Європейська хартія місцевого самоврядування була прийнята під егідою Конгресу місцевих і регіональних влад Європи (не плутати з Радою Європейського Союзу) і була відкрита для підписання державами-членами Ради Європи 15 жовтня 1985 та набула чинності для України 1 січня 1998 року. Хартія визначає основні принципи та механізми дії самоврядних органів влади в державах-членах Ради Європи. Децентралізація влади, застосування принципу субсидіарності (вирішення конкретних проблем на найближчому до повсякденних потреб людей щаблі влади) є головною ідеєю хартіїА. Ю. Мартинов. Європейська соціальна хартія . Це перший документ такого роду, що гарантує виконання принципу субсидіарності. Вищі адміністративні органи повинні вирішувати конкретні проблеми лише у випадку, якщо їх вирішення силами місцевих адміністрацій є неефективним або неможливим. Документ фіксує політичні та економічні права місцевого самоврядування, його незалежність від центральної влади, його обов'язок захищати громадян від зловживань з боку національної та пан'європейської бюрократії. Принципи Хартії застосовуються до всіх видів органів місцевого самоврядування, які мають обиратися шляхом загального виборчого права.

Усі держави-члени Ради Європи є учасниками Хартії. Нові держави-члени Ради Європи планують ратифікувати Статут при першій же можливості. Хартія зобов'язує держави закріпити у внутрішньому законодавстві й застосовувати на практиці сукупність юридичних норм, що гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність муніципальних утворень. Вона також встановлює необхідність конституційного регулювання автономії місцевого самоврядування.

Україна ратифікувала хартію 15 липня 1997 року. Конституція України 1996 року закріпила основні правові принципи функціонування механізму організації влади, зафіксовані в хартії. У 1997—1999 роках верховна рада України прийняла Закон про місцеві державні адміністрації, Закон про статус столиці України міста Київ, Конституцію АР Крим. 28 травня 1998 року Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи ухвалив «Рекомендації з місцевої та регіональної демократії в Україні». Складний процес узгодження вітчизняного законодавства з положеннями хартії триває.

Зміст Хартії Хартія складається з Преамбули та трьох частин.

Преамбула закріплює фундаментальні принципи Хартії, якими є: роль місцевого самоврядування в забезпеченні демократії, ефективного управління та децентралізації влади; роль муніципальних утворень в розвитку Європи; необхідність для муніципалітетів мати широку автономію.

Перша частина містить основні положення щодо місцевої автономії. Зокрема, закріплює необхідність конституційного і законодавчого регулювання місцевого самоврядування (ст. 2), визначає поняття місцевого самоврядування (ст. 3), встановлює принципи організації та діяльності органів місцевого самоврядування (ст. 4), наприклад, наявність предметів ведення і повноважень органів місцевого самоврядування, що дозволяють останнім ефективно розв'язувати питання місцевого значення. Інші статті першої частини фіксують необхідність чіткого муніципального поділу (ст. 5), самостійного визначення органами місцевого самоврядування своєї структури, право наймати муніципальних службовців для забезпечення діяльності вибраних посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 6, 7). Цілями ще двох важливих статей є обмеження адміністративного контролю за нормотворенням органів місцевого самоврядування (ст. 8) і необхідність забезпечити наповнюваність місцевих бюджетів (ст. 9). Стаття 10 закріплює право органів місцевого самоврядування співпрацювати між собою і створювати міжмуніципальні асоціації, а стаття 11 — можливість судового захисту місцевої автономії.

Друга частина містить різні положення щодо зобов'язань держав, які підписали і ратифікували Хартію, виходячи з наміру забезпечити баланс між нормами Хартії та інституційно-юридичними особливостями держав. Хартія надає державам право не включати у внутрішнє законодавство деякі положення Хартії за наявності правового обґрунтування (ст. 12). Зокрема, держави, що ратифікують документ, зобов'язуються вважати для себе обов'язковими щонайменше 20 пунктів Частини I Хартії, серед яких щонайменше 10 мають бути обрані з такого базового переліку: стаття 2; стаття 3 (пункти 1 і 2); стаття 4 (пункти 1, 2 і 4); стаття 5; стаття 7 (пункт 1); стаття 8 (пункт 2); стаття 9 (пункти 1, 2 і 3); стаття 10 (пункт 1); стаття 11. Зазначена стаття також закріплює, що принципи місцевого самоврядування обов'язкові для всіх держав. Таким чином, мова йде про компроміс між необхідністю дотримання фундаментальних принципів місцевого самоврядування та гнучкістю щодо внутрішнього права кожної з держав.

Третя частина регулює процедурні питання, зміст яких зазвичай стандартний і наявний у всіх конвенціях Ради Європи: підписання, ратифікація та набрання чинності (ст. 15), територіальна сфера дії (ст. 16), денонсація і нотифікація (ст. 18, 19).

Додатковий протокол У 2009 році було ухвалено Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого органу влади (). Він набув чинності 1 червня 2012 року.Chart of signatures and ratifications. Additional Protocol to the European Charter of Local Self-Government on the right to participate in the affairs of a local authority

Моніторинг Хартії

Роль Конгресу Моніторинг місцевої та регіональної демократії є найбільш символічною діяльністю Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи. Як голос міст і регіонів, Конгрес є унікальною асамблеєю в Європі, якій Комітет міністрів доручив забезпечувати належну імплементацію Європейської хартії місцевого самоврядування. Ця міжнародна конвенція встановлює стандарти захисту прав місцевих органів влади та зобов'язує держави-члени Ради Європи (усі з яких її ратифікували) дотримуватися низки фундаментальних принципів.

Усі звіти про застосування Хартії в державах-членах або звіти щодо місцевих виборів, за якими спостерігав Конгрес, публікуються та доступні для ознайомлення на офіційному вебсайті Конгресу.

База даних Carta-Monitor Конгрес місцевих та регіональних влад розробив базу даних під назвою «Carta-Monitor». Ця база надає доступ до постатейного аналізу, здійсненого під час моніторингових місій Конгресу в 46 державах-членах. Вона також дозволяє проводити порівняльний аналіз за кількома статтями та країнами, а також статистичні дослідження щодо ратифікації статей та дотримання їх виконання на практиці.

Група незалежних експертів Європейської хартії Рада Європи заснувала консультативний орган під назвою Група незалежних експертів Європейської хартії, що складається із наукових працівників, кожен з сорока семи держав-членів. Група збирається два рази на рік для розгляду цілої низки питань, пов'язаних з Європейською Хартією місцевого самоврядування, а також надає юридичні консультації та підтримку обраним членам Конгресу Ради Європи, які здійснюють програмні місії для спостереження за ситуацією місцевого та регіонального самоврядування в державах-членах Ради Європи. Наразі Група також розглядає (через спеціальну робочу групу) питання можливого перегляду Хартії у тісній взаємодії із Секретаріатом та Доповідачем Конгресу.

Див. також

Європейська хартія регіонального / просторового планування Рада Європи Конгрес місцевих та регіональних влад Європи Муніципальне право Децентралізація в Україні

Примітки

Література

О. Задорожний. Європейська хартія місцевого самоврядування // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 253 ISBN 978-966-611-818-2 Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1996. Європейська хартія місцевого самоврядування в Україні: питання реалізації та контролю = The European Charter of Local Self-Government in Ukraine: Issues of Enforcement and Control / М. В. Гірняк; Укр. асоц. місц. та регіон. влад, Укр. акад. друкарства, Львів. міськрада. — Л. : Каменяр, 2004. — 58 c. — Бібліогр.: с. 54—56. Мармазов В. Є., Піляєв І. С. Україна в політико-правовому полі Ради Європи: досвід і проблеми. — К., 1999.

Джерела

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015. ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ 1985 // Європейська хартія місцевого самоврядування Таблиця підписів та ратифікацій Пояснювальна записка Офіційний вебсайт Конгресу Ради Європи Carta-Monitor: База даних моніторингу Хартії