Херсоне́с Таврі́йський (у перекладі з — (ге¯ херсо́не¯сос) означає «півострів», за візантійського часу — Херсон, у давньоруських джерелах — Корсунь) — античне і візантійське місто-держава в південно-західній частині Криму (Севастопольська міськрада).
Зараз на території міста працює заповідник «Херсонес Таврійський». 23 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Херсонес Таврійський і його хора (сільськогосподарська округа) були включені до списку світової спадщини ЮНЕСКОХерсонес визнали спадщиною ЮНЕСКО 24 (телеканал), 23.06.2013. 23 липня 2026 року на 48-й сесії Комітету світової спадщини ЮНЕСКО об'єкт був включений до списку світової спадщини у небезпеці.
Історія
Поліс, місто-держава Достеменно дата заснування Херсонеса Таврійського не встановлена. Протягом майже всього ХХ століття загальноприйнятою була дата заснування 422—421 рр. до н. е. греками-дорійцями з Гераклеї Понтійської разом із беотійцями за знаменням Дельфійського оракула як грецький поліс на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Таврики. Херсонес розміщений між Карантинною і Пісочною бухтами в межах сучасного міста Севастополя. Проте найдавніші археологічні знахідки в Херсонесі — уламки чорнофігурної кераміки — датуються рубежем третьої і четвертої чверті VI століттям до н. е., що надало дослідникам аргументів для передатування заснування міста, про що досі точаться дискусії. За свідченням Страбона, поряд з Херсонесом Таврійським розташовувалося інше місто, яке Страбон називає Давній Херсонес, і яке в науковій літературі отримало найменування «Страбонів».
Херсонес Таврійський є одним із найяскравіших прикладів планування міста античного архітектора Гіпподама, в основу якого покладена система поздовжніх і поперечних вулиць, які перетинаються під прямим кутом, утворюючи квартали — інсули.
У другій чверті-середині IV ст. до н. е. за очільництва Агасікла Гераклейський півострів було розмежовано на сільськогосподарські наділи — клери, що належали громадянам полісу, що сформували округу Херсонеса — хору. Клери розділяли поздовжні і поперечні дороги, що перетиналися на місцевості під прямими кутами.
Економічний і політичний розквіт Херсонесу Таврійського за античного часу припадав на IV—II ст. до н. е. Він був демократичною державою, територія якої до ІІІ ст. до н. е. поширилася і на Північно-Західну Таврику, доєднавши Керкінітиду, Калос-Лімен і інші грецькі міста і поселення на Західному узбережжі Таврики. Херсонес мав власний монетний двір. Основою його економіки було землеробство, тваринництво, морські промисли, виноробство, інші ремесла і торгівля.
Історик Сіріск У III ст. до н. е. в Херсонесі жив і працював історик Сіріск, перший історик на теренах України. Сіріск зробив опис історії міста Херсонеса та його взаємин з Боспорським царством, однак його праці не збереглися.
Боспорське царство За весь час існування міста-держави херсонесцям доводилося вести численні війни. У II століття до н. е. Херсонес вів тривалу війну з пізньоскіфською державою Скілура. Була втрачена Керкінітида, зруйнований Калос-Лімен, ворог неодноразово стояв біля воріт міста. Херсонес був змушений звернутися за допомогою до понтійського царя Мітрідата VI Євпатора, який скерував до Криму великий загін на чолі з полководцем Діофантом. Діофант на чолі об'єднаної армії, куди входили херсонеські і понтійські війська, протягом трьох кампаній (у 110-107 рр. до н. е.) розгромив скіфів, взяв Феодосію, дійшов до Керченського півострова й захопив Пантікапей. Проте Херсонесу не вдалося зберегти свою самостійність: він увійшов до складу держави Мітрідата.
Стародавній Рим Після смерті Мітрідата VI Євпатора політична карта всього Східного Середземномор'я кардинально змінилася. Вибираючи з двох бід меншу, херсонесці вирішили «стати під тверду руку» Риму як «вільного міста» і позбутися принизливої опіки царів Боспору. Імператор Риму Гай Юлій Цезар прийняв Херсонес під опіку Риму. Однак пізніше, ідучи за своїм улюбленим принципом «розділяй і володарюй», римські імператори то підпорядковували місто своїм союзникам — боспорським царям, то надавали йому «свободу», коли необхідно було стримати амбіції боспорських монархів.
У перших століттях н. е. в Херсонесі затверджується олігархічна республіка, влада в якій належала незначному колу впливових, знатних і лояльних Риму громадян. У 60-ті роки I століття римляни організували велику військову експедицію в Таврику, щоб дати відсіч пізньоскіфським військовим об'єднанням, які знову загрожували містові. Після розгрому скіфів військами трибуна Плавтія Сільвана Херсонес стає форпостом римських військ у Північному Причорномор'ї.
У цитаделі міста, змінюючи і доповнюючи один одного, стояли загони I Італійського, XI Клавдієвого та V Македонського легіонів з провінції Нижня Мьозія (територія сучасної Болгарії), а в херсонеській гавані базувалися кораблі Мізійського Флавієвого флоту. У місті розташовувалась ставка військового трибуна, якому підпорядковувалися сухопутні й морські сили в Криму. Через загрозу вторгнення гунської орди в останній чверті IV ст. римське командування передислокувало у Таврику легіон Balistarii Seniores, що підпорядковувався військовому магістру Сходу, а згодом склав основу херсонеського гарнізону.
Християнство Херсонесу Південно-Західна Таврика містить чимало свідчень існування ранньохристиянських громад, одна з яких знаходилась безпосередньо в Херсонесі. На території Херсонеського городища в його центральній частині відкрита крипта із християнським храмом у дворі заможного будинку херсонеситів. Чіткого датування цієї споруди немає, проте, виникнення над нею в часи після офіційного хрещення Херсонеса наземної церкви, вписаної абсидою в абсиду крипти, вказує на існування секти християн ще за часу їх переслідувань. Є три основні версії проникнення християнства в Херсонес (заслання Св. Климента (римська версія), апостольська діяльність Андрія Первозваного (константинопольська версія), місія Св. Василія і послідовників (Житія Св. єпископів Херсонських, єрусалимська версія).
На початку IV століття в Херсонесі була заснована християнська єпископська кафедра. У 301 р., за часів імператора Діоклетіана, Патріарх Єрусалимський Гермон послав у країну тавроскіфів, в місто Херсонес, єпископів Єфрема та Василія. У 310 році дізнавшись про мученицьку смерть святителів Єфрема й Василя, Патріарх направляє в Крим трьох його сподвижників — єпископів Євгена, Елпідія і Агафодора.
У V столітті християнство стає офіційною релігією. Руйнуються пам'ятки античного мистецтва, театр, храми, їх заміняють християнські церкви, каплиці. У складі Римської держави в IV—V століттях місто вело війни із варварами, серед яких особливо відзначалися гуни. У V ст. н. е. Херсонес підпорядковується Візантії, яка в VI ст. оточує Південно-Західну Таврику вервечкою фортець, паралельно навертаючи в християнство навколишніх варварів, серед яких переважали гото-алани. Херсонес, захищений потужними оборонними стінами, продовжує жити ще тисячоліття.
Візантійська імперія
У V столітті Херсонес увійшов до складу Візантійської імперії. З V до XI століття Херсонес був найбільшим містом на північному березі Чорного моря і важливим центром візантійської культури. З IX століття він став однією з її військово-адміністративних областей (фем) як Херсон. До того часу змінився не тільки зовнішній вигляд середньовічного міста, а і його ім'я: візантійці називали його Херсоном, слов'яни — Корсунем.
581 року Херсонес обложило військо Тюркського каганату, що переправилося через Керченську протоку у Крим 576 року.
Херсонес у руській політиці
За цей півтисячолітній період своєї історії Херсонес опинявся на перехресті військово-політичних інтересів Хозарського каганату, Київської Русі, печенігів і половців.
У 988 році київський князь Володимир Святославич після кількох місяців облоги захопив місто. Взяття Корсуня дало змогу Володимирові диктувати свої умови візантійському імператорові Василію II і одружитися з візантійською царівною Анною. У свідомості давньоруських літописців захоплення Корсуня нерозривно пов'язане з Хрещенням Русі та поширенням християнства. Показово, що наступні кілька століть економіка Херсонесу зростає, місто багатшає і розширює свої межі.
Трапезундська імперія З початку XIII століття (від захоплення Константинополя хрестоносцями) Херсонес опинився в залежності від Трапезундської імперії.
Генуя й монголи Після падіння Константинополя і Києва важливість Херсонесу, як складової складної системи торговельних шляхів зникла. Місто починає занепадати. У середині XIV століття, коли торгівлю на Чорному морі монополізували генуезці, Херсонес швидко занепав і був знищений монголами (1299 р. — нападом Ногая). Великий князь Литовський Ольгерд розбив кримськотатарське військо в 1363 році поблизу гирла Дніпра та продовжив свій похід у Криму, спустошивши Херсонес і захопивши тут всі цінні церковні предмети. Його наступник Вітовт в 1397 році пішов на Крим, дійшов до Кафи і знову зруйнував Херсонес.
У 1399 році темник Золотої Орди Едигей захоплює і спалює місто. Попри існування на місці Херсонеса-Херсона поселення XV ст., воно вже не мало ані міського характерного попереднього планування, ані традиційності районування. Розкопками найпізніших районів було знайдено кістяки людей, які лежали під стінами споруд на вулицях в нехарактерних для обряду поховання позах, що є одним із основних свідчень про знищення міста, коли загиблих нема кому було ховати. Після цього нищівного удару Херсонесу вже не судилося піднятися. Херсонес був насамперед торговим містом і загинув не лише внаслідок нападів та плюндрування, а й через дедалі більшу конкуренцію з генуезцями і венеційцями, що створили власну мережу фортець — Каламіту, Чембало, Чоргун, Сугдею, Кафу та інші.
Державний лад
Херсонес був класичним грецьким полісом з демократичною системою управління. Вищим органом влади були народні збори всіх вільних громадян чоловічої статі, які досягли повноліття. Народні збори приймали закони і вирішували найважливіші питання. Повсякденним життям міста керували виборні колегії, які здійснювали спостереження за всією діяльністю жителів міста. Історики припускають, що члени ради обиралися на місяць, а її секретар (грамматевс) — на рік. Ім'я царя (базилевса) було епонімом, тобто його ім'ям називався і датувався рік. Від стародавньої високої посади царя збереглися почесні, але тільки формальні релігійні функції. Для командування військом обиралася колегія стратегів, пізніше їх замінили архонти.
Колегія деміургів охороняла чистоту демократичного ладу. У місті існували народний суд і спеціальні посадові особи — дікасти (судді). Рішення суду приймалися за допомогою голосування остраконами або камінчиками, тобто таємним голосуванням. Державна скарбниця і священні суми перебували у віданні різних осіб, які також обиралися народом, а після закінчення терміну служби звітували перед народними зборами про проведені витрати. Агораноми спостерігали за порядком на ринку, астіноми — за точністю мір ваги та об'єму, імена останніх карбувалися на монетах і ручках амфор.
Як і в інших античних державах, в Херсонесі надавали великого значення фізичному вихованню та навчанню. Тому тут існувала особлива посада гімнасіарха. Всі ці посади були виборними, вибори проводилися або хейротонією (голосування підняттям рук), або за жеребом. До числа найважливіших посадових осіб належали номофілаки — магістрати, характерні виключно для аристократичних та олігархічних держав, де вони мали право накладати покарання, призначати послів тощо. Така риса аристократичного устрою пов'язана із необхідністю бути в постійній військовій готовності, коли представники найзаможніших родин виступають основою збройних сил.