Віктор Миколайович Мірошниченко (15 квітня 1937, Нечаяне, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР — 23 листопада 1987, Київ, Українська РСР, СРСР) — український актор театру і кіно, заслужений артист Чуваської АРСР, заслужений артист Української РСР, народний артист Української РСР, член Спілки кінематографістів України.
Життєпис Народився Віктор Мірошниченко 15 квітня 1937 р. у с. Нечаяне Миколаївської області в селянській родині. Закінчив Одеське театральне художньо-технічне училище у 1956 році та Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого у 1964.
Віктор Мірошниченко у 1964—1974 роках працював в Чернігівському музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. З 1964 р. — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка. У 1974—1976 роках — актор Донецького музично-драматичного театру імені Артема.
Помер 23 листопада 1987 р. в Києві, похований на міському цвинтарі «Берковеці».
Фільмографія
Акторські кінороботи: «Юнга зі шхуни „Колумб“» (1963, Левко) «Наш чесний хліб» (1964, шофер, член керівництва та механізатор Степан («Шестєрьонка») «Немає невідомих солдатів» (1965) «На Київському напрямку» (1967, Павло) «Анничка» (1968, епіз.) «Дума про Британку» (1969, Мамай) «Важкий колос» (1969, Стороженко) «Сеспель» (1970, Федір Покришкін) «Ні дня без пригод» (1971, директор) «Інспектор карного розшуку» (1971, Білоус — роль озвучив актор П. Морозенко) «Будні карного розшуку» (1973, Білоус — роль озвучив актор П. Морозенко) «В бій ідуть тільки „старики“» (1973, комполка) «Гуси-лебеді летять» (1974) «Дивитися в очі» (1975) «Канал» (1975) «Це було в Міжгір'ї» (1975, Семен Лодиженко) «Щедрий вечір» (1976, Панас) «Ати-бати, йшли солдати...» (1976, старшина Гарбузенко) «Тачанка з півдня» (1977, епіз.) «Єралашний рейс» (1977, матрос) «Дипломати мимоволі» (1977, Верет) «Талант» (1977) «Квартет Гварнері» (1978) «Любаша» (1978) «Незручна людина» (1978) «Підпільний обком діє» (1978) «Пробивна людина» (1979, голова міськвиконкому) «Дударики» (1979, уповноважений НК) «Багряні береги» (1979, Сарнецький) «Мій генерал» (1979) «Ти тільки не плач» (1979) «Розколоте небо» (1979, епіз.) «Червоні погони» (1980, епіз.) «Віщує перемогу» (Горпенко) «Візит у Ковалівку» (1980, Любомир Козачина) «Платон мені друг» (1980, Іван Чебрець) «Чекаю і сподіваюсь» (1980, епіз.) «Ти повинен жити» (1980, епіз.) «Депутатський час» (1980) «Під свист куль» (1981, Божидар) «Танкодром» (1981, Заруба) «Високий перевал» (1981, Чалій) «Син полку» (1981) «Житіє святих сестер» (1982, епіз.) «Ще до війни» (1982, епіз.) «Гонки по вертикалі» (1982) «Стратити не представляється можливим» (1982, епізод) «Подолання» (1982) «Жіночі радощі й печалі» (1982) «Сімейна справа» (1982) «Три гільзи від англійського карабіна» (1983) «Комбати» (1983) «Климко» (1983) «Двічі народжений» (1983) «Справа для справжніх чоловіків» (1983) «Вовча яма» (1983) «Звинувачення» (1984) «Добрі наміри» (1984) «Осінні ранки» (1985) «Батальйони просять вогню» (1985) «Міст через життя» (1986) «Мама, рідна, любима...» (1986) «До розслідування приступити» (1986) «Державний кордон. За порогом перемоги» (1987) «Випадок із газетної практики» (1987) «Земляки» (1988) «Дубровський» (1988, Харитон) «Грішник» (1988, епіз.) та ін.
Нагороди Медалі "За освоєння цілинних земель", "У пам'ять 1500-річчя Києва"
Звання "Заслужений артист Чуваської АРСР" (1971).
Звання "Заслужений артист Української РСР" (1978).
Звання "Народний артист УРСР" (1984).
Література Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 107—108. Одеське театрально-художнє училище. Особистості: Біографічний словник/Букач В. М. . – Одеса: КЦВ, 2025. – С. 55-56.
Посилання http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/2874/works/