Отаман Лютий (справжнє ім'я Черевик Ялисей Степанович, с. Водяне Криворізького повіту Катеринославської губернії, тепер Петрівського району Кіровоградської області — 1933) — український військовий діяч, учасник Українських національно-визвольних змагань.
Біографія Був командиром 2-го Олександрійського полку, 1-го кінного полку Степової дивізії (1920), отаман повстанського загону «Сини ображених батьків» (1921—1922). Брав участь у повстанському русі щонайменше від 1919 року. Підпорядковувався отаманові Андрієві Гулому-Гуленку.
Воював у Катеринославській, Київській і Херсонській губерніях. Під час повстання влітку 1920 р. полк Лютого, зокрема, звільнив ст. Лікарівку і став «приймати» більшовицькі потяги зі Знам'янки та Кременчука, якими влада СРСР перевозила насильно мобілізованих до Червоної армії українців, з автомобілі, мотоцикли тощо.
Повстання з отаманом Степовим В середині травня 1920-го року отаман Степовий очолив бунт новобранців на збірному пункті у Кривому Розі. Повстання розпочалося з розгрому повітового військкомату, ЧК, міліції. Декілька тисяч новобранців на два дні захопили місто. Але коли Кривий Ріг був оточений червоною бригадою Котовського та загонами ЧК, повстанці подалися на схід.
На той час Степовий організував Степову дивізію з двох тисяч повстанців з двома гарматами. Першим кінним полком (куренем на 800 бійців) командував отаман Лютий (Єлисей Черевик), другий піхотний полк (500—600 повстанців) очолив отаман Гнибіда. Незабаром до Степового перейшов махновський отаман Іванов (Тишанін) із 450—500 повстанцями, який сформував третій полк. Четвертий полк дивізії зібрав отаман Клепач. Цей полк (800—900 людей) діяв в Олександрійському повіті самостійно, номінально вважаючись частиною Степової дивізії.
Діяльність у комітеті Наприкінці 1920-го і на початку 1921 року Лютий був воював разом із отаманом Степовим — Костем Пестушком (Блакитним). Тоді було створено Об'єднаний Всеукраїнський повстанський комітет, який визнав Петлюру головою національного руху. До комітету входили понад 30 холодноярських отаманів, серед яких був і Черевик.
9 травня 1921-го року, через зраду повстанця Кравченка, чекісти вийшли на слід повстанського підпілля півдня України, коли отаман Андрій Рибалко-Зірка видав їм плани та місця укриття повстанських отаманів. Невдовзі було заарештовано Галєва, отамана Ільченка.
52 підозрюваних у змові було розстріляно Катеринославською ЧК. У цей час отаман Степовий ховався в німецьких хуторах біля Єлизаветграда, потім — у селі Очкалове, де жила його сестра, а в травні він із Лютим опинився в селі Ганникове, куди Степовий прийшов попрощатися з нареченою. Зрадник вказав місце ночівлі Степового та Лютого. Будинок, де вони знаходилися, оточили більшовики. У бою тоді загинув Блакитний, а Лютому вдалося врятуватися.
1922 року Лютий мав 80 (за іншими даними — 70) вершників із двома кулеметами, які діяли переважно п'ятірками. Чекісти зазначали, що серед населення Лютій користувався великим авторитетом. В Єлисаветградському повіті Лютий мав трійки «охорони доріг».
Останні роки Через помилку Черевика, до Холодноярської та Криворізької підпільних організацій проникли сексоти. Після поразки Визвольних змагань йому вдалося легалізуватися. За даними Федора Пестушка (молодшого брата Костя Пестушка), Лютий під новим прізвищем влаштувався на Харківський механічний завод, де згодом став технічним директором. 1933 року, під час партійної чистки, його викрили й заарештували.
Джерела Ларіон Загородній. Останній бій Холодного Яру у Лук'янівській тюрмі
Див. також
Українська революція (1917—1921) Пестушко Федір Юрійович Пестушко Костянтин Юрійович Степова дивізія
Примітки