Гру́зія ( ) — держава в Східній ЄвропіInternational Geographic Encyclopaedia and Atlas. Springer, 24/11/1979, 273Європейський парламент, European Parliament Resolution 2014/2717(RSP) , 07/17/2014: «…pursuant to Article 49 of the Treaty on European Union, Georgia, Moldova and Ukraine — like any other European state — have a European perspective and may apply to become members of the Union…»National Geographic Visual Atlas of the World, Національне географічне товариство, 2009, 291 , на південно-східному узбережжі Чорного моря. Розташована на перехресті Європи й АзіїБританіка, Caucasus , 2020: «One widely accepted scheme draws the dividing line along the crest of the Greater Caucasus range, putting the portion of the region north of the line in Europe and the portion south of it in Asia…Still another scheme identifies the Aras River and the Turkish border as the line of continental demarcation, thereby locating…Georgia in Europe.». Має спільні кордони з такими країнами: на півночі — Росія, на півдні — Туреччина і Вірменія, на сході — Азербайджан. Грузія є членом Ради Європи, повітряного Євроконтролю, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, і Організації за демократію та економічний розвиток (ГУАМ).
Столиця й найбільше місто — Тбілісі. Грузія займає територію 69 700 км² (26 911 квадратних миль), її населення становить майже 4 млн осіб. Грузія є унітарною, напівпрезидентською республікою, з урядом, обраним за принципом представницької демократії.
У класичну епоху на території сучасної Грузії з'явилося кілька незалежних царств. Царства Колхиди й Іберії прийняли християнство на початку IV ст., що зробило раніше домінуючі язичництво, зороастризм і мітраїзм маргінальними течіями. Об'єднане королівство Грузії досягло піку своєї політичної й економічної потужності під час правління царя Давида IV і цариці Тамари в XI—XII ст. Після цього країна опинилася під владою різних великих імперій упродовж століть. Наприкінці XVIII ст. Картлі-Кахетинське царство уклало угоду про захист і протекторат з Російською імперією, яку остання не раз порушувала і не захищала Грузію від перських нападів. В 1801 Павло І видав маніфест про анексію Картлі-Кахетинського царства, а в 1813 Каджарська Персія відмовилася від претензій на Грузію, підписавши Ґюлістанську угоду. Після Російської революції (1917) грузини утворили демократичну республіку (1918—1921), яка була окупована і анексована російськими більшовиками у 1921, й перетворена на частину Радянського Союзу, спочатку як частина Закавказької Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, а з 1936 — як окрема Грузинська Радянська Соціалістична Республіка. Після здобуття незалежності (1991) посткомуністична Грузія постраждала від цивільних заворушень (1991—1993) та економічної кризи 1990-х. Загалом, це продовжувалося до трояндової революції (2003), після чого новий уряд розпочав демократичні та економічні реформи.
Після повномасштабного нападу на Грузію (2008) російське військо повністю окупувало два регіони — Абхазію й Південну Осетію, де ще з 1990-х існували проросійські маріонеткові режими, які після цього проголосили свою незалежність й отримали визнання кількох країн. Грузія і більша частина міжнародного співтовариства розглядають ці регіони, як частину території Грузії, що перебувають під російською військовою окупацією (закон Грузії)The Law of Georgia on Occupied Territories (431-IIs) . Державне міністерство з реінтеграції. 23 жовтня 2008 року..
Походження назви
Міністерство закордонних справ Грузії висловило прохання до всіх країн світу називати їхню державу — Джорджією (Georgia), на англійський манірГрузія наполягає, щоб її називали Джорджією. або Сакартвело, як звучить назва держави грузинською. Державна комісія з литовської мови встановила офіційну назву держави Грузія — Sakartvelas. Назва Грузія залишиться в публічному просторі.Чому Україна не перейменувала Грузію на Сакартвело .
Український поет Юрій Дараган, який був сином грузинки, виступав за зміну української назви Грузії на «Картвелія».Срібні сурми / Юрій Дараган; Упоряд. та примітки Леонід Куценко.– Кіровоград: Спадщина, 2003.
Природа Територія Грузії характеризується надзвичайною різноманітністю природи. Приналежність Грузії до рухомого альпійського поясу земної кори зумовила на невеликій площі різку зміну інтенсивних неотектонічних височин та низин. Цими рухами створено контрастний рельєф країни і зрештою її різноманітні ландшафти з безліччю типів клімату, гідрології, ґрунтового покриву, рослинності і тваринного світу. Істотну роль у формуванні такого різноманіття природи відіграє також суміжне положення на рубежі напіввологого Середземномор'я, аридної безстічної Арало-каспійської западини й континентальних Передньозіатських нагір'їв.
Берегова лінія Чорного моря (308 км) відзначається рівними рисами. Описуючи плавну дугу, берег позбавлений значних заток і півостровів.
Географія
Рельєф
Близько 87 % території Грузії займають гори й передгір'я Кавказу, 13 % — низини і рівнини (Колхидська та Алазанська низини, Картлійська низовина). Найвищі точки Грузії — гора Шхара (5068 м) та гора Казбеґі (5033 м). Крайній південь Грузії зайнятий Південно-Грузинським вулканічним нагір'ям.
Клімат
На заході країни клімат субтропічний, на сході — перехідний від субтропічного до помірного. Середні температури січня від +3 (Колхіда) до −2 (Іверійськая западина), серпня від +23 до +26 °C. У Західній Грузії, зверненій до Чорного моря, випадає від 1000 до 2800 мм. (у горах) опадів на рік, у Східній Грузії 300—600 мм.
У західних районах, біля Чорного моря, літо — вологе і тепле, клімат субтропічний. У східних районах Грузії клімат формується під впливом континентальної повітряної маси. На рівнинах літо триваліше та спекотніше. Погода в горах мінлива. Раптові похолодання супроводжуються сильними снігопадами, зливами, градом і фенами (сильними вітрами, що дують з гір в долини).
Заледеніння Сучасне заледеніння Грузії зосереджене в осьовій смузі Великого Кавказу і має переважно гірсько-долинний характер. Всього нараховується 786 льодовиків загальною площею 556 км². Найбільші льодовики розташовані в Сванетії (Лекзірі, Цанері, Твібері, Чалааті, Адіши) і Раче (Зонхито, Киртішо тощо). Нижче за всіх (до 1900 м) спускаються льодовики Лекзірі і Чалааті.
Природні райони Для високогірної області Великого Кавказу характерні гірсько-лісові, гірсько-лугові і нівальні пояси. Західний і Центральний Кавказ відрізняється від Східного Кавказу вологішим кліматом і зниженим нівальним поясом, суцільним розповсюдженням льодовиків, наявністю темнохвойних лісів. Для Центрального і Східного Кавказу характерні молоді вулканічні споруди. Східному Кавказу на його північному схилі властиві соснові ліси.
Рівнинно-горбиста волога субтропічна область Колхиди. Рівнинно-горбиста лісостепова область Іберії складається з Внутрішньокартлійської, Нижньокартлійської і Алазанської міжгірських рівнин і Іорського плоскогір'я. Сухий в порівнянні із Західною Грузією клімат обумовлює майже безлісий (лісостеповий і степовий) характер ландшафту. Ліси збереглися уздовж деяких річок (тугайні ліси уздовж річок Іорі, Алазані, Кура та інши) і на схилах найвищих хребтів (Сагурамський та інші).
Середньогірська область Малого Кавказу, з гірсько-лісовими і переривистим гірсько-луговим поясами, складається з районів, які рясно зволожуються, з широко розвиненими темно-хвойними лісами і елементами колхидської флори (Шавшетський і Месхетський хребти, Аджарська улоговина, західна частина північного схилу Тріалетського хребта) і районів менш вологих (Ахалцихська улоговина, решта частини Тріалетського хребта, Среднехрамський гірський вузол і Локський хребет). Нагірна степова і лугова область Південної Грузії складається з районів з альпійським ландшафтом (Самсарський, Джавахетський, Ерушетський хребти) і нагірно-степових плато (Лхалкалакське, Гомаретське, Дманісське).
Внутрішні води
Природним умовам Грузії значну своєрідність додає наявність великої кількості річок і озер — близько 25 000. У Західній Грузії найбільша густина річкової мережі. До Каспійського басейну належить Кура зі своїми великими притоками Арагві, Іорі, Алазані, Діді-Ліахві, Храмі; річки Чорноморського басейну — Ріоні, Інгурі, Кеда, Бзибь. Всі річки повноводні і мають в своєму розпорядженні значні запаси гідроенергії. Багато хто з них використовується для енергетичних і іригаційних цілей. Потенціал гідроенергетичних ресурсів країни становить 60 млрд кВт/г, а повний теоретичний потенціал всіх річок перевищує 100 млрд кВт/г, в той час як для власних енергетичних потреб Грузії достатньо і 25 млрд. Проте практично використовується незначна частина цих ресурсів — менше 10 %.Советский Союз. Географическое описание в 22-х томах. Общий обзор. — М.: Мысль. 1972, стр.732
Ґрунти Ґрунти Грузії носять різноманітний, строкатий до мозаїчності характер, обумовлений різноманіттям ґрунтоутворювальних чинників. Червоноземні ґрунти, близькі до тропічних латеритних, поширені в горбистій смузі Західної Грузії — особливо в Аджарії і Гурії і переважно є реліктом ґрунтоутворення геологічного минулого. Там само поширені жовтоземи, чорноземи, каштанові, коричневі і сіро-коричневі ґрунти властиві східній частині міжгірської депресії. Крім того, чорноземи розвинені на платоподібних частинах Південно-грузинського нагір'я. У горах під лісом сформовані бурі лісові ґрунти, у вапнякових районах перехідні в перегнійно-карбонатні, а під альпійською рослинністю — в гірсько-лучні ґрунти. Болотяні і субтропічні підзолисті ґрунти утворюють великі масиви в Колхидській низовині. В гірській місцевості можуть спостерігатися зсуви ґрунту, які інколи спричиняють численні людські жертвиУ Грузії внаслідок зсуву ґрунту кількість загиблих зросла до 17. 06.08.2023, 01:58.
Геологія
Територія Грузії представлена фрагментами головних геотектонічних одиниць Кавказу: герцинськоальпійська складчаста система Великого Кавказу на півночі, Закавказький серединний масив і дугоподібний мегантиклінорій Малого Кавказу на півдні. На контакті геосинкліналі Великого Кавказу з Закавказьким серединним масивом і на самому масиві у відособлених лагунно-дельтових басейнах в батську добу формувалися вугленосні товщі Бзибського, Ткварчельського, Маганського, Гелатського, Ткібульського та Шаорського кам'яновугільних родовищ.
Закавказький серединний масив розділений глибинними розломами, що зумовлюють його мозаїчну будову. У субплатформних структурах мезокайнозойського осадового чохла важлива роль належить депресіям, складеним марганценосною піщано-сіліцитовою формацією олігоцену. До Курінської і Колхідської міжгірних западин прив'язані нафтогазоносні структури Колхідського, Гурійського, Картлійського, Притбіліського і Кахетинського районів.
Сейсмічність
Для території Грузії характерна наявність сейсмічно активних глибинних структур — міжзональних, внутрішньозональних та трансзональних. Вогнища більшості землетрусів розташовані на глибині 10—25 км (рідко — 30—35 км).
Загальне сейсмічне тло країни — 7-бальне. На ньому виділяються три 8-бальні зони: Джавахетська, Гегечкірсько-Чхалтинська (Мегрельсько-Абхазька) та Казбегі-Лагодехська. Найбільш сейсмічно активні ділянки розташовані на Джавахетському нагір'ї та південному схилі Головного Кавказького хребта.
Корисні копалини