Ана́рхо-капіталі́зм — анархо-індивідуалістичнаAdams, Ian. 2002. Political Ideology Today. p. 135. Manchester University Press; Ostergaard, Geoffrey. 2003. Anarchism. In W. Outwaite (Ed.), The Blackwell Dictionary of Modern Social Thought. p. 14. Blackwell Publishing політична філософія, яка виступає за усунення держави та піднесення автономного індивіду на вільному ринку. В анархо-капіталістичному суспільстві поліція, суди та інші служби забезпечення безпеки надаються конкурентними компаніями (наприклад, приватні охоронні агенції) з добровільним фінансуванням, а не через примусове оподаткування, а гроші пропонують на вільному ринку приватні підприємці. Згідно з баченням анархо-капіталістів, особиста та економічна діяльність регулюватиметься природними законами ринку та приватними законами, а не політикою.
У цьому сенсі, термін «анархо-капіталізм» часто є синонімом «лібертаріанства» — системи цінностей, що розвивалася з 1960-х років, заснованої на ідеї свободи — відсутності агресії й примусу.
Анархо-капіталізм вважає державу «бандитом» і виступає проти оподаткування. Прихильники вчення прагнуть до забезпечення захисту особистої свободи й приватної власності без участі держави, за допомогою приватних підприємців і підприємств (організацій), які будують свою діяльність для прибутку.
Термін «анархо-капіталізм» був введений Мюрреєм Ротбардом, який в 1960-х роках сформолював положення австрійської школи економіки, класичного лібералізму й американських індивідуалістичних анархістів XIX століття Лісандра Спунера і Бенджаміна Такера (відкидаючи при цьому трудову теорію власності і норми, які з неї випливають) в нову політичну філософію.Roberta Modugno Crocetta, Murray Rothbard's anarcho-capitalism in the contemporary debate. A critical defense , Ludwig Von Mises Institute.Michael Oliver, «Exclusive Interview With Murray Rothbard» , originally published in The New Banner: A Fortnightly Libertarian Journal, February 25, 1972. For an earlier published use of «anarcho-capitalism» by Rothbard, see his «Know Your Rights» WIN: Peace and Freedom through Nonviolent Action, Volume 7, No. 4, March 1, 1971, 6-10. Хоча деякі історики, включаючи й самого Ротбарда, простежують коріння даного анархістського спрямування до середини XIX століття в працях ринкових теоретиків, наприклад в Густава де Молінарі.
На анархо-капіталізм впливали проринкові теоретики: Молінарі, Фредерік Бастіа та Роберт Нозік, а також американські теоретики індивідуалізму (Бенджамін Такер і Лісандр Спунер). Сучасна форма анархістського індивідуалізму відрізняється від індивідуалізму «Бостонських анархістів» XIX століття своїм запереченням трудової теорії вартості (і її значення), надаючи перевагу неокласичному або маржиналістському напрямку австрійської школи. Своєю чергою анархо-капіталістичні ідеї сприяли розвитку агоризму, волюнтаризму і криптоанархізму. Є інститути, які дуже тісно пов'язані з капіталістичним анархізмом: та Інститут Людвіга фон Мізеса.
Анархо-капіталізм, поряд з мінархізмом, є одним з двох стовпів лібертаріанства, а саме ідеологічним орієнтиром, в той час, як мінархізм показує роль влади в такому суспільстві. Анархо-капіталізм також відрізняється від інших видів анархізму, які прагнуть скасувати приватну власність й інші аспекти капіталізму.
Філософія
Етика Анархо-капіталізм виступає за суспільство, засноване на добровільній торгівлі приватною власністю і послугами (в загальному, за всі відносини, які не викликані погрозами або насильством, включаючи обмін грошима, споживчими товарами, землею і капітальними товарами) з метою звести до мінімуму конфлікти при максимальному збільшенні особистої свободи та процвітання. Однак анархо-капіталісти також визнають благодійність і суспільні заходи як частину добровільної етики. Хоча анархо-капіталізм відстоює право на приватну (особисту або спільну) власність, деякі припускають, що недержавна громадська (громадська власність) також можуть існувати в анархо-капіталістичному суспільстві. Важливим є те, що вона отримується і передається без допомоги або перешкоди з боку держави. Лібертаріанці вважають, що єдиний справедливий і найбільш економічно вигідний спосіб придбання власності — це добровільна торгівля, дарування або первісне привласнення на основі праці, а не агресії або шахрайства.Аврич, Пол. Голоса анархистов: устная история анархизма в Америке, сокращённое издание в мягкой обложке (1996), с. 282
Анархо-капіталізм розглядає вільний ринковий капіталізм як основу для вільного й успішного суспільства. Мюррей Ротбард вважав, що різниця між капіталізмом вільного ринку і державним капіталізмом — це різниця між мирним добровільним обміном і змовою між бізнесом і державою, яка використовує примус, щоб підірвати вільний ринок.Ротбард, Мюррей Н., Будущее мира и капитализма ; Мюррей Ротбард, слева и справа: перспективы свободы Згідно з анархо-капіталізмом, капіталізм не слід плутати з державно-монополістичним капіталізмом, клановим (кумівським) капіталізмом, корпоративізмом або сучасною змішаною економікою, де ринкові стимули й стримувальні фактори можуть змінюватися державою.Адамс, Ян Политическая идеология сегодня. Издательство Manchester University Press 2001. с. 33 Тому анархо-капіталізм відкидає державу, розглядаючи її як суб'єкт, який краде власність (за допомогою оподаткування та експропріації), ініціює агресію, має монополію на застосування сили, використовує примус для вигоди деяких підприємств і приватних осіб шляхом експлуатації інших, створює штучні монополії, обмежує торгівлю та обмежує особисті свободи за допомогою законів про наркотики, обов'язкову освіту, призов на військову службу, законів про мораль і так далі.
Багато анархістів розглядають капіталізм як авторитарну ієрархічну систему і прагнуть знищити приватну власність. Існує розбіжність між цими й Laissez-faire анархо-капіталістами.Мюррей Ротбард. «Концепции роли интеллектуалов в социальных изменениях по отношению к laissez faire» (PDF). Архивировано из оригинального (PDF) 16 декабря 2008 года. Источник +28 декабря 2008. Перші в цілому відкидають анархо-капіталізм як форму анархізму і вважають анархо-капіталізм оксиморономВейк, Дэвид. Анархистское правосудие. с. 223-24Сабатини, Питер. Либертарианство: фиктивная анархияКропоткин, Пётр. Анархизм, а останні вважають, що для скасування приватної власності необхідні експропріації, які є контрпродуктивними для порядку і зажадають необхідності держави.«Обзор Косанке вместо политики — Дон Стейси» . Либертарианские документы VOL. 3, ст. NO. 3 (2011). На діаграмі Нолана анархо-капіталізм перебуває на зліва-знизу лібертаріанської квадранти, оскільки він повністю відкидає втручання держави в економічні та особисті справи.
Анархо-капіталізм стверджує, що держава отримує владу через насильство, тому що воно може бути застосована проти тих, хто не викрадав особисту власність, що не розграбував приватну власність, не нападав на кого-небудь і не здійснював шахрайство. Багато лібертаріанців також стверджують, що субсидовані монополії стають корумпованими та неефективними. Мюррей Ротбард стверджував, що всі державні послуги, в тому числі оборонні — неефективні, тому що у них немає ринкового механізму ціноутворення, регульованого добровільними рішеннями споживачів при покупці послуг, які відповідають їхнім потребам, та інвесторів, які забезпечують найбільш прибуткові підприємства.Мюррей Ротбард. Власть и Рынок: Оборонные услуги на Свободном Рынке . п. 1051. Между прочим, тем более любопытно, что в то время как сторонники справедливости должны по логике своей позиции быть ревностными сторонниками единого мирового правительства, чтобы никто не жил в состоянии «анархии» в отношении никому другому они почти никогда не являются. Багато лібертаріанців також стверджують, що приватні охоронні та судові органи повинні мати хорошу репутацію, щоб залишатися на ринку. Крім того, Лінда і Морріс Теннехіли стверджують, що ніяка примусова монополія на насильство не може виникнути на дійсно вільному ринку і що цивільний уряд не може залишити їх на користь компетентного агентства із захисту й оборони.
Ротбард через природні права створив свою філософію, а також дає економічні пояснення того, чому він вважає анархо-капіталізм кращим на прагматичній основі. Девід Д. Фрідман говорить, що він не теоретик абсолютистських прав, але також і не утилітарист. Однак він вважає, що «утилітарні аргументи зазвичай є кращим способом захисту лібертаріанських поглядів».Фридман, Дэвид Д. Машины свободы. Глава 42 Пітер Лісон стверджує, що «аргумент на користь анархії ґрунтується на емпіричних даних, а не на теорії».Лисон, Питер. «Анархия свободна; или, почему самоуправление работает лучше, чем вы думаете». Институт Катона , 6 августа 2007 года. Cato-Unbound.org Ганс-Герман Гоппе замість цього використовує етику аргументації для свого заснування «анархізму приватної власності»Ханс-Германн Хоппе «Аргументация этики» . Получено 6 февраля 2007 г., що ближче до підходу природного права Ротбарда:Я визначаю анархістське суспільство таким, в якому немає законної можливості насильницької агресії проти особистості або власності будь-якої особи. Анархісти виступають проти держави, тому що вона експропріює приватну власність за допомогою оподаткування, примусового виключення інших постачальників оборонних послуг з його території й всі інші пограбування, які на них базуються. Подвійні осередки вторгнення в індивідуальні права. — Мюррей Ротбард, Товариство без держави Хоча фрідманівське формулювання анархо-капіталізму стійке до присутності насильства і фактично передбачає певний рівень насилляФридман, Дэвид Д. (1982) «Глава 41: Проблемы» Механизм свободы. Получено 27 апреля 2015 г., анархо-капіталізм, сформульований Ротбардом та іншими, суворо дотримується центральної лібертаріанської аксіоми ненападу:Основна аксіома лібертаріанської політичної теорії свідчить, що кожна людина є власником і володіє абсолютною юрисдикцією над своїм тілом. По суті, це означає, що ніхто інший не може справедливо вдиратися або застосовувати насильство проти іншої людини. З цього випливає, що кожна людина справедливо володіє тими ресурсами, які раніше нікому не належали і які вона привласнювала або «прикладала до них свою працю». З цих подвійних аксіом — володіння власністю і «гомстеду» — випливає обґрунтування всієї системи прав власності в суспільстві вільного ринку. Ця система встановлює право кожної людини на свою особистість, право пожертвування, заповіту (і, відповідно, право на отримання заповіту або спадщини), а також право договірного обміну майновими правами.
Ротбард використовував термін «анархо-капіталізм», щоб відрізняти свою філософію від класичного анархізму, який виступає проти приватної власностіlibertarianism. (2007). In Encyclopædia Britannica. Retrieved 30 July 2007, from Encyclopædia Britannica Online, і від інших форм індивідуалістичного анархізму. Інші терміни, які іноді використовуються для позначення цієї філософії: Антиетатистський капіталізм Антиетатистський маркетизм Капіталістичний анархізм Анархізм вільного ринку Індивідуалістичний анархізм«Murray N. Rothbard (1926—1995), American economist, historian, and individualist anarchist.» Avrich, Paul. Anarchist Voices: An Oral History of Anarchism in America, Abridged Paperback Edition (1996), p. 282 «Although there are many honorable exceptions who still embrace the „socialist“ label, most people who call themselves individualist anarchists today are followers of Murray Rothbard's Austrian economics, and have abandoned the labor theory of value.» Carson, Kevin. Mutualist Political Economy, Preface. Ринковий анархізм Анархія спонтанного порядкуHoppe, Hans-Hermann (2001) «Anarcho-Capitalism: An Annotated Bibliography» Retrieved 23 May 2005 Приватноправове суспільство Приватновласницька анархія Чистий капіталізм Радикальний капіталізм Бездержавний капіталізм Волюнтаризм