Багатоже́нство або полігінія (від грец. πολύς «численний» і γυνή «жінка, жіноча особа») — форма шлюбу, коли чоловік перебуває у шлюбному зв'язку відразу з декількома жінками. Є однією з форм шлюбу, характерних для патріархальних суспільств. Полігінія з'являється вже на ранніх етапах первісного суспільства.
Види Соціальні антропологи поділяють багатоженство на сороральне (від «сестра») та несороральнеЭнциклопедический словарь. 2009. // Сайт Dic.academic.ru . При сороральному багатоженстві всі дружини одного чоловіка є сестрами. Сороральне багатоженство характерне для багатьох народів (особливо в Африці та Південній Америці).
У Стародавній Греції багатоженство дозволялося тільки для поповнення людських втрат у війнах. Після відновлення чисельності людей воно офіційно заборонялося. Геродот відзначив як незвичайний той факт, що цар Спарти мав двох дружин. У Стародавньому Римі багатоженство було заборонено.
Багатоженство та релігія
Юдаїзм Багатоженство в юдаїзмі вважається можливим задля уникненням голоду, вдівства або у разі жіночого безпліддя, а також у левіратному шлюбі, коли брат повинен одружитися та забезпечувати вдову свого брата (Повторення Закону, 25:5-10):
У XI столітті раббі Гершем запровадив 1000-річну заборону на багатоженство для ашкеназьких євреївОт многоженства к моногамии Что делать семейной паре, которой не удается зачать ребёнка . Запровадження такої заборони в середовищі ашкеназьких євреїв пояснювалося такими причинамиBaskin, Judith R. Shofar, Vol. 24, No. 4 : положенням жінок у християнській Європі, де на той час була моногамія; участю багатьох європейських євреїв у торгівлі в мусульманських країнах, де вони заводили нових дружин та кидали старих в Європі.
Сучасний світський Ізраїль, заснований ще за часів чинності цієї 1000-літньої заборони, не дозволяє укладати полігамні шлюби. Але в той же час, ті євреї, які вже стали багатоженцями, можуть отримати ізраїльське громадянство, а їхні шлюбні союзи з другою та наступними дружинами мають юридичну силу95. ЗАПРЕТ МНОГОЖЕНСТВА. ДЕКРЕТЫ РАБИ ГЕРШОМА .
При цьому в юдаїзмі є такі обмеження на багатоженство: І жінки з сестрою її не візьмеш на супе́рництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її. А хто ві́зьме жінку й матір її, — гидо́та це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас!
Також Тора встановлює заборону царю «множити дружин» (Повторення Закону 17:17), що автори Талмуду трактують як «не більше 18 дружин»Вавилонский Талмуд. Сангедрин
З трьох праотців єврейського народу — Авраама, Ісаака та Якова — тільки Ісаак був одноженцем. У Авраама були наложниці, число яких в Торі не уточнюється, причому першу з них — Агар — йому дала Сара з тієї причини, що сама народити не могла. Яків же став багатоженцем не з власної волі — коли він відпрацював на свого дядька Лавана 7 років за свою дружину Рахіль, то після весілля Лаван дав йому замість Рахілі її сестру Лію, що Яків виявив тільки на ранок після весілля. І хоча тиждень тому він зіграв весілля із Рахіллю, але за Лію йому довелося працювати на Лавана ще 7 років.
Згодом Лія з Рахіллю намагалися народити якомога більше дітей та закликали собі на допомогу служниць (Зілпу та Білгу), чиї діти ставали не лише законними спадкоємцями Якова, але і вважалися одноутробними братами дітям законних дружин. Зрештою вчотирьох вони народили Якову 13 дітей — 12 родоначальників колін Ізраїлевих й одну дочку.
У сучасному юдаїзмі існує рух «А-Баіт а-Йегуді а-Шалем», що закликає легалізувати багатоженство для вирішення демографічної проблеми в сучасному Ізраїлі, посилаючись на закінчення 1000-літньої заборони на багатоженство. Їхні опоненти заперечують тим, що слова «на 1000 років» означають «назавжди»Ортодоксальным иудеям предлагают полигамию, чтобы выстоять перед лицом «арабской демографической угрозы» .
Список багатоженців, згаданих у Танасі: Авраам мав дружину Сару та кількох наложниць, з яких на ім'я відома тільки Агар. Після смерті Сари Авраам взяв за дружину Хеттуру. () Ламех мав двох дружин. () Яків мав двох дружин: сестер Лію та Рахіль, та служниць дружин — Білгу та Зілпу. () Ісав мав трьох дружин: Єгудиту, Босмату й Махалату. (, ) Гедеон мав багато дружин та одну наложницю. () Соломон мав 700 дружин і 300 наложниць. ()
Християнство 3 місця в (1 Тимофію 3:2, 3:12 та Послання до Тита 1:6) встановлюють, що диякон, пресвітер та єпископ мають бути «чоловіком однієї дружини». Одні напрямки християнства сприймають це як заборону багатоженства для всіх християнSelinger, J. Moral and Canonical Aspect of Marriage // In The Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. Retrieved February 20, 2013 , інші стверджують, що ці слова означають заборону багатоженства тільки для священнослужителів, а для християн, які не є дияконами, пресвітерами та єпископами, такої заборони немає.
На думку ряду дослідників, вчення про гріховність багатоженства в християнстві сформувалося під впливом греко-римської моралі. На думку американського пастора Юджина Хіллмана, що викладено в книзі «Новий погляд на багатоженство», Римська церква встановила заборону на багатоженство для уніфікації християнського віровчення з греко-римськими культурними звичаями.
Деякі народи Африки після прийняття християнства не відмовляються від багатоженстваЖенщина в Исламе и в иудео-христианском мире (мифы и реальность). Шериф Абдэль Азым. Доктор философии Королевского Университета, Кингстон, Канада. 2008..
Священник Англіканської церкви Девід Джітарі, вивчивши багатоженство в Африці, прийшов до висновку, що воно більше відповідає християнській моралі, ніж розлучення та повторні шлюби, які призводять до розпаду сімей та які негативно позначаються на дітях.
У грудні 1539 Мартін Лютер запропонував стати двоєженцем Філіпу ГессенськомуBrecht, Martin, Martin Luther, tr. James L. Schaaf, Philadelphia: Fortress Press, 1985-93, 3: 206.. Цю пропозицію він передав через його посла — Роберта Бартса. Лютер запропонував Філіпу таємно одружитися з Маргарет фон дер Сале — фрейліною дружини Філіпа, що Філіп і зробив 4 березня 1540, але при цьому він не зміг зберегти цю справу в таємниці, і коли справа спливла назовні, Філіп пригрозив публічно розповісти, що зробив це за порадою ЛютераBrecht, Martin, Martin Luther, tr. James L. Schaaf, Philadelphia: Fortress Press, 1985-93, 3:212.. Тоді Лютер велів йому заперечувати сам факт одруження, що Філіп і зробив на наступних розборкахBrecht, Martin, Martin Luther, tr. James L. Schaaf, Philadelphia: Fortress Press, 1985-93, 3:214.Brecht, Martin, Martin Luther, tr. James L. Schaaf, Philadelphia: Fortress Press, 1985-93, 3:205-15.Oberman, Heiko, Luther: Man Between God and the Devil, New Haven: Yale University Press, 2006, 294.. Однак правду приховати не вдалося.
Після тридцятирічної війни в Німеччині, коли населення з 16-17 мільйонів зменшилося до 4 мільйонів, в 1650 році в Нюрнберзі було прийнято таке рішення: Оскільки потреби Священної Римської імперії вимагають відновлення чоловічого населення, знищеного мечем, хворобами та голодом, то кожному чоловікові протягом найближчих 10 років дозволяється одружитися з двома дружинами.
У Німеччині після Другої світової війни всерйоз обговорювалася легалізація багатоженства, але церква чинила опір, і в результаті легалізували проституцію.
Багатоженство та закон Багатоженство застосовувалося з найдавніших часів у всіх куточках земної кулі. Стародавні єгиптяни, китайці, майже всі індійські племена практикували або не забороняли багатошлюбність.
У Київській Русі У слов'янського праотця небесного Дажбога від трьох дружин було безліч дітей і онуків. За словами Михайла Грушевського, князь Володимир мав "п'ять дружин офіційних (водимія), окрім численних наложниць". Сіверяни, Радимичі та В'ятичі мали по дві й по три дружини. Те ж саме практикувалось і в Полянській землі. Історія руської княжої династії дає тому приклади зовсім виразні. Ярополк був оженений з якоюсь грекинею, а сватав Рогніду. Про багатоженство у русинів і слов'ян загалом кажуть і араби; Ібрагим ібн-Якуб оповідає, що слов'янські королі замикають своїх дружин; у одного чоловіка буває їх двадцять і більше. Моногамія була запроваджена християнською церквою, щоб крокувати в ногу із греко-римською культурою. Рання Християнська церква дозволяла багатоженство, а засудила вона його 1563 року на Тридентському соборі.
Для українців-русів, процес переходу до однієї дружини не був безболісним. Михайло Грушевський відзначає, що християнство "вплинуло на те, що тільки одна жінка уважалась властивою, шлюбною, інші звались «меньшцями», «наложницями», але й воно не знищило відразу багатоженства, ані не зробило ріжниці між шлюбними й нешлюбними дітьми. Ще сто літ по Володимировім охрещенню було звичайним явищем, що деякі «безъ стыда и бес срама 2 женЂ имЂють»".
У Російській імперії У Російській Імперії нелегальними багатоженцями ставали купці, які мали сім'ї в містах, що були кінцевими пунктами їхніх торгівельних шляхів. Це було можливо з тієї причини, що в проїжджій грамоті, що давала право пересуватися по країні, не зазначався сімейний стан. Після того, як це виявилося, в проїжджу грамоту була додана графа «сімейний стан», яка згодом перейшла в паспорт.
При цьому мусульманам було дозволено багатоженство. 1897 року у Ферганській області було 841 433 чоловіки та 715 387 жінок, віднесених до категорії «інородці». У Сир-Дарьїнській області — 766257 чоловіків та 651727 жінок цієї ж категорії. З них були в шлюбі 389529 чоловіків та 396784 жінок у Ферганській області, 304566 чоловіків та 324520 жінок — в Сир-Дарьїнській області. За цими даними можна приблизно оцінити відсоток полігамних сімей — близько 1,9 % у Ферганській області та близько 6,5 % в Сир-Дарьїнській області.
У СРСР У СРСР на початку 1920-их років відбулась кампанія у боротьбі з багатоженством, аналогічна до кампанії з розкуркулення. В основному кампанія проходила в мусульманських регіонах — в Середній Азії та на Кавказі. Якщо для виявлення куркуля потрібно було виявити факт використання ним найманої праці, то з багатоженцями в цьому плані все було набагато простіше. Тим більше, що багатоженцями були, як правило, заможні громадяни, а заможних громадян радянська влада не любила. Надалі в СРСР багатоженцем юридично стати було неможливо, та й фактично теж досить важко як через сусідів-стукачів, так і через розподільну систему, яка не дозволяла працівнику мати дохід вищий за встановлений рівень. Хоча й були окремі випадки, коли людям вдавалося утримувати дві сім'ї.
У Саудівській Аравії У Саудівській Аравії закони, що стосуються шлюбу, розлучення, дітей та спадщини, не кодифіковані і входять у загальну юрисдикцію Шаріатських судів. Полігамія дозволена для чоловіків, але одночасно не може бути більше чотирьох дружин.
У Туреччині У 1920-х роках в Туреччині, після приходу до влади Кемаля Ататюрка, було заборонено багатоженство, хоча полігамних шлюбів було всього близько 2 %. Однак фактично багатоженство збереглося. Для вирішення питання успадкування майна діти від другої та наступних дружин реєструвалися як діти єдиної законної дружини. Згодом в Туреччині був прийнятий закон, відповідно до якого діти, народжені поза шлюбом, визнавалися законнонародженими.
У США
Багатоженство спочатку було поширене в мормонській Церкві Ісуса Христа Святих останніх днів (ЦІХСОД), — так, її другий президент Бригам Янґ мав 50 дружин. Починаючи з 1862 року Конгрес США ухвалив низку законів проти багатоженства. Перший закон — Акт Морро проти двоєженства, що був прийнятий 1 липня 1862, оголосив багатоженство незаконним. 1887 року Конгрес ухвалив , що забороняв практикувати багатоженство, а також конфісковувалось усе майно тих, хто практикував багатоженство, крім храмів та деяких церковних будівель.