був зведений у дворянський стан і став Вернером фон Сіменсом.

З 1889 року почався поступовий відхід Вернера Сіменса від активної участі в справах фірми, у цей час у його фірмі, включаючи дочірні підприємства в Лондоні, Санкт-Петербурзі та Відні, налічувалося вже 5000 співробітників. 31 грудня 1889 року Сіменс вийшов з керівництва фірмою.

У 1892 році він винайшов сталеву стрічкову броню для захисту підземних кабелів від механічних дій.

У кінці життя з властивим йому даром реального передбачення Сіменс вказав на перспективу світової торгівлі й економічного об'єднання Європи:Це може статися тільки завдяки усуненню, по можливості, всіх внутрішньополітичних митних бар'єрів, що обмежують райони збуту, здорожують виробництво, що зменшує конкурентоспроможність на світовому ринку.Першим шлюбом був одружений із Матільдою Друман, дочкою історика Вільгельма Друмана.

Див. також 30850 Фонсіменс — астероїд, який було названо на честь винахідника.

Примітки

Література Зигфрид фон Вейхер

Посилання Стаття про Вернера Сіменса і його сина