Тре́тій Константино́польський собо́р або Шостий Вселенський собор — вселенський собор християнської церкви, скликаний імператором Костянтином IV у 680—681 роках у Константинополі, щоб засудити вчення моноенергістів і монофелітів. Рішенням собору відомий монофеліт Антіохійський патріарх Макарій І був засуджений та зміщений з посади, а папа Гонорій I посмертно був підданий анафемі.
Передісторія У 638 патріарх Константинопольський Сергій І переконав імператора Іраклія, що вчення про одну волю і одну дію у Христі більш узгоджене з Переданням церкви, ніж вчення про дві волі й дві дії. Бажаючи примиритися з монофізитами і навернути їх до Православної церкви, імператор Іраклій затвердив монофелітство офіційно своїм указом. Це рішення схвалив патріарх Сергій і його наступники тривалий час підтримували монофелітство.
Проти вчення виступив чернець і впливовий проповідник Максим Сповідник, який переконав Папу Мартина І засудити монофелітство як єресь на Латеранському соборі 649 року, за що пізніше Максим і Мартин були репресовані.
Спроба імператора Іраклія та його наступників примиритися з монофізитами і силою затвердити компромісну версію монофелітів виявилася невдалою і призвела лише до напруження в стосунках із Західною Церквою. Зрештою, офіційне прийняття монофелітства не принесло бажаного миру, а лише до гострих суперечок, для розв'язання яких був скликаний новий Вселенський Собор.
Скликання собору та представництво делегатів Ініціатором скликання синоду був імператор Костянтин IV, запрошуючи делегатів, він писав Римському Папі Агафону:
Шостий Вселенський собор став найдовшим з усіх соборів: Собор відкрився 7 листопада 680 року, а завершився 16 вересня 681 року. Кількість учасників синоду постійно зростало: відкривали собор 43 єпископи, на останньому засіданні було вже 174 делегати, серед яких були Константинопольський та Антіохійський патріархи і три легати Римського Папи. При складання правил були присутніми 240 учасників. Сам імператор був присутнім на перших 11-ти засіданнях і на останньому 18-му, де підписався під соборними протоколами з формулюванням «читав і схвалив».
Перебіг синоду Головним предметом собору стали суперечки навколо вчення монофелітів, які вважали, що Ісус Христос, маючи божественну і людську природу, мав, однак, лише божественну волю і дію.
Один з учасників собору, чернець Поліхромій, щоб переконати присутніх у правильності вчення монофелітів, пообіцяв воскресити мертвого. При великому зібранні народу чудо не сталося, що також посприяло засудженню монофелітів. Зокрема, Антіохійський патріарх Макарій І, який сповідував монофелітство, був засуджений та зміщений з посади.
Зрештою, Третій Константинопольський собор засудив і відкинув вчення монофелітів як єресь, і ухвалив визнавати в Ісусові Христі два єства: Божественне й людське — і за цими двома єствами — дві волі; проте так, що людська воля в Христі не противна, а покірна Його божественній волі.
Серед рішень собору було засудження і піддання анафемі папи Гонорія I (†638), свого часу, відомого прихильника монофілітів, який помер ще за сорок років до синоду.
Примітки
Див. також Перший Константинопольський собор (381) Другий Константинопольський собор (553)
Посилання Вселенские Соборы. Париж, 1963 // Глава: VI Вселенский собор (680–681гг.) Catholic Encyclopedia: Third Council of Constantinople Third Council of Constantinople