Євген Олексійович Лебедєв (; 15 січня 1917, Балаково, Самарська губернія, Російська імперія — 9 червня 1997, Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний викладач. Народний артист СРСР (1968). Герой Соціалістичної Праці (1987). Лауреат Ленінської (1986) і Державної премії СРСР (1950, 1968). Почесний громадянин Санкт-Петербурга (1996). Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга

Життєпис, походження, навчання Народ. 15 січня 1917 р. у місті Балаково (нині Саратовська область, (Росія). Походив з родини місцевого священика. Батько та його матінка були заарештовані як представники духовенства та розстріляні 1936 р. радянською владою.

Син був вимушений надовго приховати власне походження, аби вижити в обставинах сталінських репресій. З 1927 року мешкав у діда в місті Самара. Шкільну освіту опановував в Самарі в радянській школі № 13 імені Чапаєва. Навчання продовжив в Фабрично-заводському училищі (ФЗУ) при заводі «Кінап». Брав участь у художній самодіяльності заводу. З 1932 року влаштувався в самарський Театр робочої молоді (ТРАМ).

Театральна освіта і творчість Перебрався в Москву, де удосконалював театральну освіту, працював в студії Театру Червоної армії. В період 1936—1937 рр. навчався в Центральному технікумі театрального мистецтва (тепер — ГИТИС), а з 1937 року — в училищі Камерного театру в Москві.

Закінчив Московське міське театральне училище (1940). За розподілом потрапив 1940 року в російський ТЮГ міста Тбілісі. В Тбілісі познайомився із Георгієм Товстоноговим (1915—1989) та його сестрою. З родиною Товстоногових буде пов'язане все життя. Сестра Товстоногова — Натела Олександоівна стане дружиною Євгена Лебедєва. Після розлучення Георгія Товстоногова з власною дружиною родина Євгена і Натели Лебедєвих стане виховувати і його двох синів.

1949 р. Лебедєв покинув Тбілісі і перебрався в Москву. На театральній біржі зустрів Георгія Товстоногова, котрий щойно отримав призначення на посаду головного режисера Театру Ленінського комсомолу в місті Ленінград. Родина знову возз'єдналась і Євген Лебедєв перебрався в Ленінград. Дебютна роль в новому театрі — Саня Григор'єв за романом Валентина Каверіна «Два капітани». Радянський актор не мав вибору і був вимушений грати в радянських чи пропагандистських п'єсах. Державним завданням було створення Георгієм Товстоноговим на сцені Театру Ленінського комсомолу вистави «Із іскри…» — про молоді роки Йосипа Сталіна. Головну роль молодого Сталіна створив Євген Лебедєв, хоча добре пам'ятав, хто саме винний в насильницькій смерті його батька та матері, розстріляних НКВС. Але вистава була визнана вдалою і ідеологічно вірною, а театральний режисер та актор в ролі Сталіна отримали Сталінську премію.

Епохальний Ленінградський ВДТ З 1956 р. працював у ленінградському Великому Драматичному театрі, найкращому драматичному театрі в Ленінграді на той час. Перехід в театр Георгія Товстоногова значно покращив репертуарну політику і формування якісного акторського складу. Театр став в змозі реалізовувати будь-які драматичні вистави — від пропагандистських з комуністичною риторикою до нових прочитань російської та світової класики (Максим Горький, Антон Чехов, Пітер Шеффер тощо).

Характерний актор Євген Лебедєв Велику акторську практику Євген Лебедєв пройшов ще в Тбіліському Театрі юного глядача, де грав надзвичайно різні ролі і де виробився в провідного актора колективу. Невисокий на зріст, з живою і багатою мімікою, він мав здатність швидко перетворюватися на чергового театрального персонажа. На це працював і дещо високий тембр голосу актора, що дозволяло грати і жіночі ролі. Серед комедійних і казкових ролей Євгена Лебедєва — роль кокетуючою Баби Яги, якою він уславився в театрі і на концертах, граючи її — без театрального гриму і ще в чоловічих костюмах.

Як актор широкого трагедійного діапазону, Євген Лебедєв уславився в п'єсах за творами М. Горького, ім'я якого носив театр. Легендарною стала роль Бессеменова у виконанні Євгена Лебедєва за п'єсою «Міщани» М. Горького. На достовірність ролі зіграло все — і російська фактура актора родом з Волги, і добре знання міщанського побуту з показовою побожністю, і типи людей, здатних перетворювати на пекло — родинне життя й роками мучити близьких їм людей. Засліплений покорою оточення, закостенілий в гордині і насиллі Бессеменов Лебедєва не здатний ні поступитися власною керівною роллю дітям, ні зробити щасливими — ні власну дружину, ні власних дітей. Актори грали трагедію розпаду колись міцної родини і перетворення її на купку людей з невдалими і скаліченими долями, де головував, завдавав настрій і керував божевіллям Бессеменов Лебедєва. Власну книгу про театр і ролі в ньому актор так і назвав — «Мій Бессеменов». Частка театральних ролей актора зафіксована на кіноплівках.

Головним театром в житті Євгена Лебедєва став Великий Драматичний театр, де він працював майже 50 років.

Роками викладав в Ленінградському театральному інституті, був доцентом з 1958 року.

Евген Лебедєв як кіноактор У кіно знімається з 1952 р. (фільми: «Піднята цілина» (1959—1961), «Поїзд милосердя» (1964, Супругов), «Іду на грозу» (1965), «У вогні броду немає» (1967), «Нотатки божевільного» (1968), «Злочин і кара» (1969) та ін.).

Грав в українських кінокартинах: «Заячий заповідник» (1972), «Ринг» (1973), «Фантазії Веснухіна» (1977, т/ф, клоун, Микола Божор), «Відпустка, яка не відбулася» (1976), «Театр невідомого актора» (1976, Богодух-Мирський), «Прелюдія долі» (1984, Олександр Коробейченко), «Чехарда» (1987, т/ф), «Крамниця „Рубінчик і…“» (1992, Ісаак Рубинчик).

Смерть Помер 9 червня 1997 р. в місті Санкт-Петербург. Похований на цвинтарі Літераторські мостки Волкова кладовища.

Звання Заслужений артист РРФСР (1953) Народний артист РРФСР (1962) Народний артист СРСР (20.02.1968)

Фільмографія : «Римський-Корсаков» — Кощій Безсмертний в епізоді з опери (немає в титрах) : «Незакінчена повість» — секретар райкому; реж. Ф. Ермлер : «Два капітани» — Ромашов; реж. В. Венгеров : «Таланти і шанувальники» — Григорій Антонич Бакин, губернський чиновник : «Шторм» — комісар Лащилін / солдат Гудков : «Достігаєв та інші» — телеспектакль ВДТ; Олексій Матвійович Губин, колишній міський голова : «Піднята цілина» (1959—1961) — Агафон Дубцов (3-я сер.) : «Василь Докучаєв» — Єгор, візник : «Йду до вас!..» : «Роздуми» — майстер цеху : «Сірий вовк» — Пантелей : «Поїзд милосердя» — Супругов : «Іду на грозу» — Яків Іванович Агатов, член робочої групи Туліна : «На одній планеті» — солдат Яків Спиридонов : «Останній місяць осені» — батько : «Петербург Достоєвського» (фільм-спектакль) : «Міщани» (вистава ВДТ, Василь Бессеменов, авторитарний голова дому) : «Кам'яний гість» (фільм-опера) — Лепорелло (співає Олександр Ведерников) : «У вогні броду немає» — білогвардійський полковник; реж. Г. Панфілов : «Подія, яку ніхто не помітив» — Яків Олексійович; реж. О. Володін : «Пряма лінія» — Михайло Михайлович Несльозкін : «Весілля в Малинівці» — Ничипір, малинівський староста : «Суд» — Кузьма Єгоров : «Нотатки божевільного» (фільм-спектакль) Поприщін : «Півгодини на чудеса» — дядько Варфоломій, двірник : «Смерть Вазір-Мухтара» (фільм-спектакль) — Іван Федорович Паскевич : «Правду! Нічого, крім правди!» (Фільм-спектакль) Авраам Лінкольн : «Адам і Хева» — Хамадар; реж. О. Корєнєв : «Злочин і кара» — Семен Захарович Мармеладов; реж. Л. Куліджанов : «Дивні люди» (новела «Фатальний постріл») — Бронька (Броніслав Іванович) Пупков; реж. В. Шукшин : «Сюжет для невеликого оповідання» — Павло Єгорович Чехов; реж. С. Юткевич : «У лазуровому степу» (новела «Червоточина») — Яків Олексійович, батько, літній козак : «І був вечір, і був ранок...» — адмірал : «Початок» — П'єр Кошон (озвучує Юхим Копелян); реж. Г. Панфілов : «Пригоди жовтої валізки» — дитячий лікар; реж. І. Фрез : «Кар'єра Артуро Уї» (фільм-спектакль) — Артуро Уї : «Іванів катер» — Гнат Григорович : «Заячий заповідник» — Іван Опанасович, директор заповідника реж. М. Рашеєв, кіностудія ім. О. Довженка : «Ринг» — Віталій Іванович Островідов, тренер; реж. В. Новак, Одеська кіностудія : «Таланти і шанувальники» — Мартин Прокопович Нароков; реж. І. Анненський : «Виконання бажань» — Сергій Іванович Бауер, професор, філолог; реж. С. Дружиніна : «Останній день зими» — Коротких : «Північний варіант» — Антон Васильович Шинкарьов : «Недільна ніч» — Веренич : «Відпустка, яка не відбулася» — Михайло Іванович, професор-хірург : «Театр невідомого актора» — Богодух-Мирський, трагік; реж. М. Рашеєв, кіностудія ім. О. Довженка : «Маринка, Янка і таємниці королівського замку» — король Дурімонт і король Обалдін : «Фантазії Веснухіна» — Микола Божок, лоунр; реж. В. Харченко, Одеська кіностудія : «Є ідея!» — Іван Петрович Кулібін : «Особисте щастя» — Аркадій Матвійович Радун; реж. Л. Пчолкін : «Блокада» — Іван Максимович Корольов; реж. М. Єршов : «Перші радощі» — Мєшков : «Кентаври» — генерал Пін; реж. В. Жалакявічус : «Комісія з розслідування» — Долинін, академік; реж. В. Бортко : «Терміновий виклик» — Терентій Петрович Жуков, старий сільський лікар : «Допит» — співкамерник Абієва : «Незвичайне літо» — Мєшков : «Час вибрав нас» — Мефодій Кузьмич : «Життя прекрасне» — Ростао, начальник в'язниці; реж. Г. Чухрай : «Ескадрон гусар летючих» — Кутузов; реж. С. Ростоцький, М. Хубов : «Ліричний марш» — Шпалов : «Синдикат-2» — Борис Савінков; реж. М. Орлов : «На Гранатових островах» — Астахов, російський емігрант; реж. Т. Лисиціан : «Нічний блокнот» — власник меблів : «Ранній, ранній ранок...» — шарманщик : «Я готовий прийняти виклик» — справник : «Прелюдія долі» — Олександр Коробейченко; реж. С. Лисецький, кіностудія ім. О. Довженка) : «Прощання слов'янки» — Семен Протасович, другий чоловік Анни Іванівни : «Дядя Ваня. Сцени з сільського життя» (фільм-спектакль) — Олександр Володимирович Серебряков, відставний професор : «Чехарда» — Віктор Макарович Караваєв; кіностудія ім. О. Довженка : «Петроградські Гавроші» — Котофей : «Історія коня» (фільм-спектакль) — Холстомер : «Енергійні люди» (фільм-спектакль) — Аристарх Петрович Кузькін : «Квиток в червоний театр, або Смерть трунокопача» — Семен Семенович Брязгунов : «Крамниця „Рубінчик і…“» — Ісаак Рубинчик; реж. Ю. Садомський, Україна : «Сам я — Вятський уродженець» — Леонтій Діляров : «Сніданок з видом на Ельбрус» — епізод : «Сікімоку» — Ксенія Іванівна Некрасова, стара : «Танго на Двірцевій площі» — сусід : «На кого Бог пошле» — батько Хлюздіна

Озвучування: : «Сходи в небо» — Пятрас Індрюнас; Вацловаса Бледіса : «Обмін» — доктор Ігнас Діджюліс; роль Леоніда Оболенського : «Дідусь Мазай і зайці» — (мультфільм, читає текст)

Примітки

Література Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 229; Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С. 736; Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С. 414—415; Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С. 678; Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С. 167—168; Театр: Энциклопедия. М., 2002. — С. 190; Евгений Лебедев: Великий лицедей. Рассказы, дневники, воспоминания. М., 2002.

Посилання https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/2440/works/