Крим (), Кри́мський піво́стрів (), раніше Таврія, Газарія — півострів між північною частиною Чорного моря і західною частиною Азовського моря. Розташований на півдні України, охоплює Автономну Республіку Крим, Севастополь і частково південь Херсонської області (північ Арабатської стрілки); більша частина півострова (АР Крим та Севастополь) з кінця лютогоВерховна Рада України внесла запропоновані Урядом зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Рада визначила дату початку тимчасової окупації Криму // unian, 15.09.2015 | 17:58; «Фактичне захоплення Верховної Ради Криму відбулося 26 лютого а порушення збройними силами Росії порядку перетину — 20 лютого. Це підтверджено відповідними юридично правовими нормами», — пояснив глава МЗС, Рада визначила дату початку тимчасової окупації Криму // pravda.if.ua, 16 вересня, 9:46 2014 року захоплена й окупована російськими регулярними військовими частинами, а також анексована Росією.
Окупація півострова міжнародно не визнана та визначається як акт незаконної анексії внаслідок збройної агресії Росії. АР Крим та Севастополь мають міжнародно-правовий статус територій України, тимчасово окупованих Росією. На незаконно анексованій території Криму російська влада утворила так звані «суб'єкти Російської Федерації» «Республіка Крим» і «місто федерального значення Севастополь». У 2014—2015 роках установлено систему міжнародних санкцій за будь-яке визнання Криму частиною Росії та спроби легалізації незаконної окупації півострова.
Назва
З античних часів за півостровом закріпилася назва Таврика (), яка походить від імені найдавніших племен таврів, що населяли південну частину Криму. Сучасна назва «Крим» стала поширеною тільки після XIII століття, імовірно за назвою міста «Кирим», яке було резиденцією намісника хана Золотої Орди. Можливо також, що назва «Крим» походить від Перекопського перешийка (слово «Перекоп» — згідно академічного тлумачного словника це рів, канава впоперек чого-небудь; розділене щось на частини ровом, канавою тощо). У нотатках Плінія Старшого I століття докладно описується Перекоп і Перекопський перешийок під ім'ям Тафрос (у перекладі з давньогрецької — перекоп), згадується фортеця з великим захисним валом. У часи існування генуезьких колоній Криму (1266—1475), зважаючи на значну кількість вірмен, які становили у 1400 році 2/3 кількості всіх жителів володінь Генуезької республіки в Криму, півострів у деяких джерелах того часу стали називати Морською Вірменією (Armenia Maritime) або Великою Вірменією (Armenia Magna).
Етимологія слова «Кирим» неясна, і існує кілька версій його походження: Від давньотюркського слова *qurum («захист, оборона»)Edward Allworth, The Tatars of Crimea: Return to the Homeland: Studies and Documents , Duke University Press, 1998, pp. 5-7. Від західно-кипчацького (половецького) qırım — «мій пагорб» (qır — пагорб, височина; -ım — афікс приналежності I особи однини) Від тюркського qırım — рівСтарый Крым , В. Баранчиков (экономика); А. В. Бруенок (медицина); В. Д. Гукин (археология, история до нач. 15 в.) — БРЭ Від чагатайського qırım — яма, траншеяБудагов. Сравнительный словарь турецко-татарских наречий, Т. 2, с. 51 Від давньогрецького κρημνοί (кремній, «скелі»)A. D. (Alfred Denis) Godley. Herodotus. Cambridge. Harvard University Press. vol. 2, 1921, p. 221.
Основні відомості
Географія
Глибоко вдається в Чорне море, зі сходу омивається Азовським морем. Розміри із заходу на схід (між мисами Прибійний та Фонар) — 324 км, з півночі на південь (від Перекопського перешийка до мису Сарич) — 207 км. Площа близько 26 860 км². Береги акумулятивні вирівняні. Протяжність берегової лінії понад 1000 км. Найбільші затоки на узбережжі Чорного моря: Каркінітська, Каламітська, Феодосійська. На узбережжі Азовського моря: Сиваш, Казантипська та Арабатська. На сході Криму Керченський півострів, на заході — Тарханкутський півострів. За характером рельєфу поділяється на 2 частини: платформно-рівнинну (70 % території) та складчасто-гірську. На півдні Криму — Кримські гори з найвищою вершиною г. Роман-Кошем — 1545 м;
Клімат північної частини помірно континентальний, на Південному березі — субтропічний, середземноморського типу. Середні температури січня від 1 °C на півночі до 4 °C на півдні, липня 24 °C. Опадів від 300—500 мм на рік на півночі до 1000—1200 мм у горах. Гора Ай-Петрі — найвітряніше місце в Україні, вітер зі швидкістю понад 15 м/с тут може дути понад 125 днів на рік (1949 рік). Найбільша швидкість вітру була зафіксована 1947 року (50 м/с)Прусаков А. А. Книга рекордов Крыма / А. А. Прусаков, Е. Д. Козлов. — Симферополь, 1999. . Водоспад Учан-Су, з висотою понад 98 м — найвищий водоспад в Україні. У Криму можуть рости цитрусові культури, наприклад, юзу.
Територією Криму протікають 257 річок (найбільші — Салгир, Альма). У Криму є понад 50 солоних озер, а серед них: Сасик, Сакське тощо.
На півострові розташовані Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Кримський природний заповідник, Карадазький заповідник та заповідник Мис Мартьян, заказники та пам'ятки природи.
У Криму багаті та різноманітні ресурси для лікування, відпочинку й туризму. Південний берег Криму — найтепліше місце в Україні, та 8 кліматична USDA зона за класифікацією Міністерства сільського господарства США.
Найбільші міста: Севастополь, Сімферополь, Керч і Євпаторія.
Геологія
Територія Криму розташована в зоні зчленування центральної частини Скіфської плити із зоною Альпійської геосинклінальної складчастої області і в її геологічній будові виділяється кілька великих районів. Північна частина півострова Крим розташована в зоні Причорноморської платформної западини (Сивасько-Каркинітський прогин), на південь від якої знаходиться складчастий фундамент Скіфської плити (Кримсько-Азовська центральна частина плити епігерцинського віку), що посідає центральну частину півострова. Південну частину Криму посідає Гірсько-Кримська складчаста область.
Клімат Крим, попри відносно невелику територію, відрізняється різноманітним кліматом. Клімат Криму ділиться на три підзони: Степовий Крим (більша частина Криму, північ, захід і центр Криму). Кримські гори Південний берег Криму
Клімат північної частини помірно-континентальний, на південному березі — з рисами, схожими на субтропічний. Середня температура січня від на півночі степової зони до на півдні степової зони, на Південному березі Криму від Середня температура липня і серпня ПБК і східної частини Криму: Керчі і Феодосії Опадів від на рік на півночі, до в горах.
Влітку (у другій половині липня) в степовій частині Криму денна температура повітря досягає в тіні, вночі до . Клімат переважно сухий, переважають сезонні суховії. Чорне море влітку прогрівається до Азовське море прогрівається до .
Степова частина Криму лежить у степовій зоні помірного клімату. Ця частина Криму відрізняється тривалим посушливим і дуже жарким літом і м'якою, малосніжною зимою з частими відлигами і дуже мінливою погодою. Для Кримських гір характерний гірський тип клімату з вираженою поясністю за висотою. Літо також дуже спекотне та сухе, зима ж волога і м'яка. Для Південного берега Криму характерний субсередземноморський клімат. Сніговий покрив буває лише тимчасовий, встановлюється в середньому раз на 7 років, морози тільки при проходженні арктичного антициклону. Максимум опадів проходить зимою, літо переважно сухе.
Гідрологія
Головний вододіл Криму проходить у Кримських горах. Тут бере початок більшість річок півострова. Загальний стік річок Криму становить 773,5 млн м3. Щільність річкової мережі — 0,2 км/км2. Північна частина півострову посушлива, практично без власних джерел прісної води — для вирішення проблем з водопостачання Криму та грандіозних планів введення там практики сільського господарства та додаткового зрошення півдня Херсонської області у 1961—1971 роках за кошти УРСР був побудований Північно-Кримський канал по якому до окупації Україна забезпечувала до 85 % потреб Криму в прісній воді.
Природні ресурси
Курортно-рекреаційний потенціал Криму обумовлюється різноманітністю природних ландшафтів — від степових на півночі до покритих лісами Кримських гір у південній частині. Багатство Криму — це його клімат, для якого характерно достаток сонця, тепла та світла.
У надрах Кримського півострова містяться промислові родовища багатьох корисних копалин, але найбільше значення мають залізні руди, родовища будівельних і флюсових вапняків, соляні багатства Сиваша і озер, а також родовища газу в рівнинному Криму та у Каркінітській затоці.
Сейсмічність
63 до н. е. (Понтійське) 292 480 (у вересні-жовтні) 1341 1471 1790 1793 1802 — 6 балів 1838 30 вересня 1869 (біля Фороса) 13 липня 1875 — 7—8 балів 1902 18 травня 1908 24 жовтня 1908 — 5—6 балів 26 грудня 1919 1927 (26 червня і в ніч з 11 на 12 вересня 1927 року) 1980 (в с. Мускатному)
Населення
Динаміка національного складу Криму (з Севастополем) за даними переписів 1897за рідною мовою 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001 росіяни 180 963 301 398 558 481 858 273 1 220 486 1 460 980 1 629 542 1 450 394 українці 64 703 77 405 154 123 267 659 480 733 547 336 625 919 576 647 кримські татари 194 294 179 094 218 879 5 422 38 365 245 291 татари 9 656 10 762 13 602 азербайджанці 109 2 415 4 377 німці 31 590 43 631 51 299 839 2 356 2 790 євреї 24 168 39 921 65 452 26 374 24 653 22 597 17 731 5 531 євреї кримські віднесені до складу татарськомовних 6 000 679 280 греки 17 114 16 036 20 652 1 897 2 684 3 036 вірмени 8 317 10 713 12 923 3 091 3 430 2 794 10 088 болгари 7 450 11 377 15 344 1 398 2 186 2 282 поляки 6 929 4 514 5 084 6 038 6 092 6 115 4 459 караїми 4 213 1 151 715 естонці 2 176 2 084 1 900 674 білоруси 2 058 3 842 6 726 21 672 39 739 43 214 50 054 35 157 турки 1 787 209 268 1 091 чехи 1 174 1 419 1 674 774 цигани 944 649 2 064 1 905 молдовани 272 556 1 483 3 456 6 609 4 562 Усе населення 546 592 713 823 1 126 429 1 201 517 1 813 592 2 182 927 2 458 655 2 413 228
Історія
На Кримському півострові відомі стоянки людини кам'яної доби. Крим був заселений людиною з часів раннього і середнього палеоліту (стоянки Кіїк-Коба — нижній шар, Вовчий грот, Старосіллівська стоянка, Чокурча, Шайтан-Коба). До пізнього палеоліту належать Сюренські стоянки, до епохи мезоліту — стоянки Фатьма-Коба, Мурзак-Коба. Першими «літописними» народами Криму стали кімерійці і таври (від яких і антична назва півострова — Таврія, або Таврида), які мешкали відповідно у степовій і гірській частині півострова наприкінці II— першій половині І тис. до н. е.
У VII ст. до н. е. кімерійців з Північного Причорномор'я вигнали скіфи, а з III ст. до н. е. центр скіфської держави перемістився з Нижнього Дніпра до Центрального Криму, у Сімферополі розташоване стародавнє городище, відоме як Неаполь Скіфський — столиця Скіфського царства у Таврії. Також з VII ст. до н. е. на берегах Чорного моря почали з'являтися давньогрецькі колонії, найбільш відомими з яких у Криму є Херсонес Таврійський і Пантікапей, який з V ст. до н. е. об'єднав навколо себе інші грецькі поліси на берегах Керченської протоки у Боспорське царство. З кінця II ст. до н. е. у політичне життя Криму почав втручатися цар Понту Мітрідат VI, що завершилося підкоренням Боспору, але слідом за понтійцями прийшли римські війська — найбільш відомі залишки римської фортеці Харакс біля сучасного Ластівчиного гнізда.