Від назви Іонічних островів — назва кількох явищ у розвитку грецької культури, які випередили деякі процеси модернізації та прилучення до загальної європейської культури в материковій Греції (переважно на межі XVIII та XIX століть). Це відбулося внаслідок того, що Іонічні острови не перебували під османською кормигою і були значно більше відкриті західному світові. Виділяють такі «іонічні» школи: в образотворчому мистецтві, від XVII століття, коли художники Іонічних островів сприйняли вплив італійського бароко, до приблизно середини XIX століття; ключова подія — відкриття художньої школи скульптора Павлоса Просалендіса. в літературі (послідовники Діонісіоса Соломоса: Георгіос Терцетис, Андреас Ласкаратос, Юліос Типалдос, Герасимос Маркорас, Іаковос Полілас, Георгіос Калосгурос та інші); в музиці (Ніколаос Мандзарос, Спірідон Ксіндас, Павлос Каррер, Спірідон Самарас, Діонісіос Лавранґас, Георгіос Ламбелет).