Але́н Роб-Гріє́ (; 18 серпня 1922, Брест, Фіністер, Бретань — 18 лютого 2008, Кан, Кальвадос, Нормандія) — французький письменник, один із засновників «нового роману» (разом із Наталі Саррот і Мішелем Бютором), член Французької академії (2004).

Біографія

Ален Роб-Ґріє народився в родині науковців у місті Брест (Фіністер, Бретань). Навчався в Ліцеї Бюффона в Парижі, у ліцеї міста Брест та в ліцей Святого Людовика в Парижі. Закінчив Національний інститут агрономії. Перший роман Роб-Ґріє «Царевбивство», написаний у 1949 році, залишався неопублікованим до 1978 року. Рукопис роману автор запропонував одному з найбільших паризьких видавництв «Ґаллімар», яке відмовилося його публікувати. Проте перший досвід Роба-Ґріє був помічений, тож рукопис відправили літературному консультантові іншого видавництва — «Мінюї». У наступні два роки Роб-Ґріє працює інженером у Колоніальному інституті плодових і цитрусових, часто відвідуючи Марокко, Французьку Гвіану, Гваделупу та на Мартиніку. Наприкінці 1950 року він залишає цю посаду за станом здоров'я. Після повернення до Франції він пише свій другий роман «Ґумки» () і пропонує його видавництву «Мінюї», яке опублікувало його 1953 року. Тоді критика не надала роману особливого значення, але відтоді Роб-Ґріє зосередився на літературній творчості.

Справжній успіх письменника пов'язаний із публікацією в 1955 році його наступного роману — «Підглядач» («Вуаєрист»; ). Роман одержав престижну Премію Критики, але не обійшлося і без гучного скандалу. Низка газет опублікувала розгромні рецензії на цей роман. Один з рецензентів вважав навіть, що книга заслуговує не престижної премії, а розгляду в суді на предмет образи суспільної моралі. А самому авторові рекомендують лікуватися в психіатричній клініці. Водночас Роб-Ґріє одержав і широку підтримку з боку таких відомих критиків, як Ролан Барт та Моріс Бланшо. На захист письменника висловилися також Альбер Камю й Андре Бретон. Завдяки їхній підтримці одержує в журналі «Експрес» колонку, в якій публікує серію з дев'яти статей під загальним заголовком «Література сьогодні». Ці статті, що публікувалися з жовтня 1955 року по лютий 1956 року, пізніше лягли в основу програмного збірника есеїв «За новий роман» (), що став маніфестом названого напрямку.

Виступи письменника були приводом для запеклих літературних дискусій аж до кінця 1970-х років. Роб-Ґріє стає рецензентом, а тоді — літературним директором видавництва «Мінюї». Під його керівництвом видавництво стало центром течії нового роману. А сам Роб-Ґріє — визнаним лідером руху, до якого приєдналися Мішель Бютор, Наталі Саррот, Марґеріт Дюрас, Клод Сімон, Робер Пенже та інші літератори. Роб-Ґріє продовжує активно писати. Виходять його романи «Ревнощі» (1957) «У лабіринті» (1959). На початку 1960-х письменник активно включається в роботу в кінематографі: спочатку як сценарист, а пізніше і як плідний режисер. В 1971–1995 роках він викладав у Нью-йоркському університеті, потім повернувся до Франції та оселився у Каннах.

1985 року Роб-Ґріє знову шокує читачів і критиків публікацією своєї нової книжки «Дзеркало, що повертається», яка є першою частиною автобіографічної трилогії. Друга частина, «Анжеліка, або Ворожіння», з'явилася 1988 року, а третя — «Останні дні Коринфу» — 1994 року. Ця трилогія мало схожа на традиційну автобіографію. У цій псевдоавтобіографії автор вільно змішує шари реальності й фантазії, підтверджуючи свою славу літературного експериментатора. 2001 року у видавництві «Мінюї» виходить останній роман письменника — «Повторення» (). Це роман-літературна гра, навіть автопародія. Автор під виглядом якогось іншого оповідача часто сам вступає в оповідання, корегуючи його. У тексті вказується на сховані літературні алюзії та на інші твори самого Роба-Ґріє. У романі описується шпигунська історія в період початку холодної війни. Шпигунський роман, розгортаючись, наповнюється дедалі більшою кількістю химерних деталей.

Роб-Ґріє працював також у кінематографі. Сценарист декількох фільмів, зокрема стрічки Алена Рене «Торік у Марієнбаді» (1961). Як режисер поставив фільми «Безсмертна»/L'immortelle (1963), «Транс'європейський експрес» (1966), «Людина, яка бреше», «Рай і після», «Гра з вогнем», «Вам дзвонить Ґрадіва» (2006) (за романом німецького письменника Вільгельма Єнсена «Градіва» та за книгою Зиґмунда Фройда «Марення й сни в «Ґрадіві» Єнсена»).

Творчість і стиль

Стиль Роба-Ґріє в його перших романах можна охарактеризувати як «речизм» (). Оповідь зумисне знеособлена й одноплощинна. Головним мотивом стає нав'язливий опис предметів, що повторюється, неживих речей, якихось випадкових побутових деталей, здавалося б, абсолютно зайвих і таких, що відтісняють розповідь про події і образи персонажів. Проте, поступово стає ясно, що ніякої події і не відбувається, а опис предметів навколишнього світу примушує поставити питання про те, що таке буття. Єдине, що можна стверджувати про світ романів Роба-Ґріє — світ існує. Усе, що є у світі, — це знаки, але не знаки чогось іншого, не символи — а знаки самого себе. Роб-Ґріє рішуче пориває з метафорою і антропоморфізмом. Прозу Роба-Ґріє часто називають загадковою й незрозумілою, попри зовнішню спрощеність і знеособленість, і не випадково з'явився стійкий вираз «романи-лабіринти Роба-Ґріє».

Від «речизму» Роб-Ґріє перейшов до «ігрових» текстів, що використовують міфологеми масової культури, архетипи підсвідомості. У романах Роба-Ґріє посилюється пародійне начало — письменник пародіює поліцейські, любовні, колоніальні романи, порно-пригодницькі фільми, а також модні інтелектуальні стереотипи. До цього періоду слід віднести роман-детектив «Проєкт революції в Нью-Йорку» (1970), роман «Топологія міста-примари» (1975). У «Проєкті революції в Нью-Йорку» з підкресленою незворушністю описуються жахливі тортури над дівчиною — потім ця ж сцена повторюється, варіюючись багато разів, що вже незрозуміло, чи йдеться про одну й ту ж дівчину, і хто її мучителі. Тема серійності набуває ключового статусу в поетиці Роба-Ґріє. У зв'язку з цим цікаво пов'язати стилістику письменника з філософською концепцією серійного мислення.

Твори

Романи Un régicide (1949) Les Gommes (1953) Le Voyeur (1955), одержав Премію Критики () La Jalousie (1957) Dans le labyrinthe (1959) La Maison de rendez-vous (1965) Projet pour une révolution à New York (1970) Topologie d'une cité fantôme (1976) Souvenirs du Triangle d'Or (1978) Djinn (1981) La Reprise (2001) Un roman sentimentalПід час інтерв'ю в програмі Ce soir (ou jamais !) від 24 жовтня 2007 року Ален Роб-Ґріє заявив, що цей роман не варто розглядати, як частину його романного доробку. (2007) La Forteresse, сценарій для Мікеланджело Антоніоні, (2009)

Оповідання Instantanés (1962)

Есе Pour un Nouveau Roman (1963) — програмний маніфест «Нового роману». Le Voyageur, essais et entretiens (2001) Entretiens avec Alain Robbe-Grillet', par Benoît Peeters, DVD vidéo, Les Impressions Nouvelles, (2001) Préface à une vie d'écrivainЗапис на CD й стенограма двадцяти п'яти радіопередач, що транслювалися влітку 2003 року радіоканалом «France-Culture». 2003 (2005)

Автобіографічні твори Le Miroir qui revient (1985) Angélique ou l'enchantement (1988) Les Derniers Jours de Corinthe (1994)

Фільми

Кіноромани

L'Année dernière à Marienbad (1961) L'Immortelle (1963) Glissements progressifs du plaisir (1974) С'est Gradiva qui vous appelle (2002)

Фільмографія Trans-Europ-Express (1966) L'Homme qui ment (1968) Eden et après(1970) Glissements progressifs du plaisir (1974) La belle captive (1983), в ролях: Daniel Mesguich, Gabrielle Lazure, Cyrielle Claire, Daniel Emilfork, Roland Dubillard, François Chaumette The Blue Villa (1995), в ролях: Fred Ward, Arielle Dombasle C'est Gradiva qui vous appelle (2006), в ролях: James Wilby, Arielle Dombasle, Dany Verissimo.

Українські переклади Джін, або Червона калюжа на розбитій бруківці. Київ: журнал Всесвіт, № 7, 1992 р. Переклав Ярослав Коваль. Проект революції у місті Нью-Йорк: пер. з фр. Ірина Серебрякова // «Всесвіт» (Київ). — 2015. — № 3-4. — С. 73-156. Джин, або Червона калюжа на розбитій бруківці. Ґумки. В лабіринті. Романи. Переклад Ярослава Коваля. К.: видавництво «Ще одну сторінку» (готується до видання). Підглядач. Ревнощі. Дім побачень. Романи. Пер. з франц. Романа Осадчука. К.: «Комубук» (готується до видання).

Див. також

Новий роман Постмодерний роман Постструктуралізм Шозизм

Література

Anthony N. Fragola, C. Smith Roch: The Erotic Dream Machine: Interviews With Alain Robbe-Grillet on His Films. Southern Illinois University Press, 1992, ISBN 0-8093-1798-2 Robbe-Grillet cinéaste / études publ. sous la dir. de René Prédal. Maison de la Recherche en Sciences Humaines, Université de Caen Basse-Normandie, Caen: Presses Univ. de Caen Alain Robbe-Grillet / rédaction, responsable d'édition, Isabelle Chave, Special issue, Paris: Seuil, p. 580 — 719 Robbe-Grillet: romancier alchimiste / Christian Milat, Ottawa [u.a.] : Éd. David [u.a.], 316p. Écarts de la modernité : le roman français de Sartre à Houellebecq / Sabine Hillen, Caen: Lettres Modernes Minard, 2007, 151 p.

Примітки

Посилання

https://web.archive.org/web/20140802125450/http://www.kirjasto.sci.fi/grillet.htm — коментована бібліографія (англ.) http://aix1.uottawa.ca/~cmilat/biblio-rg/ — надзвичайно детальна бібліографія (фр.)

Interview at bookforum.com Sept propositions sur Alain Robbe-Grillet par Ph. Sollers, Tel Quel, 1960 Vidéo: Alain Robbe-Grillet en 1970, розповідає про фільм L'Eden et après'', з архіву телекомпанії «Télévision suisse romande» N. a pris les dés… (1971) , фільм Алена Роб-Ґріє (87 хв.) Ubuweb . Сайт, посвященный жизни и творчеству Алена Роб-Грийе (рос.)