Матеріальні блага ( або ) — це корисні речі, предмети, матеріальні об'єкти та сили природи, які мають фізичну (речову) форму, здатні задовольняти людські потреби і є об'єктами володіння, обміну, споживання чи господарського розпорядження.
В економічній науці вони традиційно протиставляються нематеріальним благам (послугам, інформації, правам власності, торговим маркам, патентам чи клієнтурі), які позбавлені речової субстанції, але мають цінність. Матеріальні блага утворюють технологічну та речову основу суспільного господарства і є базовим об'єктом аналізу в теоріях виробництва та капіталу.
В історії економічної думки розуміння їхньої природи еволюціонувало від класичного підходу Адама Сміта (де тривалі матеріальні товари розглядалися як єдине джерело нагромадження багатства нації)Сміт Адам. Дослідження про природу і причини багатства народів / пер. з англ. О. Васильєв, М. Межевікіна, А. Малівський. — К. : Наш формат, 2018. — 736 с. — ISBN 978-617-7552-14-6. — Книга друга, Розділ III. до суб'єктивістського підходу до вартості (Менгер, Вальрас, Джевонс), згідно з яким фізичний предмет стає економічним благом лише за умови каузального усвідомлення людиною його корисности, рідкісности та наявности можливості розпоряджатися нимМенгер К. Принципи економічної науки. Перша загальна частина / Карл Менгер ; пер. з нім. О. Бялової. — Київ : К.І.С., 2022. — 304 с. — ISBN 978-617-684-272-9. — Розділ 1, «Вчення про благо».Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. — 9-те вид. — К. : Знання, 2014. — 710 с..
Роль, класифікація та каузальні рівні матеріальних благ
Сутнісне визначення, сфера створення та роль матеріальних благ В економічній теорії матеріальні блага розглядаються як будь-яка корисність (предмет, явище, процес), що має фізичну або речову форму та здатна задовольняти певну людську потребуБазилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 40. — ISBN 966-311-049-X.. Потреба при цьому визначається як нужда в чому-небудь об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності та всебічного розвитку особистостіБазилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 39–40. — ISBN 966-311-049-X..
Матеріальні блага створюються у сфері матеріального виробництва, яка охоплює галузі народного господарства, що безпосередньо виготовляють матеріально-речові продукты або надають послуги матеріального характеру (як-от транспорт, зв'язок чи побутове обслуговування)Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 116. — ISBN 966-311-049-X.. Роль цих благ у життєдіяльності суспільства є визначальною та комплексною: Фундамент суспільства: Суспільне виробництво, спрямоване на створення матеріальних благ, є вихідною і вирішальною сферою життєдіяльності людини та базовим джерелом прогресу людської цивілізаціїБазилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 113. — ISBN 966-311-049-X.. База для нематеріальної сфери: Сфера матеріального виробництва створює необхідну матеріально-технічну базу (обладнання, будівлі, інструменти) як для функціонування самої себе, так і для розвитку сфери нематеріального виробництва (культури, освіти, охорони здоров'я)Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 117. — ISBN 966-311-049-X.. Стимул господарського розвитку: Споживання матеріальних благ і задоволення існуючих потреб породжують економічні стимули до відновлення та розширення виробництва, яке, у свою чергу, задовольняє наявні та створює нові потреби суб'єктівБазилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 45. — ISBN 966-311-049-X..
Класифікація за Карлом Менгером та критика «матеріалістичного упередження» Сучасна маржиналістська традиція Австрійської економічної школи, закладена Карлом Менгером у його фундаментальній праці «Принципи економічної науки», суттєво розширює цей аналіз, виводячи характер блага не з його фізичної природи чи витрат праці, а з суб'єктивного усвідомлення людиною каузального (причиново-наслідкового) зв'язку між річчю та задоволенням потреби. Менгер поділяє всю сукупність благ на два класи: Матеріальні блага (включаючи не лише тривалі предмети, а й усі сили природи, якщо вони мають характер блага і слугують господарюючій людині). Корисні людські дії або бездіяльність (серед яких провідне місце посідають трудові послуги).
При цьому Менгер рішуче критикує «несвідоме матеріалістичне упередження» класичної школи економіки (зокрема, Адама Сміта та Девіда Рікардо), через яке вчені були схильні визнавати благами лише «матерії та сили», тобто виключно речові об'єкти та фізичну працю. Менгер доводить, що повноцінними благами є також певні «відносини» (клієнтура компаній, монополії, патенти, торгові марки, авторські права), якщо господарюючий суб'єкт має реальну можливість розпоряджатися ними для задоволення потреб. Наприкінці XX — на початку XXI століття ця теза отримала практичне підтвердження в концепції поступової дематеріалізації виробництва інформаційного суспільства, де на перший план висуваються знання, розпорошені технології та людський капіталБазилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 11. — ISBN 966-311-049-X..
Співвідношення обмеженості та економічної цінності Як у загальній економічній теорії, так і в праксеології ключовим критерієм поділу матеріальних благ виступає співвідношення між потребою в них та їхньою доступною кількістюБазилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 139. — ISBN 966-311-049-X.: Неекономічні блага (безплатні) — матеріальні предмети чи сили природи (атмосферне повітря, сонячне тепло, вода у відкритих водоймах), які надаються людині природою у необмеженій кількості без прикладання праці. Оскільки доступний обсяг перевищує поточні потреби людства, господарюючим суб'єктам не потрібно здійснювати економічний вибір, розраховувати their використання чи встановлювати на них права власності. Вони позбавлені ринкової вартості та ціни. Економічні блага — є результатом свідомої трудової та господарської діяльності людини й існують в обмеженій (рідкісній) кількості порівняно з потребою в них. Обмеженість змушує суб'єктів заощаджувати матерію, розподіляти її за ступенем важливості задоволення потреб, а також захищати права власності, що перетворює їх на об'єкти каталактики та обміну на ринку.
Для Австрійської школи матеріальна природа речі не є джерелом її цінності. Цінність не є об'єктивною фізичною властивістю матерії і не міститься всередині блага. Менгер повністю відкидає витратний підхід класиків: цінність матеріального блага є виключно суб'єктивним судженням господарюючої особи про важливість володіння конкретним об'єктом для задоволення її потреб. Навпаки, саме передбачувана суб'єктивна цінність майбутнього продукту першого порядку визначає цінність матеріальних засобів виробництва (благ вищих порядків), які потрібні для його створення.
Статус матеріального блага не є незмінним. Окремі неекономічні сили природи можуть трансформуватися в економічні під впливом простору (доставка води в пустелю), часу (лід улітку) або урядового інтервенціонізму (штучні екологічні квоти, податки на викиди чи примусові обмеження прав власності)Ротбард М. До нової свободи: лібертаріанський маніфест / Мюрей Ротбард ; пер. з англ. О. Гросман. — Київ : К.І.С., 2022. — 427 с..
Розгалужені класифікаційні групи матеріальних благ З метою системного аналізу матеріальні блага класифікують за низкою ознак, які об'єднують відтворювальний підхід політекономії та каузальний підхід маржиналізмуБазилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 140. — ISBN 966-311-049-X.:
За участю у відтворювальному процесі (ієрархією каузальних порядків): Виробничі блага (непрямі, або блага вищих порядків за Менгером) — засоби виробництва, сировина, промислові машини, земля, які використовуються для виготовлення інших благ. Споживчі блага (прямі, або блага першого порядку) — предмети споживання, призначені для безпосереднього задоволення потреб людей (їжа, готовий одяг). Цінність благ вищих порядків є похідною від цінності благ першого порядку. Якщо потреба в готовому матеріальному товарі зникне, автоматично втратять цінність і специфічні виробничі фактори, що слугували виключно для його створення. За взаємозв’язком у споживанні: Взаємозамінювані (субститути) — блага, здатні задовольняти одну й ту ж потребу незалежно один від другогоБазилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2007. — с. 140, 225. — ISBN 966-311-049-X.. Взаємодоповнювальні (комплементарні) — блага, споживання одного з яких обов'язково потребує спільного використання інших. У праксеології Закон комплементарності фіксує, що жодне матеріальне благо вищого порядку не може створити благо нижчого порядку самостійно: відсутність чи обмеженість бодай одного комплементарного елемента виробничого комплексу зупиняє весь каузальний ланцюг. За часовою ознакою та тривалістю: Теперішні блага — перебувають у безпосередньому розпорядженні суб'єкта в даний момент часу. Майбутні блага — блага, якими суб'єкт зможе скористатися лише згодом. Перетворення матеріальних ресурсів вищих порядків у нижчі вимагає тривалого часу (виробничого лагу). Господарюючі суб'єкти завжди керуються часовою преференцією — оцінюють теперішні блага вище, ніж майбутні блага тієї ж якості, тому спрямування ресурсів у довгі виробничі ланцюги пов'язане з очікуванням вищої цінності та фактором ризику і невизначеності (наприклад, погодних умов). Довгострокові — розраховані на багаторазове або тривале використання у часі (будівлі, верстати). Короткострокові — призначені для одноразового споживання (паливо, сировина, продукты харчування).
Матеріальні блага в системі людської діяльності за Людвігом фон Мізесом
Статус блага: від фізичного об'єкта до засобу діяльності У межах теоретичної системи Людвіга фон Мізеса здійснюється послідовна дематеріалізація економічних категорій, яка остаточно зміщує фокус дослідження з речової субстанції на телеологічний вимір індивідуального вибору. Згідно з його концепцією, частини зовнішнього світу, фізичні предмети чи природні сили перетворюються на «економічні блага» не внаслідок своїх внутрішніх фізико-хімічних властивостей, а виключно тоді, коли людський розум надає їм значення засобів для досягнення суб'єктивно визначених цілейVon Mises, Ludwig. Human Action: A Treatise on Economics. — The Scholar's Edition. — Auburn, Alabama: Ludwig von Mises Institute, 1998. — p. 92.. Сам по собі зовнішній світ є лише сукупністю матеріальних елементів; засобами вони стають тільки через роботу свідомості та конкретну дію.
Мізес наголошує, що економічна наука вивчає не речі, товари чи об'єктивні об'єкти самі по собі, а виключно людські значення, які індивіди пов'язують зі своєю діяльністю. Той факт, що людина мислить, оцінює та діє — тобто цілеспрямовано використовує обмежені матеріальні ресурси як засоби для покращення власного стану, — є фундаментальною, первинною та незвідною характеристикою людської природи, яку дослідник визначає як кінцеву даністьVon Mises, Ludwig. Human Action: A Treatise on Economics. — The Scholar's Edition. — Auburn, Alabama: Ludwig von Mises Institute, 1998. — p. 28..