До́линськ (у 1884—1905 роках — Галкіно-Враське; у 1905—1946 роках — Отіай) — місто в Сахалінській області, Російської Федерації, адміністративний центр Долинського міського округу. Розташоване на східному побережжі острова Сахаліну в Сусунайській долині у місці злиття трьох річок — Долинки, Великий Такой і Найби.

Історія У 1867 році на місці нинішнього міста був військовий пост Найбучі — в гирлі річки Найби, біля двох айнських сіл Сіанчі (інколи називається Сіянці) та Отакоє (зараз називається Такоє). 1884 року на цьому місці було засноване село Галкіно-Враське (поселення отримало назву за прізвищем начальника Головного тюремного управління Михайла Галкіна-Враського. У 1890 році його відвідав і описав Антон Чехов. Тоді воно входило до складу Корсаківського округу. 1904 року селище Сіанчі розташовувалося на лівому березі річки Найби, за дві версти від заснованого в 1884 села Галкіного-Враського. Сьогоднішнє місто розташоване на місці, де колись розташовувалося селище Сіанчі.

За даними Першого всеросійського перепису населення, в 1897 році тут вже мешкало 115 чоловік. У селищі було 53 господарства, у яких нараховувалося 115 різних будівель. Сільськогосподарські угіддя включали 18 десятин присадибної землі і 62 десятини ріллі.

Японський період У період з 1905 по 1945 рік місто входило до складу Японії (префектура Карафуто) і до 1946 називалося Отіай. Назва швидше за все походить від японського оті «долина, лощина», що, мабуть, пов'язано з його розташуванням у долині річки Сусунай (айнське nai — «річка, долина»).

У 1911 році з Тойохара на північ була прокладена залізниця, яка проходила через Отіай. У 1915 році в селі мешкало 250 чоловік, а після побудови паперової фабрики чисельність населення різко зросла і становила кілька тисяч чоловік. З 1922 року Отіай став волосним центром повіту Тоєхара. Продовжилось будівництво залізниці на північ до затоки Терпіння, прокладалися шосейні дороги. Розвивалися вугільна, паперова, лісова, деревообробна промисловість, сільське господарство. Чисельність населення в 1927 році становила 10 639 чоловік.

Радянський період З 1945 року в складі Радянського Союзу. Після відчуження південного Сахаліну та Курильських островів до складу СРСР у місті та районі залишилося кілька напівзруйнованих шкіл і лікарень, зовсім не було дитячих закладів, а також установ культури. До середини 1950-х років в місті і районі було побудовано і переобладнано чотири семирічні та чотири початкові школи. У 1957 році на утримання шкіл з бюджету було виділено 13 мільйонів карбованців.

З кожним роком збільшувався загальний обсяг міського бюджету, в 1957 році він становив близько 40 мільйонів карбованців. Активно розвивалося житлове будівництво. Так в 1957 році на будівництво житлових будинків було витрачено 3,9 мільйона карбованців, крім того, у районі десятки індивідуальних забудовників за допомогою державної позики збудували приватні будинки. У 1956 році став до ладу молочний завод, майже всі виробничі процеси на заводі були механізовані. Було освоєно виробництво широкого асортименту молочної продукції, у тому числі випуск вершків, сметани і сиру, кефіру, кислого молока, сирків і морозива. До 1957 радіофіковано п'ять населених пунктів району, в 1956 було зареєстровано 3 330 радіоточок, 2 100 приймачів. Регулярно оновлювався і поповнювався парк автобусів Долинського автогосподарства. Кількість рейсів між містом та обласним центром, а також населеними пунктами району постійно збільшувався.

В архітектурі міста була відсутня ґрунтовність і це вплинуло на поведінку острів'ян та міграційну ситуацію на Сахаліні. Багато хто приїжджав заробити — і повертався на материк. Коли заробітки тут стали проблематичними, населення почало зменшуватися: за 1989—2009 роки чисельність населення міста скоротилася майже на 4,5 тисяч чоловік (-28,4 %)World Gazetteer.

У складі Російської Федерації В 1991 році в місті було засновано Долинську асоціацію українців, у 1994—1996 діяла українська недільна школа, протягом 1994—1997 років виходила на міській радіомережі українська радіопередача «Рідне слово»Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011.

25 січня 2006 року прийнято Статут муніципального утворення, за яким Долинський район став називатися міський округ «Долинський».

Демографія

Економіка В місті працюють целюлозо-паперовий та механічний заводи, лісгосп, заказники «Ізюбровий» і «Лосось» площею по 40 тисяч га кожен, підприємства рибної і будівельної промисловості, ВАТ «Долинський хлібокомбінат».

Транспорт В місті є залізнична станція Долинськ Сахалінської залізниці. Прохідні потяги зв'язують місто з Южно-Сахалінськом, Ногликами, Томарі, Корсаковим, Биковим, Тимовским.

Міжміським автобусним сполученням місто зв'язане з Южно-Сахалінськом. Також є автобусне сполучення у межах міського округу. Автобусними перевезеннями у місті займаються ВАТ «Долинське АТП» і ТОВ «Долинське ПАТП 1»

Туризм В місті є готель «Ювілейний». Також у одному з гуртожитків кілька кімнат переобладнано під готель.

Освіта У місті два професійні училища, 12 загальноосвітніх шкіл, 3 музичні та художня школи.

Культура У місті працює районний будинок культури, три будинки творчості, станція юних техніків, виходить міська газета Долинська правда.

Бібліотеки В Долинську централізовану бібліотечну систему входять 10 бібліотек: центральна районна, центральна дитяча, 8 бібліотек-філій. Заснована система у 1979 році. Книжковий фонд 238,7 тисяч примірників. Долинська центральна районна бібліотека заснована у 1947 році і має на балансі 80,2 тисячі примірників. Центральна дитяча бібліотека заснована у 1952 році і має на балансі 22,7 тисячі примірників.

Інше У місті постійно проводяться різноманітні фестивалі, конкурси тощо.

Щорічна акція «Діти міста — лауреати року»; Фестиваль фольклорної та народної музики «Масляна»; Фестиваль популярної музики естрадної творчості; Фестиваль сімейних талантів «Погода в домі» Міський фестиваль сімейного дозвілля «Зробимо свято своїми руками»; Фестиваль «Патріот Росії»; Фестиваль «Співдружність»; Виставки: «Чехов і XXI століття», «Сахалін — острів скарбів», «Вони кували Перемогу», «Наше місто» та ін </div>

Спорт У місті є кілька спортивних залів, лижна база, міський стадіон, хокейний корт.

Уродженці Пасинок Валентина Григорівна ( 1949) — український педагог, науковець. Петрик Лариса Леонідівна ( 1949) — радянська гімнастка, чемпіонка світу.

Примітки

Література