Лі́тній час (відомий також як Daylight Saving Time (DST), згідно з його назвою в американському варіанті англійської мови) — місцевий час, який встановлюється на певній території на літній період року. Зазвичай є більшим на годину від стандартного часу, прийнятого на цій території (який іноді некоректно називають «зимовим»).
Загальні відомості Зміна часу має на меті спричинити ефективніше використання денного світла. Його назва в американському варіанті англійської мови — (абревіатура DST) — буквально й означає «час збереження денного світла». Відтак міжнародні назви часових поясів Північної Америки, Австралії та Нової Зеландії у період дії літнього часу включають слово «daylight» замість «standard», з відповідною заміною літери в абревіатурі (наприклад → (CST → CDT). Така назва сезонного часу може бути відповіднішою реальній ситуації, адже у ряді країн літній час діє не лише влітку, а й навесні та восени (наприклад, у Північній Америці він триває 34 тижні, що лишає для стандартного лише 18-19 тижнів у році). З іншого боку, у багатьох країнах час, який випереджає поясний, діє цілорічно, навіть узимку. Теоретично він також є «часом збереження денного світла», але його майже завжди фіксують як новий стандартний час. При цьому також може використовуватися й літній час, який вже на дві години випереджатиме поясний. Також денне світло можна зберігати не лише ввечері, а й уранці, тобто переводити стрілку годинника назад відносно поясного (зимовий час).
У Європі та Південній Америці поширенішим є термін «літній час». Його застосовують до будь-якого сезонного зміщення на годину вперед, незалежно від термінів і тривалості. Міжнародні назви часових поясів у цей період змінюються шляхом додавання слова «summer», «літній» (наприклад, (EET) → (EEST), східноєвропейський час → східноєвропейський літній час).
В українській мові обидві назви сезонного часу перекладаються однаково — літній час. Терміни дії літнього часу в Україні вводяться відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН для гармонізації відліку часу на території всієї Європи і довколишніх країн. Перехід на літній час (тобто переведення годинника на годину вперед) в Україні здійснюється в останню неділю березня о 03:00 годині, а перехід на стандартний час (тобто переведення годинника на годину назад — повернення до звичайного часу) — в останню неділю жовтня о 04:00 годині.
Згідно з дослідженнями, після переходу на літній час або з літнього часу організм людини звикає до нового часу протягом двох тижнів.
Мета запровадження літнього часу, аргументи за і проти Вигідність запровадження літнього часу зумовлено традицією значно зміщувати час сну відносно темного часу доби: людина прокидається зазвичай на початку світлового дня або невдовзі перед світанком, а лягає спати значно пізніше, ніж заходить Сонце. Зсунувши влітку час людської активності на годину назад, отримуємо додаткове світло, а отже, економію електроенергії ввечері, але не втрачаємо нічого вранці.
Взимку такий ефект не спостерігаємо, бо тоді Сонце сходить пізніше за звичний час пробудження людей, і те, що зекономимо ввечері, втратимо вранці. Тож виникає два способи запровадження літнього часу: або вводити його лише на літній період, або залишати такий зміщений на годину час протягом усього року (в останньому випадку такий час не називається літнім; іноді його називають «декретним»; детальніше про такий час буде згадано нижче). Другий спосіб міг би здатися доцільнішим, оскільки він не вимагає щорічних клопотів з переведенням годинників; але тоді виникає недолік: узимку треба прокидатися задовго до сходу Сонця. Отже, питання зводиться до того, що вважати шкідливішим і проблемнішим: переведення годинника двічі на рік чи занадто раннє пробудження взимку. Також слід зазначити, що цілорічну дію зміщеного часу можна замінити зміщенням традицій щодо часу сну, чого можна досягти встановленням більш ранніх годин роботи в усіх організаціях.
Існує ще один аргумент проти літнього часу: зараз освітлення не становить вагомої частки у структурі витрат електроенергії, особливо після широкого запровадження енергоощадних ламп; суттєвіше впливають всілякі електроприлади, використання яких не залежить від сонячного світла.
Деякі науковці наголошують, що сезонне переведення годинника погано впливає на здоров'я людей. Особливо зміна часу може впливати на людей, які мають проблеми з артеріальним тиском або хворе серцеБіолог: залиште годинники у спокої — BBC.
Походження й історія
Першим ідею літнього часу запропонував Бенджамін Франклін, присвятивши їй окрему публікацію (1784).
Вдруге цю проблему порушив британець Вільям Віллет (архітектор із Числгерста, графство Кент) у своїй брошурі Waste of Daylight («Марна витрата денного світла», 1907).
За словами британського письменника Тоні Френсіса, думка про користь зміни часу осяяла Віллета, коли він раннього літнього ранку прогулювався верхи на коні. Віллет помітив, що віконниці багатьох будинків замкнені. «Яке марнування денного світла!» — мабуть, подумав він і почав у британському парламенті кампанію за ухвалення закону про зміну часу. Переводячи навесні та влітку годинники на 80 хвилин вперед (4 рази по 20 хвилин), а восени — назад, люди мали б увечері більше денного світла. Але, попри існування поважного лобі в уряді Британії, цю ідею тоді втілити не вдалося.
Король Едвард VII не став чекати рішення парламенту. Він оголосив, що в його королівському маєтку Сандрінґем (площа — 7900 га) всі переходять на літній час. Згодом король запровадив такі самі зміни у маєтках Віндзорі та Балморалі. Таким чином, вперше годинникову стрілку перевели у Великій Британії 1908 року.
Але справжніми піонерами запровадження літнього часу стали Німеччина й Австро-Угорщина, що торкнулося Закарпаття, Галичини, Буковини і ВолиніВістник Перемискої епархиі Ч. V. 30.04.1916.— Ч. 27 «Ч. 3232. В справі так званого літнього часу в році 1916». Під час Першої світової війни, 30 квітня 1916 року тут пересунули стрілки годинників на годину вперед, а 1 жовтня 1916 року — на годину назад. Невдовзі такі ж зміни запровадила Велика Британія. 19 березня 1918 року Конгрес США запровадив поділ на часові пояси й застосування на період війни літнього часу — з метою заощадження палива, що його використовують для генерації електричного струму. Після певної перерви 1966 року Конгрес ухвалив Uniform Time Act, вперше запровадивши літній час у мирний період.
У Росії перехід на літній час вперше відбувся 1917 року.
Розпорядженням Державного Секретаріату Військових Справ від 6 квітня 1919 року впроваджувався літній час в Українській Армії і на всій українській території з 13 квітня по 14 вересня, починаючи з 13 квітня 1919 року.
З 1930 року зміщений на годину час почали застосовувати на території СРСР цілий рік, називаючи такий час «декретним».
З 1981 року запровадили сезонні відмінності між літнім і «зимовим» часом, без скасування «декретного», внаслідок чого літній час відрізнявся від поясного на цілих 2 години.
У 1990 році «декретний» час скасували на території УРСР. Що ж до сезонних відмінностей часу, то протягом кількох років в Україні їх то вводили, то скасовували, але зрештою зупинилися на схемі, коли розрізняють літній і «зимовий» часи, але ще одна «декретна» година не передбачена. Зараз перехід на літній час і повернення до стандартного часу відбувається відповідно до постанови уряду від 1996 року «Про порядок обчислення часу на території України»Україна перейшла на літній час // BBC, яка встановлює, що стрілки годинників щороку переводять вперед в останню неділю березня о 03:00 та назад — в останню неділю жовтня о 04:00. Ця постанова втратить чинність після переведення годинників у жовтні 2024 року (див. нижче).
Натомість у Росії «декретний» час не скасовували, але на сучасних картах поясного часу факт його наявності трактується просто як належність території до східнішого поясу; згодом у Росії скасували сезонні зміни часу.
Зараз літній час застосовують у 71 країні світуDaylight Saving Time Statistics // Time and Date AS, зокрема майже в усіх країнах Європи (винятками є Білорусь, Ісландія, а також ті європейські держави, більшість території яких знаходиться в Азії).
Зміни дати переходу У європейських країнах протягом багатьох років існували різні дати переходу, що варіювалися в межах навіть двох-трьох місяців. Наприкінці 1970-их років, коли більшість країн континенту стали регулярно вводити літній час, почала складатися тенденція до уніфікації. До 1980 року включно поширененим графіком був «перша неділя квітня — остання неділя вересня». Надалі періоди дії літнього часу розширювалися: у 1981 році — на один тиждень навесні (від останньої неділі березня), у 1996 — на чотири-п'ять тижнів восени (до останньої неділі жовтня). У Радянському Союзі (частиною якого тоді була Україна) початково (з 1981 року) датою переходу на літній час було 1 квітня, а датою повернення на стандартний час — 1 жовтня. Згодом (у 1984) визнали, що адаптуватися до часових змін зручніше у вихідні дні, тому ці події перенесли відповідно на останню неділю березня та останню неділю вересня. З 1996 року пострадянські країни, які не відмовилися від літнього часу, за рекомендацією Європейської економічної комісії ООН, період дії літнього часу продовжили до останньої неділі жовтня.
Поза межами Європи бувають різні традиції щодо дати переходу до літнього часу і назад. У країнах Північної Америки період дії літнього часу значно розширився з початкового варіанту: до 1950 років літній час вводився останньої неділі квітня, скасовувався останньої неділі вересня, після — осінній перехід став відбуватися останньої неділі жовтня, з 1987 літній час став починатися першої неділі квітня, з 2007 діє чинний графік з другої неділі березня до першої неділі листопада. Австралія та Нова Зеландія, розташовані у Південній півкулі, мають дещо коротший період дії літнього часу, що починається невдовзі після весняного рівнодення (в останню неділю вересня у Новій Зеландії і першу неділю жовтня в Австралії), а закінчується невдовзі після осіннього рівнодення — у першу неділю квітня. До 2008 року цей період був ще коротший. На чотири тижні — з 20 грудня по 17 січня — вводився літній час на Фіджі у сезоні 2020/21. У Чилі ж лише зимові місяці (від середини травня до середини вересня) у 2016—2018 роках були без літнього часу.
Скасування переведення годинників в Україні
Перша спроба скасування 20 вересня 2011 року постановою Верховної Ради України було скасовано повернення на стандартний час, тобто вирішено залишити постійним той час, який був літнім (1 година вперед щодо 2-го часового поясу; інакше кажучи, було вирішено використовувати в Україні час 3-го часового поясу і не робити щорічних переведень годинників)Постанова Верховної Ради України «Про зміну порядку обчислення часу на території України» від 20.09.2011.
Це викликало невдоволення в західній частині України, зумовлене поясненим вище недоліком щодо занадто раннього пробудження, адже там сонячний час різко відрізняється від 3-го часового поясу. Висловлювалися думки, що такий час зашкодить перш за все дітям, що відвідують школи та дитсадки. 14 жовтня 2011 року на пленарному засіданні 8-ї сесії Ужгородської міської ради депутати прийняли рішення, згідно з яким рекомендовано починати роботу підприємств, установ та організацій в обласному центрі на годину пізніше, що мало б нейтралізувати негативні наслідки рішення Верховної Ради.