Хірадо-хан () — хан в Японії, у провінціях Хідзен та Ікі, регіоні Кюсю. Управлявся родом Мацура, що належав до тодзама і мав статус володаря замку (城主). Голови роду мали право бути присутніми у вербовій залі сьоґуна.

Історія Клан Мацура, який очолював князівство Хірадо, порівняно скромний за походженням, піднявся як самостійна політична сила в 1560-і роки Мацура Таканобу зміг перемогти конкурентів на власній території та відобразити атаки сусідніх феодалів. У 1570-х роках Мацура Таканобу завоював Кітамацуура в північній частині провінції Хідзен та острівну провінцію Ікі. У 1587 році його сина, Мацура Сіґенобу І, було затверджено у своїх володіннях за допомогу Тойотомі Хідейосі у завоюванні Кюсю в 1587-1587 роках. Під час японського вторгнення в Корею Хірадо був передовою базою для японських військ. У 1599 році Мацура Сіґенобу І звів замок під назвою Хінотаке-дзьо на місці сучасного замку Хірадо. Зберігав вірність роду Тойотомі до його поразки 1613 року від Токуґава Іеяси. Після цього Мацура Сіґенобу І спалив власний замокяк жест покори новому сьоґуну Токуґаві Іеясу. Натомість йому дозволили зберегти за собою посаду даймьо хана Хірадо з кокудакою в 63 000 коку.

За часів Мацура Сіґенобу ІІ хан було зменшено на 1500 коку завдяки надання його двоюрідному брату Мацурі Нобутаді володіння. У 1641 році, голландський торговий пост в Хірадо було перенесено за наказом сьоґунатудо Дедзіми, що завдало значного удару по фінансах домену. Після цього, щоб відновити внутрішні справи домену, було проведено землевпорядкування, і фундамент фінансів домену був зміцнений шляхом сприяння розвитку сільського господарства, рибальства та торгівлі.

Мацура Такасі зменшив володіння на 10 000 коку, щоб призначити свого молодшого брата, Масасі, головою молодшої гілки клану та даймьо Хірадо-Сінден-хану. Мацура Такасі було підвищено до посад сосабана (головний церемонімейстер) та джіс-буґьо (комісар храмів і святилищ) в адміністрації сьогуналу. Втім витрати, понесені на це та реконструкцію замку Хірадо в 1707 році, призвели до збідніння фінансів.

Мацура Кійосі був відомим есеїстом та політичним коментатором. Він провів значні реформи у володінні відповідно до реформ Кансей. Його донька, Айко, була бабусею імператора Мейдзі. Мацура Акіра командував своїми військами у складі союзу Сацуми і Тьосю під час війни Босін на підтримку імператора Мейдзі. Військові реформи призвели до формування стрілецького підрозділу західного зразка в володінні, який воював у битві при Тоба-Фусімі та проти залишків Токуґава з Оуетсу Реппан Домей на півночі Японії, під Моріокою та Акітою. Після реставрації Мейдзі, у 1871 році Хірадо-хан ліквідовано було, і він став «префектурою Хірадо», яка пізніше була включена до складу префектури Нагасакі. У квітні 1884 року Мацура Акіру було призначено графом у новій системі кадзоку. З 1890 року він служив у Палаті прерів Японського парламенту. Пізніше йому було присвоєно 2-й придворний ранг.

Управління Адміністративний центр: містечко Хірадо повіту Мацура. (сучасне місто Хірадо префектури Наґасакі).

Економіка Князівство, а потім хан, не мав міцної сільськогосподарської бази та основні джерела доходу були пов'язані з морем: міжнародна торгівля, піратство та контрабанда. Саме ця діяльність входила в суперечність із політикою центральної влади. Розвитку ж сільського господарства приділялася мінімальна увага. У той час, коли по всій Японії пройшли масштабні реформи, що відокремили самураїв від селян з метою підвищення ефективності збору податку з хліборобів та його подальшого розподілу, князі Хірадо дозволяли своїм васалам жити у сільській місцевості та вести самостійне господарство. Хірадо відрізнявся від інших призамкових міст, переважна більшість населення яких складали самураї. Лише втрата можливості вести зовнішню торгівлю після 1641 року змусило провести аграрні реформи, чим даймьо змогли відновити прийнятне існування хана. Це ознаменувало остаточний перехід Хірадо від клану, орієнтованого на зовнішню торгівлю, до аграрного князівства, аналогічного іншим за типом господарювання.

Хірадо мав надто невеличку за розмірами бухту, куди могли одночасно зайти не більше десяти кораблів, проте він почав активно розвиватися як міжнародний порт. Сюди попрямували багаті купці з Кіото та Сакаї, центрів торгівлі та ремесла. Контроль над торгівлею приносив даймьо великий дохід, а також можливість набувати у португальців вогнепальну зброю, яка давала клану істотну перевагу при безперервних збройних конфліктах. У 1586 році кланом були самостійно встановлені торговельні зв'язки з Філіппінами. Прибуваючи до Японії, голландські торговці в обов'язковому порядку приносили дари клану Хірадо та сьоґуну. Дари другої категорії складалися з екзотичних дрібничок, тоді як даймьо Хірадо отримували в подарунок шовк та інші тканини, перець, гвоздику, свинець, які потім перепродавали. Подарунки подавалися не тільки самому даймьо, але також його братам, дядькам і найбільшим васалам. У цьому купців змушували поступово збільшувати цінність цих примусових дарів. Даймьо закуповували тканини та інші товари у великій кількості, перепродуючи їх місцевим торговцям або купцям з великих торгових міст (Сакаї, Кіото). Основною експортною статтею був рис, який голландці вивозили до Тайваню. У найбільш вдалий рік клан Хірадо продавав до 7,5% виробленого на його території рису. Вже в перше десятиліття епохи Едо клану було потрібне дозвіл центральної влади для спорядження торгових експедицій. Між 1604 та 1611 роками було організовано щонайменше п'ять таких експедицій до Південно-Східної Азії. Пізніше сьогунат перестав видавати клану Хірадо дозвіл на міжнародну торгівлю.

Інша стаття доходу - піратство - була поставлена ​​поза законом. У XVI ст. Хірадо був однією з центральних баз китайсько-японських груп піратів, які діяли в основному біля узбережжя Китаю. Указами Тойотомі Хідеосі було завдано удару по великих мережах піратів, проте дрібні збереглися і частково продовжували базуватися на Хірадо. Токугава Іеясу зумів знайти способи повністю вигнати всі піратські команди.

Уряд сьогуната проводив послідовну політику щодо вилучення практично всіх коштів, які клан Хірадо міг отримати від торгівлі, змушуючи вкладати ресурси, наприклад, у загальнодержавні будівельні проекти. Найбільш ефективним способом вилучення доходів була система санкін-ко-тай – примусового проживання дайме: та їх сімей в Едо. Процесія князя Хірадо, що подорожує до Едо, становила близько 300 осіб. Транспортні витрати та витрати на підтримку резиденції зростали одночасно зі скороченням доходів.

1627 році відбувся конфлікт з Голландською Ост-Індською компанією, представники якої вирішили вести перемовини з сьогунатом напряму, а не як раніше після консультацій з даймьо Хірадо-хана. Внаслідок цього торгівля з голландцями була перервана на 4 роки. Значний удар по торгівлі завдало рішення сьогунату про перенесення голландського торгового посту з Хірадо до Дедзімі та заборона на зовнішню торгівлю для Хірадо-хана. Зростали борги як зовнішнім, і японським кредиторам. Борг Голландській Ост-Індської компанії зріс за 1624-1640 рр. майже в шість разів із 41 до 236 камме. Не маючи нагоди стягнути його, компанія була змушена в 1648 році пробачити цей обов'язок. Хірадо мала можливість брати гроші в борг у голландців практично без відсотків. Лихварі Едо та Осака, до яких Мацура були змушені звертатися частіше, пропонували позику під 10%. У 1637 році борг їм становив приблизно 70 000 коку рису.

Релігія Мацура допускали єзуїтів на свою територію та не перешкоджали проповідям, в обмін єзуїти сприяли розвитку міжнародної торгівлі князівства. Християни були і деякі члени княжої сім'ї: наприклад, мати князя Таканобу. Після початку кампанії проти місіонерів, щоб позбавити себе підозр у таємному християнстві, Таканобу був змушений укласти матір у буддійський монастир, де вона залишалася до своєї смерті. Щоб догодити центральній владі, Таканобу провів репресії проти послідовників християнства. Проте християнство не вдавалося викорінити, і один із васалів Мацура доніс владі сьоґунату про те, що в Хірадо продовжує процвітати християнське віровчення, чим поставив долю князівства під загрозу.

Правителі №Ім'яРокиРанг, титулПримітки1Мацура Сіґенобу І松浦鎮信 (І)1587 — 1600従四位下 肥前守Старший син Мацури Таканобу2Мацура Хісанобу松浦久信1600 — 1602従五位下 肥前守Старший син Мацури Сіґенобу І3Мацура Таканобу松浦隆信1603 — 1637従五位下 肥前守Старший син Мацури Хісанобу4Мацура Сіґенобу ІІ松浦鎮信 (ІІ)1637 — 1689従五位下 肥前守Старший син Мацури Таканобу5Мацура Такасі松浦 棟1689 — 1713従五位下 壱岐守Старший син Мацури Сіґенобу ІІ6Мацура Ацунобу松浦篤信1713 — 1727従五位下 肥前守Третій син Мацури Сіґенобу ІІ7Мацура Арінобу松浦有信1727 — 1728従五位下 壱岐守Старший син Мацури Ацунобу8Мацура Саненобу松浦誠信1728 — 1775従五位下 肥前守Другий син Мацури Ацунобу9Мацура Кійосі松浦 清1775 — 1806従五位下 壱岐守Старший син Мацури МасанобуМацура Масанобу був третім сином Мацури Саненобу.10Мацура Хіросі松浦 熈1806 — 1841従五位下 肥前守Третій син Мацури Кійосі11Мацура Терасу松浦 曜1841 — 1858従五位下 壱岐守Старший син Мацури Хіросі12Мацура Акіра松浦 詮1858 — 1871従五位下 肥前守Старший син Мацури АкіМацура Акі був третім сином Мацури Хіросі.

Примітки

Джерела та література

Посилання Список трьохсот ханів періоду Едо