Сивокінь Євген Якович (7 травня 1937, Київ — 5 травня 2026, Київ) — український аніматор, художник і режисер. Член Національної Спілки кінематографістів України. Вважається одним із фундаторів української анімаційної школи.
Біографічні відомості Народився в Києві в 1937 році в родині архітектора. Закінчив Київську художню середню школу ім. Шевченка. В 1965 році закінчив графічний факультет Київського державного художнього інституту.
З 1960 року працював художником, режисером і сценаристом анімації, проілюстрував ряд книг з анімації. Найвідомішим внеском Сивоконя є участь у створенні трьох мультфільмів із цієї серії «Як козаки…» (1968—1995).
У 1970-і роки був автором і ведучим телевізійної передачі «Мультипанорама». У 1985 році вийшла його книга «Якщо ви любите мультиплікацію». Вів курси з підготовки художників-мультиплікаторів на студії «Київнаукфільм». Серед перших його учнів — Олександр Татарський та Ігор Ковальов.
З 1993 року керував майстернею режисури анімації при Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого.
Викладав у Київському національному університеті культури і мистецтв з 2001 року.
Помер 5 травня 2026 року у Києві, за 2 дня до свого 89-річчя.
Фільмографія Як художник-мультиплікатор брав участь у створенні фільмів: «Пригоди Перця», «Веснянка» (1961), «П'яні вовки» (1962), «Непосида, М'якуш і Нетак», «Золоте яєчко» (1963), «Мишко + Машка» (1964), «Казка про царевича і трьох лікарів», «Микита Кожум'яка», «Життя навпіл» (1965), «Колумб пристає до берега», «Осколки» (1966), «Пісенька в лісі», «Як козаки куліш варили», «Камінь на дорозі» (1968), «Пригоди козака Енея», «Містерія-буф» (1969), «Казка про доброго носорога» (1970), «Чому в ялинки колючі хвоїнки» (1973), «Була у слона мрія» (1973), «Парасолька і автомобіль» (1975), «Обережно — нерви!» (1975), «Двері» (1976), «Хто отримає ананас?», «Як козаки олімпійцями стали» (1978), «Лінь» (1979), «Історія одного Поросятка» (1994), «Як козаки у хокей грали» (1995), «Казка про богиню Мокошу» (1995), «Синя шапочка» (1998), «Компромікс» (2002), «Врятуй і збережи» (2008), «Риска» (2020) та ін.
Поставив картини: «Осколки» (1966, у співавт.), «Людина, яка вміла літати» (1968), «Казка про доброго носорога» (1970, реж. і худ.), «Добре ім'я», «Від дзвінка до дзвінка» (1971), «Дріб», «Людина і слово» (1973, авт. сцен., Диплом III Міжнародного кінофестивалю мультфільмів, Загреб, 1974; Друга премія VII Всесоюзного кінофестивалю, Баку, 1974), «Казка про білу крижинку» (1974, худ. і реж.), «Обережно — нерви!» (1975, худ. і реж.), «Двері» (1976), «Пригоди коваля Вакули» (1977), «Лінь» (1979, Почесний диплом журі XIII Всесоюзного кінофестивалю, Душанбе, 1980), «Секрет приворотного зілля» (1980), «Нещаслива зірка» (1981, авт. сцен.), «Країна Лічилія» (1982, авт. сцен.), «Дерево і кішка» (1983), «Погляд» (1984), «Вікно» (1989, номінація на кінопремію «Ніка»), «Світла мрія» (1992, реж. і худ.), «Як метелик вивчав життя» (1997),"Як у нашого Омелечка невеличка сімеєчка" (1999, авт. сц., реж.), «Компромікс» (2002), «Засипле сніг дороги…» (2005), «Врятуй і збережи» (2008), «Хроніки одного міста» (2017).
Автор сценарію: «Секрет приворотного зілля» (1980), «Нещаслива зірка» (1981), «Як у нашого Омелечка невеличка сімеєчка...» (1999), «П'єса для трьох акторів» (2004), «Врятуй і збережи» (2008), тощо.
Нагороди, звання
Заслужений діяч мистецтв України Лауреат мистецької премії «Київ» імені Івана Миколайчука Премія «Золота дзиґа» Української кіноакадемії за визначний внесок у розвиток українського кінематографа (2021) Заслужений діяч мистецтв України (2007)У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України (20.08.2007).
Примітки
Література Спілка кінематографістів України. Київ, 1985.
Посилання
Євген СИВОКІНЬ: Анімація — це не професія, а діагноз! (Газета «День» 11 липня 2008)