Владисла́в Бори́сович Га́лкін (; при народженні Сухачов ; 25 грудня 1971, Москва, Росія — 25 лютого 2010, Москва, Росія) — російський радянський актор. Заслужений артист Росії (6 лютого 2009).

Знайдений мертвим 27 лютого 2010 року. За попередніми даними смерть Галкіна настала від гострої серцево-судинної недостатності.

Біографія Народився 25 грудня 1971 року в Ленінграді і виріс у підмосковному місті Жуковському у сім'ї театральної акторки, кінодраматургині та кіносценаристки Олени Петрівни Демидової (21 квітня 1947 — 23 травня 2017). У дитинстві жив у бабусі Людмили Миколаївни Демидової — вчительки молодших класів. Дід Петро Миколайович Демидов був учителем малювання, загинув під колесами автобуса, коли йшов на службу. Навчався Владислав у школі № 6 міста Жуковського, де викладала його бабуся. Влітку вона працювала вихователькою у піонерському таборі, куди брала онука із собою. Попри погану поведінку у школі, завдяки Людмилі Миколаївні вчителі дали Владиславу хорошу характеристику. Бабуся пропрацювала до 70 років, поки онука Маша закінчила школу. Померла від раку молочної залози.

Саме бабуся привела, потай від матері, 9-річного Влада на кінопроби. Дебютом у кіно для Владислава Галкіна стала роль Гекльберрі Фінна у картині Станіслава Говорухіна «Пригоди Тома Соєра та Гекльберрі Фінна» (фільм за творами Марка Твена), у титрах — Владик Сухачов. У цьому фільмі знімалася і хрещена Влада Катерина Васильєва.

Коли Владиславу було 10 років, мати одружилася з актором та режисером Борисом Сергійовичем Галкіним, він став прийомним батьком для Владислава та його сестри Марії.

Наступною яскравою роботою в кіно стала головна роль у дитячому фільмі «Цей негідник Сидорів» (1983).

Борис Галкін: Пам'ятаю, коли Влад вперше назвав мене татом. Ми пішли з ним у кіно, щоб подивитися фільм «Цей негідник Сидоров» — картину, в якій Владик знявся практично відразу після «Пригод Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна».

Я вийшов під враженням — переді мною була абсолютно зріла акторська робота 11-річного хлопця, збудована роль, прожита доля. Всі думали: ну знімається хлопчик в одній картині, в іншій, у третій… А хлопчик уже працював! І я сказав: «Знаєш, Владюхо, ти будеш дуже добрим артистом». Він глянув на мене уважно — я багато разів помічав цей його недитячий, вимогливий погляд: мовляв, чи не лукавиш ти, чи не лицеміриш? Ось і тоді Владик подивився на мене так. Перепитав: Це правда? — «Абсолютна правда». — «Дякую тато»…

Владислав згадував:

Батьки взагалі були проти моєї роботи у кіно. Вони ж знали, наскільки праця актора тяжка морально і фізично, і не бажали мені такої долі. На проби потай від усіх мене привела бабуся. Батьки були в шоці, вони навіть не припускали, що бабуся, яка завжди мала «словесне нетримання», майже півроку могла приховувати нашу таємницю.

У 1986 році знімався у фільмі Олександра Муратова «Золотий ланцюг» (за мотивами однойменного роману Олександра Гріна) у ролі Санді. У 1990 році Костянтин Худяков зняв його в ролі дезертира Єгора у картині «Смерть у кіно».

До 18 років на рахунку Галкіна було кілька успішних робіт у кіно. Після закінчення середньої школи він вступив до Театрального училища ім. Б. В. Щукіна (курс Альберта Бурова), яке закінчив у 1992 році. Навчався також у ВДІКу на курсі Володимира Хотиненка.

Кіноролі у дорослому віці У 1999 році знявся в ролі дільничного Олексія у фільмі Станіслава Говорухіна «Ворошиловський стрілець». У 2001 році зіграв роль старшого лейтенанта Таманцева у фільмі Михайла Пташука «У серпні 44-го …», який приніс йому в 2002 р. кінопремію Ніка в номінації «Відкриття року». У 2000 році знімався в ролі водія — далекобійника Олександра в серіалі «Далекобійники», який приніс йому популярність. У 2002 році знявся в ролі спецназівця ГРУ на прізвисько Якут у серіалі «Спецназ» та в ролі молодого офіцера Сергія Висіка, після демобілізації призначеного на посаду начальника підмосковного відділення карного розшуку в трилері «По той бік вовків» режисера Володимира Хотиненка. Через рік удостоєний нагороди премії «Золотий орел».

У 2004 році знявся у фільмі «72 метри» (режисер В.Хотиненко), у серіалах «Дальнобійники 2» та «Диверсант». У 2005 році зіграв Івана Бездомного в телесеріалі «Майстер і Маргарита» (режисер Бортко, за однойменним романом Булгакова), у 2005 р. роль офіцера Окружної контррозвідки Бориса Нікітіна в телесеріалі «Загибель імперії» все того ж таки. У 2007 році знявся в ролі капітана Калтигіна в серіалі «Диверсант 2: Кінець війни» (режисер — Ігор Зайцев) та у фільмі «Неідеальна жінка».

У 2008 році знявся у серіалі «Я лечу» у ролі Олександра Миколайовича Гордєєва — талановитого хірурга, керівника практики студентів, а також у серіалі " Петрівка, 38. Команда Семенова " у ролі майора міліції Андрія Семенова.

Останні дві роботи — серіали «Брудна робота» та «Котовський» — у лютому та вересні 2009 року.

Сім'я

Галкін залишив батьківський будинок у 17 років, батьки купили йому однокімнатну квартиру в Жуковському, а коли одружився вперше, став жити у дружини. Він це пояснює такИгорь BIN. Галкин (Сухачев-Галкин) Владислав Борисович // Актеры советского и российского кино:

Ми спочатку були не батьки та діти, а друзі. У нас так склалося. Мені здається, сім'я — це дві людини, чоловік та дружина. Я шалено люблю своїх батьків, але розумію, що за жодних обставин не зможу жити з ними разом. Є таке поняття як особистий простір. Так от, люди, що живуть разом, так чи інакше його порушують: один встає о 8-й ранку, інший — о 2-й годині дня, звідси з'являється роздратування. Інша річ — чоловік та дружина, вони одне ціле. Бабуся — Людмила Миколаївна Демидова, вчителька молодших класів. Дідусь — Петро Миколайович Демидов, вчитель малювання. Мати — Олена Петрівна Демидова (21 квітня 1947 — 23 травня 2017), театральна акторка, кінодраматургиня та кіносценаристка. Урна з її прахом була похована поруч із сином на алеї акторів Троєкурівського цвинтаря Москви . Біологічний батько — Георгій Черкасов. Прийомний батько — Борис Сергійович Галкін (нар. 19 вересня 1947), актор, режисер. Єдиноутробна сестра — Марія Борисівна Галкіна (нар. 3 вересня 1977), живе в селі в Псковській області, під Великими Луками, журналіст, у минулому — кухар, сержант МНС РФ, хворіє на аутизм. Зведена сестра — Ганна Борисівна Галкіна (нар. 30 липня 2017), дочка Бориса Галкіна.

Особисте життя

Перша дружина (1988—1989) — Світлана Фомічева. Друга дружина — Олена Галкіна. Шлюб тривав лише кілька місяців, розлучилися мирно. Третя дружина — Валентина Єліна. Четверта дружина (2 жовтня 1998 — 25 лютого 2010) — Дарина Дмитрівна Михайлова (нар. 1965), акторка, театральна педагогиня та режисерка, заслужена артистка РФ. Галкін у 2002 році заявив, що «все те, що було до нашої зустрічі, я не можу назвати одруженістю». Офіційно розлучитися не встигли, розлучення було призначено на 10 березня 2010 року. Па́дчерка (прийомна дочка) — Василина Максимівна Суханова (нар. 25 листопада 1988), дочка Михайлової від першого шлюбу (1985—1991) з актором Максимом Олександровичем Сухановим. Акторка закінчила ВТУ ім. Щукіна, працює у театрі імені Вахтангова. Свій останній день народження 25 грудня 2009 року Галкін відсвяткував одноденною поїздкою до Санкт-Петербурга зі своєю останньою подругою, 34-річною Анастасією Шипуліною, знайомою — Катериною Башкатовою, та її чоловіком, актором Михайлом Башкатовим. У 2009 році Галкін був засуджений на 1 рік та 2 місяці позбавлення волі умовно за звинуваченням у хуліганстві та опорі працівникам міліції. У ніч з 23 на 24 липня 2009 року, у стані алкогольного сп'яніння, Галкін затіяв стрілянину в одному з московських барів, а потім чинив опір міліціонерам під час затримання. Свою поведінку пояснив на суді нервовим зривом, втомою та проблемами у подружньому житті.

Фільмографія 1981 — Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна — Гекльберрі Фінн 1983 — Цей негідник Сидоров — Альоша Сидоров 1984 — Вантаж без маркування — Вовчик 1985 — Жив відважний капітан — хлопчик-візник 1986 — Золотий ланцюг — Санді Пруель, юнга 1987 — На своїй землі — Артем Жуков 1987 — Син — Женька Дегтев 1988 — Абориген — Борька Хромов 1990 — Мордашка — Толік, робочий автосервісу 1990 — Яри — Тимоха Востряков 1990 — Смерть у кіно — Єгор Соколов 1992 — 22 червня, рівно о 4 годині… — Ваня Брагін, молодший брат Василя 1992 — Гра — головна роль 1994 — Чорний клоун — Олексій Микитович / Альоша, його син 1997 — Принцеса на бобах — Владик, водій Пупкова 1999 — Ворошиловський стрілець — Олексій Подберезкин, старший лейтенант, дільничний міліціонер 1999 — Каменська-1 — Євген Шахновіч 2000 — Маросейка, 12 — Євген Калінкін 2000 — Ростов-тато — Василь Потапенко, м'ясник 2000—2001 — Далекобійники — Олександр Коровін (Сашок), водій-далекобійник 2001 — У серпні 44-го... — Євген Таманцев, старший лейтенант 2001 — Злодійка — Слава Макєєв 2001 — Ескіз на моніторі — Олег 2002 — Каменська-2 — Євген Шахновіч 2002 — По ту сторону вовків — Сергій Висік 2002 — Пригоди мага — Гоша Григор'єв, старший лейтенант 2002 — Світські хроніки — Антон Корягін, фотожурналіст 2002 — Слідство ведуть Знавці. Десять років по тому — Авдєєв 2002 — Спецназ — Яків Урманов «Якут», старший лейтенант 2003 — Бомба для нареченої — Антон Корягін, фоторепортер 2003 — Небо і земля — Паша Сусак, кінолог 2003 — Спецназ 2 — Яків Урманов «Якут», старший лейтенант 2003 — Театральний блюз — Антон Корягін, фоторепортер 2003 — Ділянка — Віталій Ступін 2004 — 72 метри — Михайлов, старший мічман 2004 — Далекобійники 2 — Сашок, водій-далекобійник 2004 — Диверсант — Григорій Іванович Калтигін 2004 — Конвалія срібляста-2 — Малкін, любитель змій 2004 — Невістка — Антон 2005 — Загибель Імперії — Нікітін, начальник контррозвідки 2005 — Казароза — Микола Свечников, есперантист 2005 — Майстер і Маргарита — Іван Миколайович Бездомний, поет 2005 — Забійна сила-6 — Беспалов 2006 — Дикуни — Чорний 2006 — Спекотний листопад — Філін 2006 — Пороки та їхні прихильники — Володимир Петрович Архипов, програміст 2006 — Ти — це я — Андрій 2007 — Диверсант. Кінець війни — Григорій Іванович Калтигин, майор 2008 — Неідеальна жінка — Валерій 2008 — Я лечу — Олександр Миколайович Гордєєв, провідний хірург лікарні 2008 — Я не я — Віктор Запальцев 2009 — Брудна робота — Тимофій Тарасов 2009 — Котовський — Григорій Іванович Котовський 2009 — Лігво Змія — Володимир Драч 2009 — Кохання на сіні — Микола Євлашкін 2009 — Петрівка, 38. Команда Семенова — Андрій Семенов, майор міліції

Примітки