Лі́ктор () — адміністративний функціонер у Стародавньому Римі.
Історія
Згадується в історії з часу правління в Римі етруських царів (VII століття до н. е.). Спочатку ліктори були виконавцями розпоряджень магістратів, пізніше здійснювали лише охоронні й парадні функції при них, які полягали в супроводі вищих магістрів, бувши озброєними фасціями. Ліктори призначалися здебільшого з числа вільновідпущеників. Кількість супроводних лікторів прямо залежала від посади супроводжуваної особи: весталка мала 1 ліктора; еділ мав 2 лікторів; претор мав 6 лікторів (2 в межах померія); проконсул — 11; консул — 12 (6 в межах померія); диктатор — 24 (12 в межах померія, за винятком Сулли і Юлія Цезаря); Імператор у I—II століттях — 24.
Ліктори також були виконавцями смертного вироку над римськими громадянами. Посилання Ліктори // http://www.livius.org/li-ln/lictor/lictor.html