«One» — пісня ірландського рок-гурту U2. Вона є третьою композицією їхнього сьомого альбому Achtung Baby (1991) і була випущена як третій сингл із цієї платівки 24 лютого 1992 року. Під час сесій запису альбому на студії Hansa Studios у Берліні між учасниками гурту виник конфлікт щодо напрямку звучання U2 та якості їхнього матеріалу. Напруженість ледь не призвела до розпаду гурту, аж поки вони не здійснили прорив завдяки імпровізації «One»; пісня була написана після того, як музикантів надихнула послідовність акордів, яку гітарист Едж награвав у студії. Текст пісні, написаний вокалістом Боно, був натхненний розірваними стосунками між учасниками гурту та об'єднанням Німеччини. Хоча слова пісні нібито описують «роз'єднаність», їх тлумачили й іншими способами.

«One» була випущена як благодійний сингл, прибутки від якого спрямовувалися на дослідження СНІДу. Пісня очолила ірландський хіт-парад, канадський чарт RPM Top Singles, а також американські чарти Billboard Album Rock Tracks та Modern Rock Tracks. Вона також посіла третє місце в Новій Зеландії, четверте — в Австралії, сьоме — в британському чарті та досягла десятої і третьої позицій у чартах Billboard Hot 100 та Cash Box Top 100 відповідно. Для промоції пісні гурт зняв кілька музичних відео, проте музиканти не були задоволені результатом, доки не створили третій варіант.

Після виходу пісня отримала схвальні відгуки критиків і відтоді неодноразово з'являлася в опитуваннях як одна з найкращих пісень усіх часів. U2 виконують «One» на більшості своїх концертів з моменту її дебюту наживо у 1992 році, і вона фігурує в багатьох концертних фільмах гурту. На концертах група часто використовує «One» для просування ідей захисту прав людини або соціальної справедливості; також пісня дала назву благодійній організації Боно — ONE Campaign. U2 перезаписали цю композицію дуетом із R&B-виконавицею Мері Джей Блайдж для її альбому 2005 року The Breakthrough, а також ще раз для свого альбому 2023 року Songs of Surrender.

Написання та запис

У жовтні 1990 року, напередодні об'єднання Німеччини, U2 прибули до Берліна, щоб розпочати сесії запису Achtung Baby на студії Hansa Studios. Очікуючи натхнення від «Нової Європи» та міста, що возз'єднується, гурт натомість зіткнувся з похмурою атмосферою, і невдовзі виникли суперечки щодо музичного напрямку та якості матеріалу. У той час як басист Адам Клейтон та барабанщик Ларрі Маллен віддавали перевагу звучанню, подібному до попередніх робіт U2, вокаліст Боно та гітарист Едж надихалися тогочасною європейською індустріальною та електронною танцювальною музикою і наполягали на змінах. Гурт також мав труднощі з перетворенням демозаписів та музичних ідей на завершені пісні. Боно та Едж вважали, що відсутність прогресу — це провина гурту, тоді як Клейтон і Маллен бачили проблему в якості самих пісень. Маллен згадував: «Я думав, що це може бути кінець» гурту.

Зрештою, під час сесій стався прорив. Під час джем-сейшену над піснею «Sick Puppy» (ранньою версією «Mysterious Ways») гурт пробував різні послідовності акордів для бриджу. Джем зупинився, і Едж спробував зіграти їх наодинці на акустичній гітарі, оскільки «кожен намагався зрозуміти, чи варті вони чогось». За пропозицією продюсера Даніеля Лануа Едж послідовно зіграв дві окремі секції. Гурту сподобалося, як вони переходять одна в одну, і вони вирішили зіграти це разом. Розповідаючи про ту імпровізацію, Едж зазначив: «Раптом у кімнаті почало відбуватися щось дуже потужне». Він додав: «Усі визнали, що це особлива річ. Це було так, ніби ми мигцем побачили, якою може бути ця пісня». Невдовзі після цього гурт розвинув цей уривок у пісню «One». Боно згадує, що «мелодія, структура — усе було готове за 15 хвилин». Він також стверджував, що текст «просто впав з неба, як дар»; ідея була натхненна складними стосунками між учасниками гурту, об'єднанням Німеччини та скептицизмом Боно щодо хіпівської ідеї «єдності». Пізніше Боно надіслав записку Далай-ламі, відхиляючи запрошення на фестиваль під назвою Oneness («Єдність»), використавши рядок із пісні: «Єдині, але не однакові» (англ. One—but not the same). Створення пісні надихнуло гурт і змінило їхнє ставлення до запису. Маллен сказав, що ця композиція підтвердила їхній підхід «чистого аркуша» до роботи та заспокоїла гурт, показавши, що ще не все втрачено.

Після початкової імпровізації записи сесій передали допоміжному продюсеру Браяну Іно, щоб дізнатися його думку. Іно проводив тривалий час поза студією, перш ніж приїхати для перегляду пісень; він вважав, що дистанціювання від роботи дозволяє йому щоразу привносити свіжий погляд на матеріал. Учасники гурту дуже хвилювалися щодо якості своїх напрацювань, але коли Іно прибув до Берліна, вони з подивом почули, що йому сподобалася більшість записів. Однак, як згадує Боно, Іно сказав: «Є лише одна пісня, яку я справді терпіти не можу, і це „One“». Іно відчув, що їм потрібно деконструювати цю композицію.

У 1991 році гурт повернувся до Дубліна для запису в маєтку «Ельсінор» на узбережжі Долкі. Музиканти продовжили роботу над піснею там, додаючи різноманітні накладання, проте ніяк не могли знайти варіант зведення, який би їх задовольнив. Едж вважав, що у них є основа пісні, але їй бракує «переднього плану». Втрутився Іно, пояснивши групі, що «One» була серед тих треків, у яких «пісня зникла, і того, що вам у ній подобалося, більше немає», оскільки композиція «сховалася під шарами накладань». Він створив власний мікс, який дав гурту краще уявлення про аранжування, що могло б їм сподобатися. Іно прагнув прибрати з пісні елементи меланхолії й переконав музикантів відмовитися від акустичної гітари. Він також працював з Лануа та Еджем, щоб «підірвати відчуття „надмірної краси“», саме тому вони додали «партії гітарного „плачу“, що мають певну агресію». Під час роботи з Лануа в студії над вокальним накладанням Боно запропонував продюсеру «зіграти невеличку гітарну партію, щоб спробувати розігріти [його]». Лануа взяв зелену гітару Боно марки Gretsch і зіграв партію з використанням висхідного легато (hammer-on), яка й увійшла до фінальної версії пісні.

Флад, інженер цих сесій, не був упевнений у зведенні пісні, зазначаючи: «Я був тим скептиком, що постійно дошкуляв. Мені завжди здавалося, що вона звучить занадто прямолінійно, поки ми не зробили фінальний мікс». Остаточне зведення завершили на студії Windmill Lane Studios у вересні 1991 року, в останню ніч сесій запису альбому, коли були зроблені деякі доповнення в останню мить. Боно не подобався один рядок у вокальній партії, і він витратив більшу частину дня на його перезапис. Пізніше, коли команда продюсерів щойно завершила зведення, Едж придумав гітарну партію, яку захотів додати наприкінці пісні біля слів «Love is a temple». Переконавши продюсерів дозволити це доповнення, Едж зіграв партію один раз, і вже за десять хвилин вона була вмонтована в мікс.

Музичне відео Для пісні «One» було створено три музичні відео. Перше, режисером якого став Антон Корбейн, знімали в Берліні; воно містить кадри виступу гурту на студії Hansa Studios, перемішані із зображеннями автомобілів Trabant (східнонімецька автівка, яка припала їм до душі як символ Європи, що змінюється) та кадрами, де музиканти одягнені в жіноче вбрання. Боно пояснив, що ідея перевдягання «базувалася на думці, що якщо кажуть, ніби U2 не можуть цього зробити, то ми просто зобов'язані це зробити!», а натхненням став досвід гурту на карнавалі в Санта-Крус-де-ТенерифеFlanagan (1996), p. 58. Однак гурт відкликав це відео, побоюючись, що статус синглу як благодійного внеску в боротьбу зі СНІДом змусить критиків шукати у відеоряді пов'язані зі хворобою підтексти. Едж пояснив: «Ми не хотіли знову повертати проблему СНІДу в площину сексуальності… Не варто було ризикувати тим, що люди уявлять, ніби ми щось говоримо про СНІД через кадри з перевдяганням, бо це зовсім не те, що ми намагалися сказати»Cogan (2008), p. 27.

Друге відео зняв режисер Марк Пеллінгтон. Воно складається із зображень квітів, що розпускаються, слова «one» різними мовами та сповільнених кадрів із бізонами, що біжать, які підводять до фотографії Девіда Войнаровича «Бізони, що падають» (Falling Buffalo). Як і у випадку з першим варіантом, гурт не вважав, що відео Пеллінгтона підійде для промоції синглуFlanagan (1996), p. 55.

Гурт відзняв третє відео, намагаючись залучити ширшу аудиторію. Його режисером став постановник фільму Rattle and Hum Філ Джоану, а зйомки проходили на початку березня 1992 року в мангеттенському нічному клубі Nell'sMcGee (2008), p. 145. У відео показано Боно, який сидить за столом, курить черут та п'є пиво, що чергується з кадрами концертного виступу гурту. Поки знімали Боно, решта учасників гурту разом із моделями та трансгендерними жінками розважалися на вечірці в підвалі, очікуючи своєї черги на зйомку. Проте їх так і не покликали на майданчик, і до третьої години ночі вони зрозуміли, що відео буде зосереджене виключно на БоноFlanagan (1996), pp. 56–57.

Список пісень Сингл був випущений у різних форматах, зокрема на 7-дюймових та 12-дюймових платівках, касетах та компакт-дисках. Усі видання містили нову пісню «Lady with the Spinning Head (UV1)» як бі-сайд. Ця версія згодом увійшла до ювілейного видання Achtung Baby до 20-річчя альбому, тоді як подовжений «танцювальний» ремікс був включений до подвійної версії збірки The Best of 1990–2000. Деякі релізи також містили «Satellite of Love» або водночас «Satellite of Love» та ремікс «Night and Day».

Чарти

Тижневі чарти +Тижнева позиція в чартах «One» by U2Чарт (1992)НайвищапозиціяCanada (The Record) 3Europe (Eurochart Hot 100) 16Italy (Musica e dischi) 2Portugal (AFP) 3UK Airplay (Music Week) 5US Cash Box Top 100 3 Чарт (2015)Найвищапозиція Чарт (2019)Найвищапозиція + Тижнева позиція в чартах for «One» (2025) Чарт (2025) Найвищапозиція Israel International Airplay (Media Forest) 16

Річні чарти +Річна позиція в чартах «One» by U2Чарт (1992)ПозиціяAustralia (ARIA) 91Canada Top Singles (RPM) 6Europe (Eurochart Hot 100) 76Netherlands (Single Top 100)94US Billboard Hot 100 60US Album Rock Tracks (Billboard) 7US Modern Rock Tracks (Billboard) 1US Cash Box Top 100 46

Чарт (2001) ПозиціяCanada (Nielsen SoundScan) 117 Чарт (2002)ПозиціяCanada (Nielsen SoundScan) 146

Сертифікації

Примітки