Іжо́рська мова — мова іжорців, нечисельного народу, що мешкає в Ленінградській області РФ. Належить до північної групи балто-фінських мов. Близька до евремейського говору в групі західнокарельських діалектів.
Згідно з класифікацією ЮНЕСКО зарахована до мов під загрозою зникнення. Кількість мовців наближається до двох сотень, більшість з яких уже літнього віку.
Говори Зазвичай вирізняють чотири основні говори:
† — мертві говори сойкинський говір, поширений на Сойкинському півострові (Кінгісепський район), нижньолузький говір, поширений за нижньою течією річки Луги, від села Ізвіз до села Липове. † хеваський говір, яким послуговувались у селах за річкою Коваші та на взбережжі Фінської затоки в Ломоносівському районі Ленінградської області, † оредезький говір, був поширений у Гатчинському районі Ленінградської області, західніше від середньої течії річки Оредеж. Нижньолузький говір суттєво відрізняється від інших іжорських говірок, що зумовлено впливом інгерманландської фінської та водської мов.
Писемність До 1930-х років іжорська мова писемності не мала. На початку 1932 року було створено писемність на основі латинської абетки, почалося видання підручників, в інжорських національних сільрадах частина документації велася іжорською мовою. У 1936 році іжорську абетку реформовано. 1938 року видання книжок іжорською мовою та її викладання в школі було зупинено, іжорські національні сільради скасовано.
Іжорська абетка (версія 1932 року)Dubov V.S., Lensu J.J. Ensikirja ja lukukirja. L., 1932 A a Ä ä B в D d E e F f G g H h I i J j K k L l M m N n Ö ö P p R r S s T t U u V v Y y
Іжорська абетка (версія 1936 року)Iljin N.A., Junus V.I. Bukvari iƶoroin şkouluja vart. M.-L., 1936 A a Ä ä B в V v G g D d E e Ƶ ƶ Z z I i J j K k L l M m N n O o Ö ö P p R r S s T t U u Y y F f H h C c Ç ç Ş ş Ь ь Іжорська абетка (версія 2005 року) A aB bC cD dE eF fG gH hI iJ jK kL lM mN nO oP pR rS sŠ šT tU uV vY yZ zŽ žÄ äÖ ö
Примітки