Пертінакс (повне ім'я — Публій Гельвій Пертінакс, ; 1 серпня 126, Альба Помпея — 28 березня 193, Рим) — римський імператор у 193 році. Був наступником Коммода та першим імператором із вільновідпущеників. Правління імператора Пертінакса налічувало лише вісімдесят сім днів, проте за цей невеликий проміжок часу він намагався подолати усі негативні наслідки тиранічного правління свого попередника та владнати ситуацію в Римі.
Ранні роки
Юлій Капітолін, один із авторів «Історії августів», стверджує, що батьком Пертінакса був вільновідпущеник Гельвій СукцессHistoria Augusta, Pertinax , 1:1, який займався торгівлею вовни, а його патроном був Лолліан Авіт, що скоріш за все й викупив Гельвія з рабства. Народився майбутній імператор 1 серпня 126 р. в Лігурії (Альба Помпеї). З його народженням пов'язана одна історія, а саме — після появи майбутнього імператора на світ одне лоша вилізло на дах будинку, після чого недовго побувши там, звалилося звідти та здохлоHistoria Augusta, Pertinax , 1:2. Після даного інциденту стурбований батько попрямував до халдея, де останній «передбачив дитині велике майбутнє»Historia Augusta, Pertinax , 1:3.
Оскільки батько не належав до знатного роду, то Пертінакс здобув лише ту освіту, якої вистачило б на проживання, саме тому після освоєння граматики та рахунку, яких його навчав викладач з Греції Сульпіцій Аполларій, він став вчителем та почав самостійно викладати граматикуHistoria Augusta, Pertinax , 1:4. Через те, що цей вид заробітку не відповідав його фінансовим потребам, Пертінакс вирішив податися на військову службу.
Військово-політична кар'єра Відповідно до джерела «Історія августів», за допомогою консуляра Лолліана Авіта, що був патроном батька, Пертінакс домігся посади центуріона, після чого без жодного військового досвіду вирушив до Сирії як начальник когорти, а за даними Діона Кассія, завдяки Клавідію Помпеяну Пертінакс став кавалерійським трибуномДион Кассий, LXXIV, 3, 1..
Незадовго до завершення Парфянської війни (приблизно 162—166 рр.), де Пертінакс відзначився та «вислужився завдяки своєму прагненню»Historia Augusta, Pertinax , 2:1, він отримав нове, важливе командування: його зробили трибуном одного з британських легіонів. З напису Брюля ми знаємо, що він служив у Шостому легіоні Victrix, який дислокувався в Йорку в Британії (165 р.)
Згодом, приблизно у 167 р., він командував кінним загоном у Мезії. В «Історії Августів» та на Брюльському написі йдеться про те, що наступним етапом в його кар'єрі було керівництво розподілом продовольства Емілієвою дорогою, що була цивільною посадою та відрізнялася від попередніх військових. Протягом наступного року він командував німецьким флотом. Згодом його перевели в Дакію, де через невиявлену причину він викликав підозри у тодішнього імператора Марка Аврелія та був відсторонений від посади, котра не вказується у джерелах та є невизначеною. Пізніше Публій Пертінакс був знову прийнятий на службу завдяки зятю Марка, Клавдію Помпеяну, таким чином ставши «помічником з командування військовими частинами»Historia Augusta, Pertinax , 2:5. Заслуживши схвалення на цій посаді Пертінакс був зарахований до Сенату.
Оскільки Марку Аврелію довелося вести велику війну вздовж Дунаю йому були потрібні досвідчені офіцери, такі як Пертінакс, тому після його нових успіхів імператор «дав йому звання колишнього претора та поставив на чолі першого легіону». Відразу після отримання цього звання Публій захистив Ретійські області та Норік від ворогів, вже « за виявлене тут видатне прагнення»Historia Augusta, Pertinax , 2:7 приблизно в 175 р., Публій Пертінакс отримав консульську владу.
Завдяки своїй завзятості Пертінакс поступово підіймався по кар'єрній драбині, тому згодом здобув прихильність Марка Аврелія, котрий, здається, пошкодував, що зробив його сенатором, оскільки Пертінакс міг би зайняти дуже важливу посаду преторіанського префекта (посада командувача імператорської гвардії, котру сенатори не мали права займати):"Пертінакс дуже часто отримував похвали від Марка і на солдатських зборах, і в сенаті, і Марк відкрито висловлював жаль, що він не може призначити Пертінакса префектом преторія, тому що той є сенатором"Historia Augusta, Pertinax , 2:9.Публій Пертінакс був воєначальником, що повинен був придушити повстання полководця Авідія Кассія у 175 р., проте потреба у цьому не виникла, оскільки Кассій був вбитий своїми ж солдатами. Вже після цього повстання римляни знову були втягнуті у прикордонну війну на Дунаї, через що Пертінакс вирушив на цю територію, згодом він отримав владу управляти Нижньою Мезією (176—177), Верхньою Мезією (177) і Дакією (177—179).
Після смерті Марка Аврелія у 180 р. імператором став його син Коммод і вже у перші роки правління Коммода Пертінакс був призначений керувати багатою провінцією Сирією, тобто фактично був призначений верховним командувачем римських військ на Близькому Сході, що вважалося доволі престижною посадою, оскільки її колись обіймали Луцій Вер і Авідій Кассій.
Ще до управління Сирією Пертінакс пристрастився до грошей, через що його почав висміювати народ, тому префект преторіанства Секст Тігідій Перенніс наказав йому покинути місто та відправитися в Лігурію, тобто змусив покинути громадське життя. Через три роки проживання в Лігурії та заняття торгівлею («Там він пробув три роки і за посередництвом своїх рабів займався торгівлею»)Historia Augusta, Pertinax , 3:4 Коммод відкликав Пертінакса в Британію, де він утримував воїнів від будь-яких заколотів, оскільки ситуація у війську була неоднозначною настільки, що вони були готові проголосити імператором будь-кого. За «Історією августів» майбутній імператор відстоював дисципліну у війську, за що легіони до нього вороже ставилися, та утихомирював заколоти у Британії проти Коммода, зазнаючи при цьому величезної небезпеки, оскільки одного разу мало був не убитий під час заколоту легіонуHistoria Augusta, Pertinax , 3:8.
Після прохання відкликати його з Британії Пертінакса було призначено проконсулом Африки з 188 до 189, де він «витерпів безліч заколотів»Historia Augusta, Pertinax , 4:2, а згодом і префектом Риму, де відзначився своїм підходом до управління « показав найбільшу м'якість і людяність, чим дуже догодив самому Коммоду»Historia Augusta, Pertinax , 4:3, а в 192 р. Публій Гельвій Пертінакс вже вдруге обіймав посаду консула.
Вбивство Коммода Відповідно до праці Діона Кассія, роки імператорства Коммода супроводжувалися спустошенням казни та величезними розкраданнями, а замість того, щоб займатися державними справами, він віддавав перевагу розвазі, вбивствам тварин та видатних людей, прославленню себе як великого імператора та навіювання страху серед населення. Через проблематичність правління Коммода, префект преторіанської гвардії Квінт Емілій Лает, коханка Коммода Марсія та його камергер Еклект у 193 р. вирішили позбутися імператора, спочатку отруївши його, а потім підіслали атлета Нарциса придушити під час купання. Згідно з "Історії августів " Пертінакс брав безпосередньо участь у зговорі вбити Коммода:«У цей час Пертінакс не ухилився від участі в задумі вбити Коммода, про який повідомили інші»Historia Augusta, Pertinax , 4:4Лает та Еклект бажали бачити Пертінакса на імператорському троні, тому одразу після вбивства відіслали своїх людей до Пертінакса, щоб розповісти про вчинене, проте він не одразу повірив їм, тому відправив свою людину задля підтвердження факту смерті Коммода. Тільки переконавшись у загибелі імператора, Пертінакс вирушив до табору преторіанської гвардії, де його проголосили імператором (1 січня 193 р.). Хоч спочатку нова персона на імператорському троні не викликала великого ентузіазму, проте після наступних слів, що були сказані перед Сенатом, всі впевнилися в правильності вибору та віддавали щиру похвалу, тому обрали його на посаду належним чином: «Воїни проголосили мене імператором, але я не шукаю цієї посади і сьогодні ж відмовлюся від неї як через свій похилий вік і слабке здоров'я, так і у зв'язку з обтяжливим станом державних справ»Дион Кассий, LXXIV, 1, 4
Імператорство