Джакомо Манцу (псевдонім, справжнє ім'я Джакомо Манцоні, ; 22 грудня 1908, Бергамо — 17 січня 1991) — скульптор Італії XX століття.
Біографія
Народився в Бергамо. Він 12-та дитина в бідній родині (батько сторожував при монастирі і робив заодно взуття). Хлопець був релігійно налаштований, похмурий, мовчазний.
Починав як помічник ремісників — тесляра, позолотчика, майстра ліплення. Два роки навчався в приватній школі — академії Чеконьяні в місті Верона, де проходив військову службу. У 1929 р. звільнився від служби і перебрався в Мілан. Початок справжньої творчості — у 1929-32 роках. Твори первісно були з присмаком примітиву, мало сміливі. Багато малює, займається самоосвітою. Використовував усі матеріали, які міг отримати — віск, камінь, бетон, глина. З глиною упорався найбільше. І всі його бронзи, відлиті з глиняних моделей, зберегли усі характерні риси художньої манери Манцу: ніякого академізму, ніякої виглаженості.
Париж і авторитет Родена У 1936 р. здійснив подорож до Парижа, відвідував музеї і виставки. Виявив небажання ні залишитись в Парижі, ні захопитися митцями паризької школи. Авторитетом для себе визнав лише твори Огюста Родена.Вів щоденник.
Вибуховий вузол проблем XX століття У 1919 р. Муссоліні започаткував фашистську партію в Італії. Країну заполонила брудна хвиля націоналізму, мілітаризму, бажання мати колонії, відновити химеричну велич. Фрагмент зі щоденника(жовтень 1940 р.):
Манцу і тут виявить власну особистість, прийде до комуністичних уподобань, не пориваючи з італійським католицизмом. Пізніше стане приятелювати з папою римським і отримав від нього важливі скульптурні замови, про які тільки міг мріяти кожний скульптор в Італії. Манцу працював для собору Св. Петра, як колись Браманте, Мікеланджело, Лоренцо Берніні .
Повішений за ноги Серед найстрашніших вражень доби фашизму в Італії — страта повішеного за ноги, труп якого не прибирали заради залякування населення. Трагічне враження від жорстокої влади, її насилля і дикунства було таким могутнім, що стало темою багатьох (трагічних за змістом)творів майстра, і без того нерадісних. Квінтессенцією пошуків майстра і його спротиву насиллю над людиною взагалі стануть: монумент повішеному за ноги брама Смерті, двері собору Святого Петра в Римі.
Вони зробили ім'я скульптора всесвітньо відомим.
Власна родина Влітку 1954 р. — запрошений професором в академію міста Зальцбург. Закохався в балерину з Мюнхена, німкеню Інге Шабель, з якою узяв шлюб. Народились власні діти. Тільки після цього в його творах виникли радісні, життєствердні мотиви і образи.
Дарунок музею Ермітаж Наприкінці життя був менше заклопотаний фінансовими проблемами та продажем власних робіт. Бажання мати власну залу в музеї Ермітаж, котрий за часів СРСР з цензурних міркувань не купував його скульптур, подарував йому невелику кількість творів, що надало можливість створити монографічну залу в музейному закладі.
Смерть Помер у 17 січня 1991 року в Римі.
Перелік деяких творів
Благовіщення, рельєф, 1929 Гітарист, 1929 Розп'яття, 1939 розіп'ятий з німецьким генералом, 1941 Художник і модель, 1942 Автопортрет з моделлю, 1946 Дівчинка на стільці (варіанти), 1947—1949 Проект брами для собору Св. Петра в Римі, 1949 Оплакування, рельєф, 1951 Розп'яття, 1951 Кардинали, варіанти Портрет Інге, 1954 Овочі на стільці Танцівниця, варіанти Пара коханців Смерть Святого Стефана, рельєф, 1963 Смерть папи римського Йоана ХХІІІ, 1963 Проект монумента партизану, 1968 Брама миру і війни, місто Роттердам, церква Св. Лаврентія, 1965—1969 Монумент фашистському спротиву, місто Бергамо, 1978
Вибрані твори
Див. також Мистецтво Італії Натхнення Вінченцо Геміто Франческо Мессіна Аугусто Мурер Еміліо Греко
Джерела Eva Huttenlauch, Giacomo Manzù. Die Porta della Morte an St. Peter in Rom (in Bearbeitung) Mario De Micheli, Manzù, Mailand 1988 (1. Aufl. 1971) Bernhard Kirchgessner, Liebe und Tod, Krieg und Frieden. Die drei Bronzeportale Giacomo Manzùs, ISBN 3-933047-99-
Посилання
Door of Death in St Peter's Masters of 20th Century Figure Sculpture
Примітки