Дру́га Я́ссько-Кишині́вська опера́ція (20—29 серпня 1944) — стратегічна наступальна операція південного крила радянських військ на Східному фронті Другої світової війни з метою розгрому великого угруповання німецьких та румунських військ, що прикривали балканський напрямок, вигнання нацистських окупантів з Молдавської РСР та виведення Румунії з війни.

Проводилася військами 2-го і 3-го Українських фронтів за сприяння сил Чорноморського флоту і Дунайської військової флотилії. Додатково були введені 4-й гвардійський кавалерійський корпус (кд-3) і 2 стрілецькі бригади.

У рамках даної операції проведені: Яссько-Фокшанська Кишинівсько-Ізмаїльська фронтові наступальні операції.

Напередодні битви 26 березня 1944 війська 2‑го Українського фронту вийшли до кордону з Румунією. Ще до початку наступу розвідка забезпечила радянське командування необхідною інформацією про стан прикордонної смуги, кількість техніки та живої сили противника. Біля Флорешти група розвідників на чолі з сержантом Романенком знищила невеликий німецький загін, що пересувався на машинах, і на захопленому транспорті помчала вперед, до Пруту. У місцевих жителів знайшлося кілька човнів, на яких група подолала річку, добула важливі документи й «язика».

27 березня воїни 27-ї та 40‑ї армій генерал-лейтенантів С. Г. Трофименка та П. Ф. Жмаченка першими форсували р. Прут. У розпалі боїв командуючий 2‑м Українським фронтом маршал Радянського Союзу І. С. Конєв одержав розпорядження Ставки про припинення активних дій, оскільки 12 квітня урядові Румунії було направлено умови перемир'я. Антонеску відповів на цю пропозицію оголошенням тотальної мобілізації та продовженням війни на боці Німеччини. Після цього війська 2‑го Українського фронту відновили наступ. Пройшовши з боями близько 100 км, вони на середину травня захопили міста Ботошані, Радеуці, Сучаву, Фелтічені й відтіснили ворога до передгір'я Карпат і міста Ясси.

Бойові дії в Румунії з квітня по серпень 1944 характеризувалися як бої місцевого значення, однак були вони досить кровопролитними й відіграли значну роль у створенні умов для проведення Яссько-Кишинівської операції.

До серпня 1944 року для радянських військ на балканському напрямі склалася сприятлива обстановка для завдання вирішального удару. Німецьке командування літом 1944 роки перекинуло з цього напряму до Білорусі і Західної України 12 дивізій, тим самим послабивши групу армій «Південна Україна». Не зважаючи на це, німецько-румунське командування створило тут потужну глибоко ешелоновану оборону, що складалася із 3-4 оборонних смуг, пов'язаних з водними перешкодами і горбуватою місцевістю. Сильні оборонні обгородження підперізували багато міст і інші населені пункти Молдавської РСР і східної Румунії.

Політична обстановка в Румунії до того часу була складною. 4 серпня 1944 року сталася зустріч румунського лідера І. Антонеску з Гітлером. На цій зустрічі Гітлер запевнив румунського союзника, що вермахт захищатиме Румунію так само, як і Німеччину. Але, у свою чергу, він зажадав від Антонеску, аби незалежно від обставин Румунія залишалася союзником Рейху і взяла на себе утримання німецьких військ, що діяли на румунській території. Проте в самій Румунії все більше зростала незадоволеність режимом Антонеску. Багато хто вже не вірив в успішний для Країн Осі розвиток подій на фронтах і побоювався загрози окупації Румунії радянськими військами.

Планування операції За задумом Ставки ВГК радянські війська повинні були використовуючи вигідну конфігурацію лінії фронту по відношенню до угруповання противника, прорвати його оборону на двох ділянках, розвинути наступ по напрямам, що сходяться до району Хуші—Васлуй—Фелчу, оточити і знищити основні сили групи армій «Південна Україна» в районах Ясс і Кишинева, а надалі швидко просуватися углиб Румунії.

Радянське командування вважало, що румунські війська, які були в основному зосереджені на флангах, менш боєздатні, ніж німецькі. Тому було прийнято рішення завдати головного удару по флангах угруповання противника на двох далеко віддалених один від одного ділянках. 2-й Український фронт завдавав удару на північний захід від Ясс, 3-й Український фронт — на південь від Бендер (Суворовська гора). При цьому необхідно було переконати противника, що основного удару передбачається завдати на тактично вигіднішому кишинівському напрямі. Для цієї мети були розроблені і проведені спеціальні заходи оперативного маскування.

Згідно з директивою Ставки від 2 серпня 1944 року, 2-й Український фронт отримав завдання прорвати оборону противника, завдаючи удару силами трьох загальновійськових і танкової арміями в напрямку на Ясси — Фелчу. На першому етапі операції війська повинні були захопити переправи через річку Прут і спільно з військами 3-го Українського фронту розбити кишинівське угруповання противника, не допускаючи її відходу, а потім розвивати наступ в загальному напрямі на Фокшани, забезпечуючи правий фланг ударного угруповання з боку Карпат.

3-му Українському фронту було поставлено завдання прорвати оборону противника на південь від Бендер і завдати удару силами військ трьох загальновійськових армій у напрямі Хуші, забезпечуючи ударне угруповання фронту з півдня. На першому етапі їм належало у взаємодії з військами 2-го Українського фронту розгромити кишинівське угруповання противника і опанувати рубіж Леова, Молдавка, надалі розвивати наступ в загальному напрямі на Рені і Ізмаїл, не допускаючи відходу противника за річки Прут і Дунай. Танкову армію, танкові і механізовані корпуси фронтам пропонувалося використовувати після прориву оборони противника для якнайшвидшого захвату переправ на річці Прут, а 5-й гвардійський кавалерійський корпус — для форсування річки Серет і забезпечення військ 2-го Українського фронту із заходу.

Чорноморському флоту належало здійснити вогневу підтримку приморського флангу Третього Українського фронту, забезпечити їм форсування Дністровського лиману, висадити тактичні десанти, порушувати прибережні морські комунікації Німеччини і Румунії, знищувати кораблі противника і завдавати масованих авіаційних ударів по військово-морських базах Констанца та Суліна.

Дунайська флотилія повинна була сприяти військам 3-го Українського фронту у форсуванні Дунаю.

Сили сторін

СРСР 2-й Український фронт (командувач генерал армії Р. Я. Малиновський). До його складу входили 27-ма армія, 40-ва армія, 52-га армія, 53-тя армія, 4-та гвардійська армія, 7-ма гвардійська армія, 6-та танкова армія, 18-й окремий танковий корпус і кінно-механізована група. Авіаційну підтримку фронту здійснювала 5-та повітряна армія. 3-й Український фронт (командувач генерал армії Ф. І. Толбухин). До його складу входили 37-ма армія, 46-та армія, 57-ма армія, 5-та ударна армія, 7-й механізований корпус, 4-й гвардійський механізований корпус. Авіаційну підтримку фронту подавала 17-та повітряна армія, у складі якої було 2200 літаків. Чорноморський флот (командувач адмірал Октябрський П. С.), до складу якого також входила Дунайська військова флотилія (командувач контр-адмірал Горшков С. Г.). Флот мав в своєму складі 1 лінкор, 4 крейсери, 6 есмінців, 30 підводних човнів і 440 кораблів інших класів. ВПС Чорноморського флоту налічували 691 літак.

Радянські війська налічували 1314 тис. чоловік, 16 тис. гармат та мінометів, 1870 танків і самохідно-артилерійських установок, 2200 бойових літаків. На ділянках прориву оборони противника (на 2-му Українському фронті — 16 км, на 3-му — 18 км) була створена висока оперативна щільність військ, що наступають, — до 240 гармат та мінометів і до 56 танків і самохідно-артилерійських установок на 1 км фронту. Стрілецькі дивізії наступали на фронті менше 1 км.

Німеччина і Румунія Група армій «Південна Україна» (командувач генерал-полковник Й. Фріснер). До її складу входили: армійська група «Велер» (8-ма німецька армія, 4-та румунська армія та 17-й армійський німецький корпус) армійська група «Думітреску» (6-та німецька армія та 3-тя румунська армія)

Всього: 25 німецьких, 22 румунських дивізії і 5 румунських бригад; 900 тис. о/с, 7600 гармат та мінометів, понад 400 танків і штурмових установок.

Авіаційну підтримку військам надавав 4-й повітряний флот, у складі якого було 810 німецьких і румунських літаків.

Співвідношення сторін

Співвідношення сил в Яссько-Кишинівській операції(станом на 20 серпня 1944 року)

СРСРСпіввідношення Третій Рейх Румунське королівствоВійська1 314 2001,46 : 1900 000Війська2-й Український фронт(сд-46, пдд — 7, кд-3, мк-2, тк-3, отбр-1, сабр- 1, УР-2) 3-й Український фронт (сд-34, пдд- 1, мк-1, омсбр- 1, отбр-1, УР-1). Всього: дивізій — 91, мк и тк — 6, бригад — 4, УР — 3.771 200 523 000190 000Група армій «Південна Україна»(47 дивізій, в тому числі румунських — 22; бригад — 5)Чорноморський флот СРСР Дунайська військова флотилія20 000Артилерія і міномети16 0002,1-2,5 : 17 600Артилерія і мінометиТанки і САУ1 8704,68 : 1400Танки і САУЛітаки2 2002,71 : 1810Літаки

сд — стрілецька дивізія, пдд — повітряно-десантна дивізія, кд — кавалерійська дивізія, тд — танкова дивізія, мд — моторизована дивізія, мк — механізований корпус, тк — танковий корпус, сабр — самохідно-артилерійська бригада, отбр — окрема танкова бригада, бр — бригада, УР — укріплений район

Хід операції Яссько-Кишинівська наступальна операція почалася рано вранці 20 серпня 1944 року з потужного артилерійського наступу, що тривав 1 год. 45 хв., перша частина якого полягала в придушенні ворожої оборони перед атакою піхоти і танків, а друга — в артилерійському супроводі атаки. О 7 годині 40 хвилин, радянські війська, що супроводжувалися подвійним вогневим валом, перейшли в наступ з Кицканського плацдарму і з району на захід від Ясс. Одночасно штурмова авіація групами по 8—20 літаків з інтервалами в 15 хвилин завдавала бомбових і штурмових ударів по найсильнішим опорним пунктам і вогневим позиціям артилерії противника. Управління військами в ланці батальйон — полк — дивізія було ворогом втрачено.

Вогневе ураження було настільки сильним, що перша смуга німецької оборони була майже повністю знищена. От як описує стан німецької оборони в своїх спогадах один з учасників тих боїв: Коли ми рушили вперед, то на глибину приблизно десять кілометрів місцевість була чорною. Оборона противника практично була знищена. Ворожі траншеї, вириті в повний ріст, перетворилися на дрібні канави, завглибшки не більше ніж по коліно. Бліндажі були зруйновані. Інколи попадалися дивом уцілілі бліндажі, але солдати противника, що знаходилися в них, були мертві, хоча ми не бачили слідів поранень. Смерть наставала від високого тиску повітря після розривів снарядів і ядухи.

Сприятливу обстановку використали війська ударних угруповань фронтів для розвитку високих темпів наступу і прориву тактичної оборони противника в найкоротший термін.

З'єднання 2-го Українського фронту в першій половині дня прорвали дві смуги оборони противника. У смузі 27-ї армії генерал-лейтенанта С. Г. Трофіменка почалося введення в прорив 6-ї танкової армії генерал-лейтенанта А. Г. Кравченка, чим викликала в рядах німецько-румунських військ, як визнав командувач групою армій «Південна Україна» генерал Й. Фріснер, «неймовірний хаос».

Німецьке командування, намагаючись зупинити просування радянських військ в районі Ясс, кинуло в контратаки три піхотні і одну танкову дивізії. Але це не змінило становища. На другий день наступу ударне угруповання 2-го Українського фронту вело вперту боротьбу за третю смугу на хребті Маре, а 7-ма гвардійська армія і кінно-механізована група — за Тиргу-Фрумос.

До кінця 21 серпня війська фронту розширили прорив до 65 км по фронту і до 40 км в глибину і, здолавши всі три оборонні смуги, оволоділи містами Ясси і Тиргу-Фрумос, тим самим узявши два потужні укріплені райони за мінімальний строк.