Шлюб — історично зумовлена узаконена державою й регульована суспільством форма людських взаємин, яка визначає їхні права та обов'язки щодо одне одного та дітей, тісно пов'язана з сім'єю, весільною обрядовістю. У більшості країн світу шлюб реєструють РАЦСи по досягненню людьми з видачею свідоцтва про шлюб. Шлюб укладається для утворення сім'ї-родини: родинних взаємин, родинних звязків, народження дітей, спільного проживання і створення спільної власності.
Шлюбні права та обов'язки включають майнові (як-от спільно набуте майно), батьківські (право на материнство та батьківство, право опіки, утримання та догляд за дітьми, аліменти) та особисті немайнові (право на розлучення).
Філософи розглядають різновиди: цивільний шлюб, церковний, полігамний, відкритий (вільний), бостонський, фактичний і ін. Примусові, особливо дитячі, шлюби є однією з глобальних загроз здоров'ю жінок та дівчат.
В Україні вступити в шлюб можуть дві неспоріднені між собою неодружені дієздатні людини (чоловік та жінка), які досягли 18 років, виявили взаємну добровільну згоду на шлюб та подали заяву в РАЦС. Ведеться також робота щодо впровадження цивільних партнерств для пар незалежно від статі.
Укладення шлюбу називають одруженням жінки та чоловіка. У шлюбі - дружина та чоловік, а одружену пару — подружжям.
Питання шлюбу регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України.
Етимологія Етимологічний словник української мови надає походження від «обітниця» або дав-рус. слюб «з'єднання за любов'ю». Між тим, у польській слово має лише значення «складення шлюбної присяги», та спільнокореневе zaślubiny «шлюбна церемоніяСайт PWN або заручини» (другі частіше переносно), тоді як в українській «шлюб» — «родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою» і лише потім «клятвена обітниця, присяга».
Водночас в українській здавна побутує слово «слюб», як і спільнокореневе «злюбитися». Вираз «дати слюб» означає «повінчати» (у Грінченка «дати шлюб»Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 504.), а не «дати обітницю» чи «дати клятву».
Історія В історичному розвитку шлюбу виділяють кілька етапів:
1) За первіснообщинного ладу шлюбу не існувало.
2) Стосунки екзогамії й групового шлюбу,
3) З яких поступово виник спочатку парний шлюб (об'єднує лише одну пару),
4) Потім патріархальна сім'я і з нею моногамний шлюб, що став економічним осередком суспільства.
Шлюб, захищений державою та суспільством, є основою сім'ї, тому він є предметом законодавства (а дружба, наприклад, ні).
Види
Шлюб — сімейний союз двох людей (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або кількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи кількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями.
Існують поняття церковного шлюбу й цивільного шлюбу. Хоча здебільшого люди, які вступають у церковний шлюб у сучасну епоху, вступають також у цивільний шлюб, але історично це було не обов'язковим. Церковний шлюб здійснюється за ритуалами відповідної релігії, цивільний — реєструють у державних установах.
Моногамний шлюб Моногамія — одношлюбність, форма шлюбу і сім'ї, в якій людина має тільки одного*-у) партнера(-ку) під час свого життя або в будь-який момент часу (послідовна моногамія), в порівнянні з багатоженством, багатомузтвом і поліаморією.
Шлюбна (сімейна) моногамія належить до шлюбних союзів, що складаються тільки з двох людей. Шлюбна моногамія може бути: шлюб один раз в житті, шлюб тільки з однією людиною одночасно (послідовна моногамія).
Полігамний шлюб
В деяких суспільствах була дозволена полігінія — шлюб між одним чоловіком і кількома жінками. Протилежна ситуація, коли одна жінка має кількох чоловіків, називається поліандрією.
Полігінія (багатоженство) — одночасний стан чоловіка в шлюбі з декількома жінками. Зазвичай такий шлюб укладається чоловіком з кожною з жінок окремо, причому можливі обмеження. У шаріаті є обмеження на кількість дружин — не більше чотирьох. Всі інші мешканки гарему дружинами не рахуються, проте у них є певні гарантії (від господаря гарему) визнання дитини в разі її народження. У сучасному світі багатоженство офіційно дозволено в декількох десятках держав мусульманського світу і деяких немусульманських країнах Африки (наприклад, ПАР).
Поліандрія — одночасний стан жінки в шлюбі з декількома чоловіками. Зустрічається рідко, наприклад, у народів Тибету, Гавайських островів. Сліди поліандрії помічені в «Магабгараті».
Цивільний шлюб Зареєстрований цивільний шлюб — шлюб, оформлений у відповідних органах державної влади без участі церкви. В Україні єдино можливий вид шлюбу, на який поширюється цивільне право. Не слід плутати з незареєстрованим шлюбом, який у розмовній мові часто помилково називається громадянським.
Найважливіші питання шлюбних і сімейних відносин регулюються законом — Сімейним кодексом, який визначає поняття шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого у державному органі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). В Україні не вважається укладеним шлюб, який не зареєстрований в РАЦС, зокрема, з точки зору законодавства не є одруженими особи, які уклали шлюб в церковних установах — до його реєстрації в РАЦС.
Церковний шлюб У багатьох країнах вінчання (церковний шлюб) має юридичну силу, в деяких є єдиною легальною формою шлюбу. Інші держави (в тому числі і Україна) не визнають юридичної сили вінчання, тому священики перед його здійсненням вимагають провести реєстрацію в РАЦС.
Ніках — шлюб за законами ісламу, і в ньому часто дозволене багатоженство.
Фактичний шлюб (співжиття)
Люди можуть проживати разом, утворюючи сім'ю, але не вступаючи в шлюб (фактичний шлюб). Незареєстрований шлюб (фактичні шлюбні відносини), часто званий «цивільним» — відносини між партнерами, не оформлені у встановленому законом порядку. Навіть при веденні спільного господарства та/або наявності спільних дітей (див. Цивільний шлюб) визнається не всіма релігійними напрямками. В СРСР юридично визнавався в 1926—1944 рр.
Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року сімейні відносини між чоловіком і жінкою без укладання шлюбу значною мірою прирівняні до укладеного шлюбу (стаття 74). В Україні вільні сімейні стосунки, що не закріплені ані державою, ані релігійною спільнотою, часто помилково називають «цивільним шлюбом». Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року містить вираз «жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі». Терміни «цивільний шлюб», «фактичний шлюб», «співжиття» в Сімейному кодексі України відсутні. Одностатеві шлюби Одностатевий шлюб — шлюб між людьми однієї статі. Першою країною світу, що легалізувала в 2001 році одностатеві шлюби, стали Нідерланди. Одностатеві шлюби є повністю юридично визнаними в Аргентині, Бельгії, Канаді, Ісландії, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Південній Африці, Іспанії, Швеції, Франції, США, Новій Зеландії, Данії, Бразилії, Уругваї, Люксембурзі, Фінляндії, Словенії, Ірландії, Німеччині. У Мексиці одностатеві пари можуть одружитися у Кінтана-Роо, Коауїлі, Чіуауа і Герреро, а також в Мехіко, але ці шлюби визнаються всіма мексиканськими штатамиAll Mexican states must recognize gay marriages // The Associated Press, 5.08.2010.
Бостонський шлюб
Цивільні партнерства Цивільні партнерства і союзи, що існують у багатьох країнах, не є шлюбом, але являють собою проміжну форму між зареєстрованим і фактичним шлюбом (співжиттям). Цивільні партнер(к)и, як правило, мають деякий перелік прав і обов'язків одне щодо одного, але їх правовий статус не зрівняний з подружжям. Цивільні партнерства зазвичай доступні як різностатевим, так і одностатевим парам, або тільки одностатевим, в цьому випадку вони є паралельною для звичайного гетеросексуального шлюбу формою реєстрації відносин.
Морганатичний шлюб
Мезальянс
Примусові шлюби
Шлюби викраденням
Дитячі шлюби Дитячий шлюб, згідно з визначенням ЮНІСЕФ — офіційно укладений шлюб або неофіційний союз з особою, яка не досягла 18 років. МОЗ США і деякі дослідники відносять до дитячого шлюбу також заручення малолітніх і їх одруження за рішенням суду при підлітковій вагітності.
При цьому в різних культурах і релігіях, у різних народів і в різні часи можна знайти несхожі уявлення про те, який шлюб слід вважати занадто рано і чому. Протягом багатьох століть ранні за сучасними уявленнями шлюби були цілком звичайною справою, допускалися релігією, законами і звичаями. І зараз в окремих країнах і регіонах мінімальний вік вступу в шлюб, встановлений законом, становить менше 18 років; в інших — вступ в шлюб до 18 років допускається за згодою батьків, у зв'язку з вагітністю або іншими особливими обставинами; по-третє — культурні традиції та релігійні встановлення можуть виявитися сильніше офіційних правових норм.
Законодавства сучасної ери, зокрема, українське, здебільшого передбачають рівні права та обов'язки подружжя. Однак права чоловіка та жінки у шлюбах світу дуже різняится. Навіть у державах, де проголошена рівність у шлюбі, суспільна мораль часто встановлює відмінні від закону норми поведінки одружених людей. Зазвичай мораль засуджує позашлюбний секс і нащадки, однак подружня зрада схвалюється для жінок, а сексуальність жінок контролюється (вимоги цноти, обряд комори, убивства честі, жіноче обрізання). В деяких суспільствах закон суворо карає дружин за зраду (особливо в шаріаті).
На шлюб впливають, мораль, політико-правові інститути та ін.
Шлюб за дорученням
Шлюбний процес
Згідно з Сімейним кодексом України (стаття 23) шлюбний вік для жінок та чоловіків — 18 років, однак за заявою особи, яка досягла 16 років, за рішенням суду може отримати право на шлюб, якщо встановлено, що це відповідає її інтересам. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми як майбутніх подружжя і батьків обов'язками та попередити про відповідальність за приховування перешкод до реєстрації шлюбу.
Так, Перший і Другий Литовські статути визначали віком громадянського повноліття для чоловіків — 18, а для дівчат — 15 років, а Третій Статут знижує повноліття для дівчат до 13 років. Про дуже ранні шлюби, коли дівчата вступали в шлюб у 10 — 11 років, згадує Ян Ласицький. Його повідомлення, очевидно, більше стосується одного із пережитків давньої традиції — так званих змовин малолітніх, коли батьки зісватували своїх дітей з перспективою майбутнього шлюбу, укладаючи при цьому формальні договори. Іноді такі змовини завершувалися вінчанням.
Підготовка до подружнього життя Існує, зокрема, в Україні, як світська, так і релігійна. Завдання програми — підготувати молодих людей до сімейного життя, навчити їх будувати здорові стосунки, щоб зменшити кількість розлучень та рівень домашнього насильства. Наречені можуть безкоштовно відбути спеціалізований курс після подання заяви в РАЦС. Програму проводять психологи, соціальні працівники та лікарі. Теми курсу стосуються сутності подружнього життя і взаємовідносин у сім'ї, психологічних проблем та їх подолання, криз у подружжі, планування родини. Передбачено зустрічі з батьками наречених. На тренінгах-курсах люди можуть краще пізнатися, з'ясувати важливі питання спільного життя (обов'язки у сім'ї, народження та кількість дітей, ставлення до кар'єри, розподіл репродуктивної роботи. На релігійних шлюбних підготовках розглядаються питання віри, покликання до подружжя, суті та змісту таїнства шлюбу, етики сексуального життя, дітонародження.
Сватання, заручини
Вінчання (церковний шлюб)
Реєстрація шлюбу Умовами дійсності шлюбу в Україні є: Шлюб може бути укладений лише між чоловіком та жінкою (ведеться робота щодо впровадження цивільних партнерств для пар незалежно від статі). Досягнення обома людьми шлюбного віку (18 років для чоловіків та жінок) на день реєстрації шлюбу. Цивільна дієздатність обох осіб.