Руму́нія () — держава на перехресті східної, центральної та південно-східної Європи. Межує на півночі з Україною, на північному сході — із Молдовою, на південному заході — із Сербією, на північному заході — з Угорщиною, і з Болгарією — на півдні, а також омивається Чорним морем на сході. Має переважно помірний континентальний клімат. Із загальною площею , Румунія — 12-та за величиною країна в Європі та сьома за чисельністю населення країна-член Європейського Союзу, яка має приблизно 20 мільйонів жителів. Столиця і найбільше місто — Бухарест. Інші основні міські райони включають: Клуж-Напока, Тімішоара, Ясси, Констанца, Крайова, Брашов та Галац.
Річка Дунай, друга за довжиною річка в Європі, піднімається у Німецькому Чорному Лісі і протікає загалом у південно-східному напрямку протягом 2857 км, протікаючи через десять країн, перш ніж увійти в дельту Дунаю Румунії. Карпатські гори, які перетинають Румунію з півночі на південний захід, включають вершину Молдовяну із висотою 2544 метри.
Сучасна Румунія утворена в 1859 році шляхом персональної унії Дунайських князівств Молдавії та Волощини. Нова держава, офіційно названа Румунією з 1866 року, здобула незалежність від Османської імперії у 1877 році. Після оголошення нейтралітету по завершенню Першої світової війни, у 1914 році, Румунія воювала на боці союзних держав, починаючи з 1916 року. Після цього Буковина, Бессарабія, Трансильванія, а також частини Банату, Кришани та Мармарощини стали частиною суверенного Румунського королівства. У червні-серпні 1940 року, внаслідок пакту Молотова — Ріббентропа та другого Віденського арбітражу, Румунія була змушена передати Бессарабію та Північну Буковину Радянському Союзові, а Північну Трансильванію — Угорщині. У листопаді 1940 року Румунія підписала Троїстий пакт і, як наслідок, у червні 1941 року вступила до Другої світової війни на боці країн Осі, воюючи проти Радянського Союзу до серпня 1944 року, коли після перевороту приєдналася до союзників та відновила контроль над Північною Трансильванією. Після війни, під окупацією військ Червоної армії, Румунія стала соціалістичною республікою та членом Варшавського договору. Після революції 1989 року країна розпочала перехід до демократії та ринкової економіки.
Румунія займає 49 місце в Індексі людського розвитку і є країною, що розвивається. Країна має 62-гу за величиною економіку в світі за номінальним ВВП, з річним темпом економічного зростання у 3,5 % станом на 2020 рік. Після швидкого економічного зростання на початку 2000-х, Румунія має економіку, що переважно базується на послугах, і є експортером машин та електроенергії. Країна є членом Організації Об'єднаних Націй з 1955 року, НАТО з 2004 року та Європейського Союзу з 2007 року. Переважна більшість населення самоідентифікує себе як православні християни і є носіями румунської мови.
Етимологія
Назва Romania походить від , що означає «громадянин Риму». Перше відоме вживання цього звернення датується XVI століттям, італійськими гуманістами, що подорожували Трансильванією, Молдовою та Волощиною.
Офіційні назви 1859—1862: Об'єднане князівство Волощини та Молдови 1862—1866: Об'єднані князівства або Румунія 1866—1881: Румунія або Румунське князівство 1881—1947: Румунське королівство або Румунія 1947—1965: Румунська Народна Республіка (РПР) або Румунія 1965 — грудень 1989: Соціалістична Республіка Румунія (РСР) або Румунія Грудень 1989 року по теперішній час: Румунія
Природа
Румунія розташована у південно-східній Європі. На півночі і сході межує з Республікою Молдова (681,3 км) і Україною (613,8 км, у тому числі річковий кордон 292,2 км і морський 33 км), на північному заході — з Угорщиною (448 км), на південному заході з Сербією (546,4 км), на півдні — з Болгарією (631,3 км, межа — Дунай). На південному сході омивається Чорним морем (берегова лінія — 193,5 км).
На півдні і сході річкові долини, на південному заході територію Румунії займають Східні і Південні Карпати і Семигородська височина, до яких прилягають із заходу Паннонська, з півдня — Волоська низовини, зі сходу Молдавська і Добрузька височини. Румунія лежить на межі Центральної і Східної Європи та Балканського півострова, і на її території тисячоліттями перехрещувалися політичні і культурні впливи цих трьох комплексів.
Геологія
Геологія Румунії характеризується високою різноманітністю структур і порід, що відображає складну тектонічну та геологічну історію регіону. Територія країни лежить на межі Східновропейської платформи та Карпатської складчастої системи, що сформувалася внаслідок кількох тектонічних циклів від палеозою до кайнозою. Геологічно Румунія поділяється на три основні провінції: Карпати, Трансильванська западина та Подунайська низовина.
Центральну та північну частину країни займають Східні, Південні та Західні Карпати. Ці гори утворені у результаті альпійської складчастості, що відбулася в палеоген-неогеновий період, і мають складну будову зі змінених метаморфічних порід (гнейсів, кристалічних сланців) та осадових товщ вапняків, доломітів, пісковиків і мармурів. Особливо характерними для Східних Карпат є вулканічні породи неогенового віку, що включають базальти та андезити, залишки давніх вулканічних центрів. У Південних Карпатах поширені рудні родовища, зокрема залізні, свинцево-цинкові, мідні та золоті, що мають економічне значення.
Між Карпатами розташована Трансильванська западина, яка є частиною паннонського осадового басейну. Тут переважають осадові породи мезозойського та кайнозойського віку, такі як вапняки, піски, глини та гравій, що формувалися в морських і озерних умовах. Западина відома родовищами золота та срібла, особливо в районі Розії-Монтана, а також значними покладами мармуру, гіпсу та цементної сировини. Кайнозойські відклади, включаючи піски та глини, відіграють важливу роль у формуванні родючих ґрунтів для сільського господарства.
Південна Подунайська низовина являє собою молодий четвертинний рельєф із товщами алювіальних пісків, глин і гравію. Вона формувалася під впливом річкової діяльності та льодовикових процесів, що сприяло накопиченню значних покладів нафти та природного газу. Тут також зустрічаються гіпсові та кам'яновугільні відклади. Геологічна будова низовини визначає її низьку сейсмічну активність порівняно з Карпатами.
Сейсмічна активність Румунії зосереджена головним чином у Східних Карпатах і горах Вранча, де регулярно виникають землетруси середньої потужності. Це пов'язано з тектонічною активністю зони субдукції та складчастих структур альпійського циклу.
Рельєф
Румунія вирізняється надзвичайно різноманітним і добре збалансованим рельєфом, який часто називають «географічною мозаїкою» Східної Європи. Приблизно третину території країни займають гори, ще третину — пагорби й плоскогір’я, а решту — рівнини. Така пропорційність є унікальною для Європи й значною мірою визначає природні умови, клімат, ґрунти та господарську діяльність держави.
Центральне місце в рельєфі Румунії посідають Карпати, які мають форму великої дуги та охоплюють Трансильванську улоговину. Румунські Карпати поділяються на Східні, Південні та Західні. Найвищими є Південні Карпати, де височіє гора Молдовяну (2544 м) — найвища точка країни. Гірські масиви тут відзначаються альпійськими формами рельєфу: крутими схилами, льодовиковими цирками, карами та глибокими ущелинами. Східні Карпати мають більш згладжені форми й значні вулканічні масиви, тоді як Західні Карпати нижчі, але надзвичайно складні за будовою, з розвиненим карстом і численними печерами.
Усередині карпатської дуги розташоване Трансильванське плато — хвиляста височинна область із середніми висотами 400–600 м. Його рельєф сформований ерозійними процесами: річковими долинами, пагорбами та міжгірними улоговинами. Цей регіон є одним із найдавніше освоєних у Румунії завдяки сприятливим умовам для землеробства та поселень.
На південь і схід від Карпат простягаються передгірські височини та рівнини. Найбільшою з них є Румунська рівнина (частина Нижньодунайської рівнини), що характеризується низькими абсолютними висотами, лесовими відкладами та родючими чорноземами. Вона відіграє ключову роль у сільському господарстві країни. На сході Румунії розташоване Молдавське плато, розчленоване ярами та долинами приток Пруту й Серету.
Особливе місце в рельєфі Румунії займає дельта Дунаю — одна з найбільших і наймолодших дельт Європи. Вона постійно змінюється під впливом наносів, течій і морських хвиль. Тут переважають низовинні, заболочені форми рельєфу: острови, протоки, лагуни та піщані коси. Дельта Дунаю має не лише геоморфологічну, а й величезну екологічну цінність.
Клімат
Клімат Румунії формується під впливом географічного положення країни, складного рельєфу та взаємодії різних атмосферних процесів. Загалом він належить до помірно-континентального типу, однак характеризується значною просторовою різноманітністю. Румунія розташована в південно-східній частині Європи, на стику Центральноєвропейського, Східноєвропейського та Балканського природно-кліматичних регіонів, що зумовлює мінливість погодних умов.
Визначальним кліматотвірним чинником є Карпатська гірська система, яка дугоподібно охоплює Трансільванське плато. Карпати відіграють роль бар'єра для повітряних мас атлантичного, континентального та середземноморського походження. Західні та північно-західні райони країни перебувають під сильнішим впливом вологих атлантичних повітряних мас, що сприяє м'якшим зимам і більшій кількості опадів. Натомість східні та південно-східні території частіше зазнають впливу сухого континентального повітря з Євразії, що зумовлює спекотне літо та холодні зими.
Температурний режим Румунії змінюється залежно від висоти та регіону. Середні температури січня коливаються від –6 до –8 °C у гірських районах від –1 до 0 °C на узбережжі Чорного моря. У липні середні температури становлять від +16 до +18 °C у Карпатах і від +23 до +25 °C на рівнинах Валахії та Молдови, де в окремі роки фіксуються хвилі спеки з температурами понад +35 °C.
Опади розподіляються нерівномірно як у просторі, так і в часі. Найбільша їх кількість припадає на гірські райони Карпат — до 1000–1400 мм на рік, що пов'язано з орографічним підняттям повітряних мас. На Трансільванському плато та західних рівнинах випадає в середньому 600–800 мм опадів. Найпосушливішим регіоном є Добруджа та нижня течія Дунаю, де річна сума опадів іноді не перевищує 400 мм. Максимум опадів зазвичай спостерігається у травні—червні, мінімум — узимку.
Особливістю клімату Румунії є вплив Чорного моря, який проявляється у зменшенні річної амплітуди температур на узбережжі та підвищенні вологості повітря. Тут часті тумани, бризи та відносно м'які зими. У холодний період року можливі вторгнення арктичних повітряних мас, що спричиняють різкі похолодання та снігопади, а влітку — надходження тропічного повітря з півдня.
Внутрішні води
Румунія належить до країн Європи з добре розвиненою та різноманітною гідрографічною мережею. Її водойми формуються під впливом складної геологічної будови, переважно гірського рельєфу Карпат, а також помірно-континентального клімату з вираженою сезонністю опадів. Майже вся територія країни входить до басейну Дунаю, що визначає ключову роль цієї річки в гідрологічній системі держави.
Центральним елементом гідрографії Румунії є Дунай — друга за довжиною річка Європи. В межах країни він протікає або утворює кордон на відстані понад 1000 км. Дунай не лише забезпечує значну частину поверхневих вод, а й є важливою транспортною артерією, джерелом гідроенергії та основою для розвитку рибальства й іригації. У нижній течії річка формує Дунайську дельту, унікальний природний комплекс із сотень рукавів, озер і боліт, який визнано об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.