Кага́н (від жуж. qaγan, «хан ханів; цар царів»; хакан, хаган), або великий хан — титул правителя в монгольських та тюркських кочових народів середньовіччя: жужанів, аварів, тюрків, болгар, хозар, монголів, татар. Відповідає титулам великого царя, великого князя, імператора. У Х—ХІ ст., під впливом кочових сусідів, титул кагана використовували правителі русів та київські князі. Політично-суспільна організація або держава, якою керує каган називається каганатом.

Етимологія «Каган» вперше згадується як кехан в китайських писемних джерелах кінця III століття () на адресу голів протомонгольського племені сяньбійців«Книга Суї», том 84 «Біографія турків Бейді». Як офіційний титул вперше вжитий Шелунем, правителем жужанів в 402 році. Його спадкоємці так само титулувалися каганами. Після жужанів каганами іменувалися володарі Аварського каганату (567—804). Від аварів, що вдерлися до Європи, слово потрапило до європейських мов: гаган (, в «Historia Francorum»), каган (cagan, в «Annales Fuldenses») і какан (cacano, в «Historia Langobardorum»). Згодом титул каганів використовували тюрки, болгари, хозари, монголи. Зокрема, в Таємній історії монголів каганами названо Чингісхана та його правлячих нащадків.

В інших мовах: , ‏𐰴‬𐰍𐰣 . Ккаганъ // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. Випуск 14 (К — Конъюрация). 2008. — С. 5. . . . , kèhán; згодом — 可汗, kèhán. , xâqân. , qaghan. жуж. qaγan

Історія

Жужанський каганат 402—410: Юйцзюлюй Шелунь 郁久閭社崙 / каган Цюдоуфа 丘豆伐可汗 Аварський каганат Тюркський каганат / Східний каганат / Західний каганат / Уйгурський каганат Хозарський каганат / «Руський каганат» Монгольська імперія / Династія Юань / Золота Орда

Болгарія У Дуклянському літописі та «Тлумаченні Даниїла», пам'ятці болгарської апокрифічної літератури, болгарський цар Борис І (852—889) називається каганомТъпкова-Заимова 1996.. У хроніці Скилиці й Кедрина цар Симеон I (893—927) зветься «хаганом». У болгарському апокрифічному літописі середини XI ст. під іменем «Гаган» згадується цар Петро II Делян (1040—1041)Тъпкова-Заимова 1996:. 192—206: И след това излезе друг цар на име Гаган, а прозвището му бе Оделян, много красив. И този прие българското и гръцкото царство…Българска апокрифна летопис от XI в.

Русь

Згідно з повідомленнями Бертинських анналів, титул «каган» від першої половини IX століття починають використовувати слов'янські князі Східної Європи. У Х ст. руси називали свого правителя каганом. Про це повідомляє мусульманський географ Ібн-Русте між 903 і 913 роками.

Слово про закон і благодать Київський митрополит Іларіон у своєму «Слові про закон і благодать» XI століття, найдавнішій писемній давньоукраїнській пам'ятці, називає каганами руських князів Володимира і його сина Ярослава (Георгія)Слово о законе и благодати митрополита Илариона… 1997. С. 26—61.. Зокрема: …и похвала кагану нашему Влодимеру, от него же крещени быхомъ, и молитва къ богу от всеа земля нашеа. …нашего учителя и наставника, великааго кагана нашеа земли Володимера, вънука старааго Игоря, сына же славнааго Святослава. Сіи славныи от славныихъ рожься, благороден от благородныих, каганъ нашь Влодимеръ… СъвлЂче же ся убо каганъ нашь и съ ризами ветъхааго человЂка, съложи тлЂньнаа, оттрясе прахъ невЂріа и вълЂзе въ святую купЂль. Паче же помолися о сынЂ твоемь, благовЂрнЂмь каганЂ нашемь Георгіи… Быша же си въ лЂто s̃ ф̃ н̃ θ̃ (6559 ), владычествующу благовЂрьному кагану Ярославу, сыну Владимирю.

Див. також Титулатура Великих Моголів

Примітки

Бібліографія

Джерела Розов Н. Н. Синодальный список сочинений Илариона — русского писателя XI в. // Slavia, časopis pro slovanskou filologii. Praha, 1963. Roč. XXXII. Seš. 2, s. 141—175. Слово о законе и благодати митрополита Илариона / Подг. текста А. М. Молдована // Библиотека литературы Древней Руси. Т. 1. Санкт-Петербург, 1997. С. 26—61.

Статті Тъпкова-Заимова, Василка и др. Дуклянския летопис и «Тълкувание Данилово». // Историко-апокалиптичната книжнина във Византия и в средновековна България. София, Университетско издателство, 1996.

Довідники Головко О. Б. Каган //

Каган // Каган // «Каган », сайт «Словопедия», Большой Энциклопедический словарь (БЭС)

Посилання «Себе, тобто свій народ, називали рос… Їх король іменується хаканом…»: Руське посольство 838—839 років до Візантії та імперії франків — важлива віха міжнародного визнання Київської держави та початків формування української державності / О. Щодра // Княжа доба: історія і культура. — 2018. — Вип. 12. — С. 9-24.