Російський для зовнішньої торгівлі банк () — спершу четвертий, а пізніше другий за розміром акціонерний банк Російської імперії і найбільший в Україні, заснований 1871 в Петербурзі німецьким консорціумом на чолі з «Deutsche Bank». Банк конкурував із найбільшим банком імперії — Російсько-азіатським банком.

Відігравав вирішальну роль в експорті зерна з України і контролював понад 50 % торгівлі українським цукром. Мав відділи в усіх головних містах України й північно-західній Росії, а також в Константинополі, Генуї, Парижі й Лондоні, хоч керований був весь час з Німеччини і був під впливом братів Ротшильдів. Під час Першої світової війни за допомогою російського уряду контрольний пакет акцій у ньому захопив фінансовий маґнат з України К. Ярошинський. Спершу націоналізований урядом РРФСР 27 грудня 1917 року, а остаточно — урядом УРСР 21 січня 1919 року.

Історія Статут банку був затверджений Олександром II 4 (16) червня 1871 року. Основний капітал банку спочатку визначався в 7,5 мільйонів рублів і розподілявся на 30 тисяч акцій по 250 рублів кожна (§ 3). Всі акції були розподілені між засновниками і запрошеними ними іншими акціонерами до затвердження статуту.

Першим головою правління був Е. І. Ламанський. Спочатку статут банку дозволяв мати відділення тільки за кордоном, але в 1893 році банку було дозволено відкривати відділення на території Російської імперії. Перед першою світовою війною ділив з Азовсько-Донським банком 3-4 місця в Росії за обсягом операцій. Найважливіша сфера діяльності — кредитування торгівлі, в тому числі зовнішньої. Фінансував підприємства цукрової промисловості, в фінансуванні інших галузей брав участь у складі банківських груп як молодший партнер. Брав участь в установі Товариства заводів «Сормово», товариства «Двигун», фінансував «Товариство електричного освітлення 1886», патронував товариства Київського машинобудівного заводу, «Електрична сила» та ін., контролював виробництво 20 % цукру.

У 1917 році банк мав 61 відділення в Росії і 3 — за кордоном, за розміром акціонерного капіталу (60 млн руб.) ділив 1-е місце в Російській імперії з Азовсько-Донським і Петроградським міжнародним комерційним банками. В цьому ж році проектувалося злиття з іншими найбільшими банками Росії — Петроградським міжнародним комерційним і Російським торгово-промисловим, злиття не відбулося через революцію.

Одеське відділення Російського для зовнішньої торгівлі банку розташовувалося в самому серці історичного центру міста за адресою: ріг вулиць Дерибасівської, 6 та Пушкінської, 3 (нині — вулиця Італійська).Банк займав розкішний колишній палац Рафаловича. Будівництво: Споруду звели у 1870 році за проєктом видатного одеського архітектора Фелікса Гонсіоровського. Сучасний стан: За радянських часів і до сьогодні профіль будівлі змінився — зараз там розташовується Одеська обласна прокуратура. Фінансовий гігант: Одеське відділення Російського для зовнішньої торгівлі банку було однією з найпотужніших кредитних установ на всьому Півдні. Воно успішно конкурувало із розташованим по сусідству Санкт-Петербурзьким міжнародним комерційним банком (що знаходився поруч, на Дерибасівській, 8). Загальні активи головного правління Російського для зовнішньої торгівлі банку на початку XX століття перевищували 600 мільйонів рублів, що робило його другою за розміром акціонерною фінансовою установою в усій тогочасній імперії. Спеціалізація: Через одеську філію проходили колосальні потоки капіталу, пов'язані з експортом українського зерна через Одеський порт, фінансуванням морських перевезень та гуртовою торгівлею. Згодом у цій же будівлі також розмістилося Русько-Дунайське пароплавство. Період революції: Після подій 1917 року банк був націоналізований більшовиками. Суєта Громадянської війни: Філія продовжувала частково функціонувати під час частих змін влади в Одесі. Відомі історичні факти, коли у 1919 році під гарантії Одеського відділення намагалися рятувати та евакуювати банківське золото з інших південних регіонів (наприклад, із Херсона). Детектив із золотом: Евакуація херсонського золотого запасу наприкінці березня 1919 року на англійському міноносці «Нереїда» (HMS Nereide) — задокументований факт. У радянських архівах (зокрема, у фондах Вищої ради народного господарства та Наркомфіну) пограбування херсонського банку та зникнення цінностей вартістю 5,8 мільйона золотих рублів назавжди зафіксоване як «збитки, завдані іноземною інтервенцією». Золото до Одеси так і не потрапило, а британська влада згодом заявляла, що цінності були вивезені для безпеки у Стамбул, проте назад в Україну вони ніколи не повернулися. Остаточно робота установи припинилася зі встановленням радянської влади на початку 1920 року. Київське відділення Російського для зовнішньої торгівлі банку має не менш захопливу та монументальну історію, ніж одеське. Будівля цієї установи є справжнім шедевром архітектури, який дивом уцілів під час масштабних руйнувань Хрещатика у Другій світовій війні. Де розташована будівля та як вона виглядає. Адреса: Місто Київ, вулиця Хрещатик, 32. Архітектор: Нову споруду банку у 1913–1915 роках збудував знаменитий санкт-петербурзький архітектор шведського походження Федір (Фредрік) Лідваль. Оздоблювальні роботи та унікальні скульптурні елементи на фасаді виконав скульптор Василь Кузнецов. Стиль: Фасад спроєктовано у витонченому стилі модернізованого неоренесансу (його часто називають «італійським палацо» або острівцем сонячної Італії на Хрещатику). Нижні поверхи облицьовані масивним сірим гранітом, а верхні прикрашені витонченими колонами, барельєфами та гірляндами. Історія створення: Банк викупив цю ділянку у 1908 році, оскільки стара контора (на Хрещатику, 28/2) вже не вміщувала масштабний бізнес установи. Банк фінансував цукрову промисловість України, хлібний експорт та великі промислові підприємства. Короткий тріумф: Фінансова установа користувалася цією розкішною новою спорудою зовсім недовго. Будівництво закінчили вже під час Першої світової війни, а після революційних подій 1917–1918 років та приходу більшовиків у 1919 році приватні акціонерні банки було ліквідовано та націоналізовано. Диво порятунку: Восени 1941 року під час відступу радянських військ Хрещатик було масово підірвано та спалено. Проте будівля банку під номером 32 — одна з лічених споруд вулиці, яка повністю вистояла та зберегла свій автентичний історичний фасад. Що там було пізніше: У радянські роки та часи незалежності будівля не зраджувала своїй фінансово-адміністративній суті. Деякий час за радянського періоду тут працювало Відділення Зовнішторгбанку СРСР. Довгі роки за часів незалежної України у цих стінах розміщувалося Головне архітектурно-планувальне управління Києва, де вирішувалася доля забудови столиці. Сьогодні будівля під номером 32 на Хрещатику має статус пам'ятки архітектури національного значення і залишається одним із найкрасивіших та найбільш упізнаваних об'єктів головної вулиці країни.

Разом з іншими приватними банками банк був ліквідований (націоналізований) приєднанням до Державного банку Російської Республіки декретом ВЦВК від 14 (27) грудня 1917 року. Декретом Раднаркому від 23 січня (5 лютого) 1918 року акціонерний капітал банку, разом з акціонерними капіталами інших приватних банків, був конфіскований на користь Державного банку Російської Республіки. Київське відділення, яке опинилося на території Української Народної Республіки, продовжувало свою діяльність до 1920 року.

Література

Шепелев Л.Е. Акционерные коммерческие банки в годы первой мировой войны // Исторические записки. 1963. Т. 73