Трюґве Маґнус Гаавельмо (; 13 грудня 1911, Скедсмо, Норвегія — 28 липня 1999, Осло, Норвегія) — норвезький економіст.
Лауреат Нобелівської премії з економіки 1989 «за формулювання теорієймовірнісних основ Економетрії».
Його іменем названа Теорема Гаавельмо, з якої слідує, що збільшення державних витрат, профінансоване за рахунок підвищення податків, не призводить до мультиплікативного пришвидшення економічного зростання через обмеження приватного попиту, а збільшує ВВП лише на величину цього збільшення.
Біографія По закінченні школи у 1930 році, продовжив навчання в Університеті Осло, де студіював економіку. На формування Гаавельмо як економіста, і зокрема на його спеціалізацію в галузі економічної статистики, значним чином вплинув Раґнар Фірш, який викладав у ті роки в університеті.
Після отримання у 1933 році диплома бакалавра за спеціальністю «Політична економія», Гаавельмо, на запрошення Р. Фірша, який тодіж-таки став директором щойноствореного Інституту Економіки при Університеті Осло, протягом п'яти років працював асистент-дослідником у цьому інституті.
1939 року як стипендіат фонду Рокфеллера, Гаавельмо поїхав до США, але через другу світову війну, що невдовзі почалася, його перебування у цій країні затягнулося на 7 років.
Протягом перших двох місяців Гаавельмо інтенсивно вивчав статистику в Каліфорнійському університеті під керівництвом всесвітньовідомого вченого Джона фон Неймана.
У квітні 1941 року Гаавельмо захистив у Гарвардському університеті дисертацію на тему: «Ймовірнісний підхід в економетриці» («The Probability Approach in Econometrics»), яка, хоче і не публікувалася до 1944 року, тим не менше одразу отримала високу оцінку тих, хто ознайомився з цією роботою. Дослідження, проведені Гаавельмо в дисертації, підготували ґрунт для проведення семінару з економетрики, який він організував разом з Джейкопом Маршаком у Нью-Йорку. Гаавельмо працював там у 1942–1944 роках як статистик у норвезькій Торговельній місії.
У 1945 році Гаавельмо стає торговим аташе посольства Норвегії у Вашингтоні. Протягом року (1946–1947) Гаавельмо працював у Комісії Коулза з економічних досліджень, ідеї його дисертації стали основою одного з центральних дослідницьких проектів. Сам Гаавельмо казав, що тоді йому пощастило працювати у науковому колективі разом з провідними економетриками, статистиками й математиками, в тому числі — з майбутніми Нобелівськими лауреатами Тьялінґом Кумпасом, Кеннетом Ерроу, Гербертом Саймоном, Лоуренсом Клейном.
У 1947 році Гаавельмо повернувся на батьківщину. Протягом року він працював керівником відділу міністерства торгівлі, промисловості і фінансів, а в 1948 році перейшов на викладацьку роботу в Університет Осло, де й залишався на посаді професора, аж до свого виходу на пенсію у 1979 році.
Нагороди і відзнаки Окрім Нобелівської премії Гаавельмо здобув також премії Фрітьофа Нансена за провідні дослідження (1970). Від 1944 року він був членом Економетричного товариства (в 1954–1958, 1961–1963, 1966–1970 — член його ради, в 1957 — президент). З 1946 року — член Інституту математичної статистики, з 1950 року — член Норвезької академії наук, почесний член Американської економічної асоціації (з 1975 року).
Основні наукові праці The Method of Supplementary Confluent Relations, Illustrated by a Study of Stock PriceV // Econometrica. — 1938, July. — Vol. 6. — pp. 203–218. A Dynamic Study of Pig Production in Denmark (Kopenhavn, 1939). The inadequacy of Testing Dynamic Theory of Comparing Theoretical Solutions and Observed Cycies // Econcmetrica. — 1940, October, Vol. 8. N 4. — pp. 312–321. On the Theory and Measurement of Economic Relations. Cambridge, 1941, May. Statistical Implications of a System of Simultaneous Equations // Econometrica. — 1943a. — Voi. 11. N 1. — pp. 1–12. Statistical Testing of Business Cycles (1943, RES). Statistical Testing of Business Cycle Theories // Review of Economics and Statistics. — 1943b. — Vol. 25. N 1. — pp. 13–18. Tne Probability Approach in Econometrics // Econometrico Supplement. — Vol. 12. 1944, July. Statistical Analysis of the Demand for Food: Examples of Simultaneous Estimation of Structural Equations // Eccnometrica. 1947a. Vol. 15. N 2, pp. 79–110 (with MA Girshick); «Multiplier Effects of a Balanced Budget», 1945, Econometrica («Supplementary Notes», 1946). «Family Expenditures and the Marginal Propensity to Consume», 1947, Econometrica. «Methods of Measuring the Marginal Propensity to Consume», 1947, JASA. «Family Expenditures and the Marginal Propensity to Consume», 1947, Econometrica. «Quantitative Research in Agricultural Economics: The Interdependence Between Agriculture and the National Economy», 1947, J of Farm Econ. «The Notion of Involuntary Economic Decisions»,1949, EJ. «A Note on the Theory of Investment», 1950, RES. «The Concepts of Modern Theories of Inflation», 1951, Eknomisk Tidssk. A Study in the Theory of Economic Evolution. Amsterdam, 1954; «The Role of the Econometrician in the Advancement of Economic Theory», 1958, Econometrica. A Study in the Theory of Investment. Chicago, 1960; «Business Cycles II: Mathematical Models», 1968, IESS. Some Obesrvatons on Welfare and Economic Grov/th//lnduction, Growth and Trade. Essays in Honor of Sir Roy Harrod/Ed. by WA.EItis a. a. Oxford, 1970, pp. 65–75; «What Can Static Equilibrium models Tell Us?», 1974, Econ Inquiry. Variation on a Theme by Gossen, 1972 (Swedish). On the Dynamics of Global Economic Inequality. [Oslo, 1980]. «Econometrics and the Welfare State», 1990, Les Prix Nobel de 1989.
Велика кількість робіт Гаавельмо опубліковані лише норвезькою мовою і майже невідомі за межами своєї країни.
Джерела Біографія на Нобелівському сайті Стаття у «світі словників» Nerlove M. «Trygve Haavelmo: A Critical Appreciation» // Scanainavion Journal of Economics. — 1990. — Vol. 92. N 1. — pp. 17–30. Довбенко М. Ховельмо (Haavelmo) Трюгве-Магнус // Економічна енциклопедія: в трьох томах. Т. 3. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.)/ — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — C. 872-873. — ISBN 966-580—145-7/