Віктор Георгійович Шку́рин (5 січня 1932, Маріуполь — 25 жовтня 2020, Київ) — радянський, український режисер-документаліст; член Спілки кінематографістів України. Народний артист України (2002).

Життєпис Народився 5 січня 1932 року у місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) в сім'ї робітника. 1957 року закінчив Одеське морехідне училище. Протягом 1957—1964 років працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені, перебував на комсомольській роботі. Член КПРС з 1958 року.

Впродовж 1960—1964 років навчався на режисерському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії у Романа Кармена. Після здобуття мистецької освіти з 1964 року працював режисером «Укркінохроніки».

Батько актора і режисера Ігоря Шкурина.

Помер на 89-му році життя 25 жовтня 2020 року. Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища ().

Фільмографія Створив стрічки

«Двоє з мартену» (1965); «Запорожець на Олімпі» (1965); «Десант у безсмертя» (1965); «Дружина Червоного Хреста» (1965); «Київ—66» (1966); «Соната про художника» (1966); «Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом зонального огляду в Києві, 1968); «В нельотну погоду» (1968, Диплом Лейпцизького міжнародного кінофестивалю; «Рік народження 1918» (1968); «Український квартал» (1969); «Завжди бути напоготові» (1970, фільм присвячений Володимиру Леніну); «Курган Товста могила» (1970); «Естафета мужності» (1971); «Про дружбу співа Україна» (1974, співавтор, сценограф); «Вогні Придніпров'я» (1976); «Арсенальська застава» (1978); «Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1981); «Радянський характер» (1982, телефільм); «Бути чи не бути» (1985); «Поділю твій біль» (1989); «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992); «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992); «Жезли Меркурія» (1997, співавтор, сценограф); «Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавторстві з Олександром Фроловим) в документальному циклі «Обрані часом»; «Червоний ренесанс» (2004, у співавторстві з Олександром Фроловим). </div> Знімався у епізодичних ролях у фільмах «Я крокую по Москві» (1965), «Розколоте небо» (1979).

Відзнаки Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора; Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1976 року; Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1993; разом з Анатолієм Карасем, Віктором Кріпченком за документальну кінодилогію «Липневі грози» Української студії хронікально-документальних фільмів); Народний артист України з 2002 року.

Примітки

Література

Посилання Національна спілка кінематографістів України: Віктор Шкурин http://www.kino-teatr.ru/kino/screenwriter/sov/39135/works/