Сванська мова (самоназва ლუშნუ ნინ, лушну нін) — мова сванів. Розповсюджена в північно-західній Грузії в історичній області Сванеті (муніципалітети Местія і Лентехі), а також в Кодорській ущелині в Гульрипського району Абхазії. Загальна кількість мовців: 30 тис. в Сванетії та 2,5 тис. в Абхазії. Історія та періодизація мови не вивчена.
Історія Історія Сванське населення має самоназву шван-яр, а мова отримала назву лушну нін. З чотирьох південнокавказьких або картвельських мов, сванська є однією з найбільш консервативних варіантів. Вважається, що сванська мова відокремилася від решти картвельських у другому тисячолітті до н.е. або навіть раніше, на тисячу років до того, як грузинська розгалузилася на дві інші мови. Тому вона є найбільш відмінною у групі і не розуміється носіями інших трьох (грузинської, лазської та мінгрельської).
Сванська мова, разом з мінгрельською, згадується в словниках, які склав Гюльденштадт у 1770 році.
У 1864 році в Тбілісі було опубліковано так званий «Лушну Анбан», що означає абетку сванською мовою. В цьому виданні зібрані фрази та уривки з Євангелій у сванській, грузинській та російській мовах; алфавіт для сванської, на основі кириличного, був створений Ніжарадзе у його російсько-сванському словнику в 1910 році.
Грузинський алфавіт легко адаптується для транскрипції сванської. Це був зразок для відтворення матеріалу на сванській мові в небагатьох спеціалізованих працях, виданих у царській Росії для лінгвістів та дослідників фольклору. Пізніше, у радянські часи, дозволялися тільки праці такої тематики на цих картвельських мовах, і, фактично, протягом багатьох років було неможливо опублікувати свансько-грузинський словник.
Навіть у недавні часи ініціативи надати сванській літературний статус не мали особливого успіху. Лише з 1988 року деякі місцеві газети друкували деякі з небагатьох збережених фольклорних текстів.
Вплив інших мов Вплив грузинської мови патентний як у сванській, так і в інших двох нелітературних картвельських мовах (лазській та мінгрельській). Деякі автори також вважають, що на сванську вплинула адигейська.
Діалекти Виділяють 4 діалекти: верхньобальський (в Местії, села Ушгулі, Кала, Іпарі, Мулахі, Местіа, Лензері, Лата) нижньобальський (в Кодорській ущелині села Бечо, Цхумарі, Ецері, Парі, Чубехі, Лахамі) лашхський (в Лентехі) лентехський (в Лентехі, села Хеледі, Хопурі, Чхолурі, Рцхмелурі). Сванська мова є племінною мовою. Літературною та національною мовою сванів є грузинська мова. Наддіалектна форма представлена мовою народної поезії.
Писемність Мова є безписемною і ніде не викладається. Грузинське та латинське письмо використовується в лінгвістичних цілях. Однак, ще в 1864 році була видана сванська абетка (лушну анбан) на основі кирилиці: а б в г ҕ д е ж ђ з ӡ h i к ӄ л м н о п ҧ q р с т ტ у х х́ ц წ f ш ѵ.
Лінгвістична характеристика
Фонетика Фонетика мови налічує 34 приголосних та 10 голосних звуків. Наголос — музично-динамічний, рухливий, вільний. Інтонація речення багата, має суттєві діалектні відмінності.
Джерела Kevin Tuite, Svan. Université de Montréal (ISBN 3-89586-154-5). Топуриа В. Сванский язык // Ежегодник иберийско-кавказского языкознания. XII. Тбилиси, 1985.
Примітки