Сенява

Сеня́ва (у давніших джерелах СїняваЗвіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1907/1908. — Львів : Друкарня Наукового Товариства імени Шевченка, 1908. — С. 71.; ) — місто у південно-східній Польщі.

Належить до Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Адміністративний центр гміни Сінява. Розташоване в Надсянні на українсько-польському етнографічному прикордонні (до 1947).

Історія

Отримало міські права в 1676 р. Деякий час — резиденція Сенявських.

До заборони УГКЦ в 1947 р. в місті була мурована греко-католицька церква Воздвиження Чесного Хреста, збудована в 1629 р., яка була парафіяльною, також місто було центром Сінявського деканату Перемишльської єпархії.

На 1.01.1939 в місті з 2090 населення було 80 українців, 910 поляків, 1100 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 109.. Місто належало до Ярославського повіту Львівського воєводства.

У середині вересня 1939 року німці окупували місто, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова воно належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Сенява включена до Любачівського повітуУказ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» . 17 січня 1940 року місто стало центром новоутвореного Синявського району Львівської області. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи містом. У жовтні 1944 року західні райони Львівської області віддані Польщі. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (47 осіб — 12 родин) . Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

Відомі люди Анатоль Вахнянин — український громадсько-політичний діяч, композитор, педагог і журналіст. Теребицький Казимир — будівничий сакральних споруд.

Пам'ятки архітектури З XVIII століття (у бароковому стилі): колишня церква (тепер — дім панахиди) домініканський монастир замок (перебудований у 1879–1881 рр.) ратуша залишки фортифікацій (XVII століття).

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Примітки

Література

 — S. 132—133.