ЗіУ-683, також відомий як ЗіУ-10 — 17-метровий відомий зчленований тролейбус серії «ЗіУ», що випускався на заводі Імені Урицького (нині ЗАО «Тролза») серійно з 1986 по 2002 роки. Широко використовується у Росії, Україні, на Балканах та у більшості країн СНД і навіть поставлявся у Аргентину. Є «довгою» версією ЗіУ-682, іноді обрізався під ЗіУ-682. Його прямий наступник — ЗіУ-6205, на якому застосовувалася більшість його деталей. Протягом виробництва було виготовлено кілька модифікацій, що модернізувалися з кожним роком серійного випуску. Модель Створення
Перші дослідні зчленовані машини ЗіУ-10 (683) почали з'являтися на заводі імені Урицького у 1978 році. Їхнім зразком, проте не прототипом став ще один відомий 24-метровий тролейбус СВАРЗ ТС, що вироблявся у Москві у 1960-х та мав неабияко високу пасажиромісткість до 300 і більше чоловік. На той час експлуатувалися моделі ЗіУ-682 (ЗіУ-9), які і стали основою для зчленованих 683-х моделей. Перший випущений ЗіУ-683 тестувався у Саратові і Енгельсі, де був зібраний, у 1980 році був відправлений для експлуатації у Москву. Загально цей тролейбус не сильно вирізнявся від новіших або серійних випусків, мав реостатно-контакторну систему керування електроустаткуванням, що було дуже громіздким та розганявся до 45 км/год. У 1982 випустили дослідну машину з тиристо-імпульсною системою керування (ТІСК), проте мав проблеми з керуванням, і його віддали назад на завод.
Найперший ЗіУ-10 пропрацював 9 років до 1987. З 1986 року налагодилося серійне виробництво моделей ЗіУ-683 оснащених двигунами «Динамо». З кінця 1980-х, ЗіУ перейшов на випуск модифікації ЗіУ-683БОО з ТІСК, що мали покращений вигляд та потужніше освітлення. Реостатно контактроні тролейбуси ЗіУ-683В01 трималися до 1995 року. З початком 1991 ЗіУ-683 у різних модифікаціях почали експортуватися на Балкани, Польщу, Україну та інші країни СНД, також у Грецію та навіть до Аргентини. Реостатно-контакторні тролейбуси мали ваду у громіздкому обладнанні, що займало ледь не половину даху першої секції та більшу частину другої разом з тролеями та системою керування ними. Нетривала зупинка у виробництві сталася у 1992 році, коли розпався СРСР. У 1993 році почали з'являтися випуски ЗіУ 6205, що мали ряд покращень і модифікацій.
У 2002 році Енегельський завод імені Урицького був перейменований у ЗАО «TROLZA»; а випуск моделей з назвами ЗіУ був остаточно згорнутий. Проте найновіша модель ЗіУ-683 під назвою ЗіУ-6205 була залишена: її значно модернізували новими ходовими частинами та тривкішим кузовом, присвоївши їй індекс TROLZA 6205, проте часто ця модель фігурувала як ЗіУ-6205. Модель ЗіУ-682, що стала коротким аналогом зчленованого тролейбуса теж була модернізована і введена у експлуатацію під назвою TROLZA 5264-01.
Опис моделі Зовнішній вигляд ЗіУ-683 не сильно змінюється протягом загально виробництва. Його довжина становить 17.4—17.5 метра (без урахування того, що при опущених токоприйомниках вони виходять за габарити сантиметрів на 20), ширина 2.51—2.52 метра відповідно до різновиду, 2.52 у ширину мав ЗіУ-683БОО і висота 3.31 метра (з опущеними тролеями). Зпереду, тролейбус має величезного розміру бампер, що зварний з цинку та сталі, лобові вікна у нього невеликого розміру, склоочисники важільні, можуть зніматися або відключатися за потреби. Фари у тролейбуса одинарні, проте достатьно потужні для їзди уночі, також є невеличкі протитуманні фари поряд з показниками поворотів. Цікавий факт: таку будову передка використовували при побудові вантажного тролейбуса КТГ-1. Дах у тролейбуса округлий, непрямий. При ТІСК майже усе електрообладнання укомплектовується на заднє звено до штанг та токоприймачів, проте у реостатно-контакторній системі керування електрообладнання дуже громіздке і займає до 50 відсотків простору да даху передньої секції; тролеї та їх комплекція розташовані на задній секції. По боках, тролейбус обшитий цинком та зазвичай пофарбований у прості кольори. Підвіска тролейбуса пневмачтино ресорсна (у більшості випадків) або механічна (найперші варіанти). Механічна підвіска була дуже незручною, і тролейбуси з такою підвіскою швидко псувалися та зношувалися за 9—10 років, у той час як з пневморесорсною підвіскою строк кузова значно підвищується і такі тролейбуси здатні пролужити і до 40 років. Задок тролейбуса також має величезний громіздкий бампер, задні фари та 2 габаритні вогні. Пофарбування тролейбусів зазвичай просте, з ясравими однотонними кольорами, зачасту їх фарбували так, як і технічні тролейбуси (форма країв кольорів), проте їм діставалися тусклочервоний, синій, зелений, чорний та білий кольори.
Конструкція та побудова салону була звична для радянських тролейбусів — довгастий салон і ширмові двері, що відкривалися електропневмоприводом, проте нині не оснащені протизащемлюваним приводом або системою «повіртяного ключа». Усього дверей 4, вони усі двостворчасті за винятком передніх, досить частою проблемою цього тролейбуса стало заїдання приводів відкриття дверей розсувного типу і як наслідок поламки дверних приводів та великі незручності для пасажирів. У обох секціях по двоє дверей, які пришвидшують вхід та вихід пасажирів з салону. Тролейбус високопідлоговий з двома сходинками, що ведуть до салону. Сидіння м'які, диванного типу, одинарні з лівого боку та подвійні з правого боку; усього цих місць, як для радянського тролейбуса було багато: 44—49 штук. На задній секції більшість крісла подвіні, встановлюють подвійні з лівого боку а одинарні з правого, хоча у першій секції усе навпаки. Це пов'язане з тим, що з правого боку у задній секції розташовуються двері. Підлога прибита або низькоякісною резиною за допомогою шурупів або ж лінолеумом. Гормошка у тролейбуса гофрова, проте зчленувальний вузол дозволяє переходити з секції у секцію і стояти на зчленувальному вузлі. У тролейбусі встановлено велику кількість горизонтальних і вертикальних поручнів, спеціально виділених збірних площадок, як таких немає, проте такими номінальними вважаються площадки біля дверей, у частності біля зчленувальної гормошки. У тролейбусі потужна вентиляція через 4 люки а також кватирки на роздільних бокових вікнах. Велику незручність приносили найперші тролейбуси ЗіУ-683 узимку: у них було дуже холодно. Тоді було встановлено 3 калорифери у салоні по 4 кіловат кожен, що давали достатній обігрів. Кабіна водія відоокремлена від салону, у ній встановлено додатковий калорифер. Загалом керування цього тролейбуса доволі складне, не останню чергу через тяжке для повертання кермо та мінімум показникових приладів. Панель з вимикачами перенесли на праву сторону від водія. Кермо типу «гвинт-гайка», механічне, з гідропідсилювачем. Стеля у тролейбусі висока — 195—220 см залежно від різновиду.
Достоїнства тролейбуса ЗіУ-683: велика пасажиромісткість хороший обдув і опалення зручні крісла неприхітливість та зручність у експлуатації для перевезення вилких мас людей загальний ресурс роботи кузова і двигуна більше 20 років ТІСК економить витрачену електроенергію гормшока угорського виробництва Ikarus, що застосовувалися на відомих угорських зчленованих автобусах «Ikarus 280» Недоліки тролейбуса ЗіУ-683: громіздкість електрообладання висока підлога не завжди добре амортизується пневморесорсною підвіскою при струсці тролейбусом складно керувати через тяжке рульове кермо неприємний загальний вигляд тролейбуса не рекомендовано високу швидкість пересування часті дрібні поламки показникових приладів і їх відсутність незручність планування місця водія у кабіні; та приладів (важільних вмикачів яких понад 30 на панелі) які заважають під час руху лише спідометр з показникових приладів (остання відмітка — 80 км/год), включаючи часті його поламки та неправильні покази
Модифікації ЗіУ-683 — (1978—2002) базова модифікація ЗіУ-683БОО — модифікація ЗіУ-683 (1982—1995), оснащена ТІСК ЗіУ-683Б01 — модифікація ЗіУ-683 (1989—1995) ЗіУ-6205 — оновлена модифікація ЗіУ-683 (1993—2002), перехідна від ЗіУ до Тролза Тролза-6205 — перша зі зчленованих машин "Тролза" після перейменування заводу, є рестайлінгом ЗіУ-6205, значно оновлена новими запчастинами
Технічні характеристики Загальні дані Модифікація ЗіУ-683 Тип зчленований тролейбус Проект виробництва, рік 1978 Серійне виробництво, з року 1986 Роки серійно виробництва, роки 1986—2002 Виготовлена кількість моделей за час виробництва, штук не менше 1000 Модифікації ЗіУ-683 ЗіУ-683БОО; ЗіУ-683Б01; ЗіУ-6205 а також оновлені моделі з ЗАО «TROLZA» Попередник ЗіУ-682 (ЗіУ-9) Наступник Номінально ЗіУ-6205, наступник з ЗАО «Тролза» — Тролза-6206 «Мегаполіс»
Характеристики кузова і габарити Тип кузова двохзвенний (тобто зчленований), центральнометалічний, несучний Об,ивка кузова сталь, цинк, полімерна фарба (остання опція використовується досить рідко) Довжина, мм (чиста, без урахування тролеїв, штанг та бамперів) 17506 Тотальна довжина, мм (з урахуванням штанг, тролеїв та бамперів) 18125 Ширина, мм (модлінг, тобто бокові юбки; при їх відсутності мається на увазі край обшивки) 2515 Висота, мм 3310 Колісна база (приведено тягач і задню секцію) 5025 (передня секція) 6341 (задня секція) Кліренс (дорожній просвіт), мм 821 Гармошка гофрова, завдяки вузлові зчленування можливо стояти на ньому та переходити з секції у секцію Кут прогину тролейбуса ° 12 (продольний вертикальний) 70 (продольний горизонтальний) 5 (поперечний) Максимальний кут повороту гармошки, ° 38 Ресурс кузова, роки, не менше ніж 20—25 Мінімальний радіус повороту, метри 12 Споряджена маса, кг 14660 Повна маса, кг 25890 Навантаження на осі при порожньому салоні, кг, 1/2/3 5100/5460/4100 Навантаження на осі при порожньому салоні, кг, 1/2/3 7540/10600/7750
Салон і кабіна водія Двері Ширмові, двостворчасті крім передніх (1—2—2—2), відкриваються як зсувні Ширина дверей, мм 826 (1) 1426 (2,3,4) Засіб відкриття дверей електропневмопривод Висота салону над проїжджою частиною, см 92 Настил підлоги низькоякісні листи резини або лінолеум Сидіння м'які, диванного типу або одинарні, з добре вичищуваного матеріалу Поручні (загально) сталеві, розташовані у великій кількості по усьому салону Поручні (горизонтальні) розташовані уздовж усього салону крім дверних прорізів Поручні (вертикальні) розташовані біля дверей та номінальних збірних площадок Сидячих місць, штук 44—49 (залежно від модифікації) Розподіл сидінь між секціями 20 — задня секція 24—29 — передня Загальна пасажиромісткість, чол 164 Опалення (салон) електрокалориферне, 3 калорифери по 4 кіловат Вентиляція (салон) через люки або кватирки Кабіна відокремлена від салону Опалення (кабіна водія) 1 електрокалорифер на 4 кіловат, також діє при запотівання і обмерзання лобового скла Вентиляція (кабіна водія) через зсувні кватирки Лобове скло розділено навпіл, склоочисники важільні
Штанги і тролеї Максимально допустима висота контактної мережі (за яку може чіплятися тролейбус), мм 6000 Мінімально допустима висота контактної мережі (за яку може чіплятися тролейбус), мм 4200 Максимально допустиме відхилення тролейбуса від контактної мережі у будь-яку сторону, м 4500 Система штанговловлювання механічна, вручну, штанги неконтрольовані при зходженні з контактної мережі Приблизна довжина тролеїв, метри 4.3…4.7
Двигун Назва двигуна ДК-211БМУ2 (найчастіше) Потужність, кіловат 170 Максимально обертів двигуна, тисяч/хв 3200 Електропривод постійного струму Напруга на токоприймачах, Вольт 550 Бортова напруга, Вольт 22 Система керування тяговим електроустактуванням тиристо-імпульсна або резисторно-контакторна
Рульове керування Тип керма гвинт-гайка з гідропідсилювачем Передаточне число 23.6 Повний виверт керма з нейтрального положення у будь-яку сторону, оберти 2.6…3.2 Привод керування колесами задньої осі механічний від опори зчленування тягача за допомогою системи тяг і важелів
Ходові характеристики Ведучий міст RABA 318.80 Шини камерні, бездискові Максимальна швидкість руху при повному завантаженні, км/год 50