Йон Альберт Бауер (, 4 червня 1882 — 20 листопада 1918) — шведський художник та ілюстратор. Його роботи зазвичай пейзажні чи міфологічні, але він також створював портрети. Найбільш відомий своїми ілюстраціями до ранніх видань Bland tomtar och troll («Серед гномів і тролів»), антології шведського фольклору та казок.
Бауер народився та виріс у Єнчепінгу. У 16 років він переїхав до Стокгольма, щоб навчатися в Шведській королівській академії мистецтв. Там отримав свої перші замовлення ілюструвати історії в книгах і журналах і познайомився з художницею Естер Ельквіст, з якою одружився в 1906 році. На початку своєї кар'єри він подорожував по Лапландії, Німеччині й Італії, і ці культури глибоко вплинули на його роботу. Він малював та ілюстрував у романтичному націоналістичному стилі, частково під впливом італійського Відродження та саамської культури. Більшість його робіт — це акварелі чи гравюри в монохромних або приглушених тонах; він також створював олійні картини та фрески. Його ілюстрації та картини розширили розуміння й оцінку шведського фольклору, казок та пейзажу.
Коли Бауерові було 36 років, Йон, Естер та їхній син Бенгт потонули під час корабельної аварії на озері Веттерн на півдні Швеції.
Біографія
Раннє життя та освіта
Йон Бауер народився та виріс у Єнчепінгу, у сім'ї Йозефа Бауера, родом з Баварії, та Емми Шарлотти Ваделл із фермерської родини з міста Рогберга неподалік Єнчепінгу. Йозеф Бауер приїхав до Швеції в 1863 році без грошей. Він заснував успішний бізнес — м'ясну закусочну на площі Естра у Єнчепінгу. Сім'я жила в квартирі над магазином до 1881 року, коли було завершено будівництво їхнього будинку в Шевіку. Йон народився у 1882, і в будинку на березі озера Рокшен він жив з батьками та двома братами, одним старшим і одним молодшим; його єдина сестра померла в молодому віці. Сімейний дім залишався для нього центральним ще довго після того, як він жив сам. Початкову освіту Йон отримав у (Єнчепінзькій державній школі), а згодом навчався у (Єнчепінзькій технічній школі) з 1892 по 1898. Більшість часу він малював карикатури на своїх вчителів і мріяв, від чого вчителі не були в захваті.
Він змалку захопився кресленням і малюванням, без заохочення з боку родини. Однак, коли йому виповнилося шістнадцять і він захотів поїхати до Стокгольма вивчати мистецтво, вони підтримали його як морально, так і фінансово. У 1898 році він був одним із 40 претендентів на навчання до Шведської королівської академії мистецтв, і хоча його визнали чудово кваліфікованим для місця в академії, він був занадто молодим для вступу. Наступні два роки він провів у школі художників Калеба Альтінса. У цей час він, як і багато підлітків, розривався між надією та відчаєм, що відображено в його творчості.
У 1900 році він уже був достатньо дорослим, щоб відвідувати Академію мистецтв, і став одним із трьох студентів, прийнятих того року; двома іншими успішними претендентами були його друзі Івар Камке та Понтус Ланнер. Він вивчав традиційні ілюстрації та малював рослини, середньовічні костюми та ; все це згодилося йому в його подальшій творчості. Один з його вчителів, професор і відомий історичний художник Густав Седерстрьом відмічав силу його робіт, які були монументальними за відчуттям попри невеликі розміри.
Під час навчання в академії він отримав свої перші замовлення на ілюстрування журналів (зокрема Söndags-Nisse та Snöflingan) і книжок (наприклад, , та ). У 1904 році він вирушив до Лапландії, щоб малювати картини для книги про культуру провінції та її «екзотичну дику природу». Наприкінці 1905 року він залишив академію і на своїй візитній картці почав вказувати, що він «Художник».
Подорож до Лапландії Після відкриття родовищ залізної руди на півночі Швеції, Лапландія стала фронтиром промислового розвитку, а не екзотичною дикою природою, тлом саамської культури та опівнічного сонця. Скориставшись можливістю, Карл Адам Віктор Лундгольм опублікував свою книжку Lappland, det stora svenska framtidslandet («Лапландія, велика шведська земля майбутнього»). Він залучив до створення ілюстрацій таких відомих шведських художників, як , , і . Оскільки Бауер був недосвідченим ілюстратором у порівнянні з ними, Лундгольм перевірив його здібності, відправивши замальовувати саамів.
Хоча й неохоче, 15 липня 1904 року Бауер виїхав до Лапландії і пробув там місяць. Вийшовши з густих темних лісів Смоланда, він був вражений відкритими краєвидами та барвистими пейзажами. Його зустрічі з саамами та їхньою культурою стали важливими для його подальших робіт. Він робив багато фотографій, малював й описував у нотатках інструменти, костюми та предмети, які бачив, але йому було важко зблизитися з саамі через їхню сором'язливість. Свій досвід він записав у щоденнику та в листах до рідних та друзів. Після візиту до саамського він зазначив: «Все світло згори. Якщо голова нахилена вперед, то вона темна. Освітлені частини фігури завжди світліші за наметове полотно. Гострі тіні біжать, як спиці, з середини гоаті».
Книжка про Лапландію була опублікована в 1908 році з одинадцятьма акварелями Бауера. Вони були намальовані в Стокгольмі майже через 18 місяців після його візиту, на основі фотографій та ескізів, які він зібрав під час своєї подорожі. Багато фотографій також стали основою для інших малюнків та картин. Більшість із них були романтичними версіями фотографій, але йому вдалося відобразити нюанси й атмосферу гоахті, а також багатство саамського одягу та ремесел. Деталі саамської культури, такі як зігнуті ножі, черевики, списи, горщики та пояси, стали важливими елементами в одязі та прикрасах тролів Бауера. Уважність Бауера до деталей і його численні нотатки також зробили матеріал етнографічним документом епохи.
Залицяння та шлюб
Бауер познайомився з однокурсницею Естер Ельквіст у Шведській королівській академії мистецтв. Ельквіст навчалася на окремому жіночому відділенні, оскільки жінкам не дозволялося відвідувати ті ж заняття, що й чоловікам, і їхнє навчання відбувалося по-іншому. Тому, хоча Ельквіст була талановитою та амбітною, у неї не було рівних можливостей, як у її колег-чоловіків, для розвитку свого мистецтва, і її очікувала радше роль домогосподарки, ніж художниці.
Бауер почав залицятися до неї в 1903 році, але оскільки вони більшість часу були не поруч, то відбувалося це поштою. Їхні стосунки розвивалися, у листуванні вони ділилися своїми мріями, прагненнями, сумнівами та невпевненістю. Для Бауера Ельквіст стала його натхненницею, музою та «казковою принцесою»; саме такою він вперше намалював її на («Казова принцеса»). Ескізи для олійної картини він зробив в 1904 році, а завершив її в 1905. Ельквіст зображений як сильна, просвітлена і недосяжна валькірія. Картина була показана на першій виставці Бауера в в Гетеборзі в 1905 році (де він був одним з одинадцяти дебютантів) і в Норрчепінгу в 1906 році, де вона була продана приватному колекціонеру. Зараз вона знаходиться в музеї лена Єнчепінг. Бауер намагався зробити Ельквіст втіленням водночас свого бачення лісової істоти та ідеальної дружини художника; він хотів, щоб вона облаштовували їхній дім у романтичному котеджі в лісі, поки він блукає лісом у пошуках натхнення.
Ельквіст, з іншого боку, виросла у Стокгольмі і була жвавою особистістю, яка насолоджувалася суспільним життям, яке можна було знайти лише в містах. Вона хотіла влаштуватися в затишному місці з чоловіком і мати дітей. Бауер не був достатньо визнаним художником, щоб забезпечувати сім'ю; упродовж усього життя він покладався на фінансову підтримку своїх батьків. Коли він освідчився Естер, то зробив це без схвалення батьків, які вважали, що до шлюбу він повинен бути більш утвердженим у кар'єрі та самозабезпеченні.
У грудні 1906 року Бауер та Ельквіст побралися. Мало що відомо про їхні перші роки разом: оскільки вони жили тепер в одному будинку, то листи були не потрібні. Бауер працював, ілюструючи обкладинки для журналів на зразок Hvar 8 Dag, і почав працювати над («Серед гномів і тролів»). У 1908 році Йон і Естер разом поїхали до Італії; повернувшись, вони знайшли собі будинок, «Віллу Бйоркудден», розташовану на березі озера Бунн неподалік . Вони купили будинок у 1914 році, а наступного року народився їхній син Бенгт (на прізвисько «Путте»). Народження Путте стало для пари гармонійним і радісним часом. Бауер зробив свої останні ілюстрації до «Серед гномів і тролів», що дозволило йому досліджувати драматургію та створювати фрески. Він показував свої картини на виставках і експериментував з модернізмом, але все це мало свою ціну. Бауер часто був у від'їзді, залишаючи Ельквіст саму вдома, і більше не мав стабільного доходу, який давали ілюстрації. Станом на 1917 рік їхній шлюб став проблемним, а в 1918 році в листі до дружини Бауер висловив свої думки про розлучення.
З часом Бауер все рідше використовував Ельквіст як модель. З народженням сина Бауер почав писати картини з дітьми як частиною композиції. Картина («Корінні тролі»), завершена в 1917 році, зображує Путте, що спить у лісі серед коріння у формі тролів.
Подорож до Італії
Бауер і його дружина здійснили довгу подорож до Італії за кошти Йозефа в 1909 році. Вони вирішили подорожувати через Німеччину, середньовічними містами, як під час поїздки Йона до Німеччини у 1902 році разом з батьком. Далі пара відвідала Верону, Флоренцію, Сієну і два місяці провела у Вольтеррі. Пара продовжила подорож через Неаполь і Капрі, провівши зиму в Римі.
Під своїх подорожей вони вивчали мистецтво та відвідували церкви та музеї, що приваблювало еклектичний розум Бауера. Вечорами вони ходили до маленьких таверн, щоб насолодитися атмосферою; все це записано в листах, які вони відправляли додому до родини Бауера. Етюдники Бауера сповнені досліджень антикварних предметів і мистецтва епохи Відродження, деякі з яких він використав для своїх ілюстрацій. Портрет Гірландайо роботи Сандро Боттічеллі вважається основою для картини («Діва-лебідь»), а робота П'єро делла Франчески послужила натхненням для Den helige Martin («Святий Мартін»). Йона також зацікавили фрески. Він енергійно вивчав мистецтво, але також сумував за тихим спокоєм шведського лісу, внаслідок чого створив одні зі своїх найкращих зимових картин із білим снігом, темним лісом і небом, що виблискує крихітними зірочками.
Подорож довелося завершити після вбивства, яке сталося в їхньому будинку в Римі. Через непорозуміння Бауера допитала італійська поліція. Він ніколи не був підозрюваним, але ситуація стала публічною, залишивши гіркі спогади про їхній візит до Риму.
Смерть на озері Веттерн Бауер, Естер та їхній трирічний син Бенгт прямували до свого нового дому в Стокгольмі, де Бауер сподівався на духовне оновлення та нове життя для себе та своєї родини. Нещодавня, широко висвітлена у пресі в змусила Бауера замовити повернення до Стокгольма на човні, а саме пароплавом Per Brahe.
У ніч на 19 листопада 1918 року, коли пароплав вийшов з Ґренни, його завантажили залізними печами, лемешами, швейними машинами та бочками з продуктами. Весь вантаж не поміщався в трюм, і значна його частина зберігалася незакріпленими на палубі, що робило верх судна надзвичайно важким. Погода була погана, і коли пароплав вийшов у море, вже лютувала повна буря; вітер спричинив переміщення вантажу на палубі, частина його впала за борт, що ще більше дестабілізувало судно. Корабель перекинувся і почав тонути кормою вниз, всього за 500 метрів від Гестгольмена, що мав бути наступним портом. Загинули всі 24 людини на борту, включаючи Бауерів. Більшість пасажирів опинилися в пастці в своїх каютах.