СпиначкаЯк не слід казати українською (ч. 2), закріпка — металевий канцелярський предмет для скріплення аркушів паперу. Спиначка — особливим чином зігнутий відрізок дроту довжиною близько 10-12 см. Крім прямого призначення, може застосовуватися як викрутка, фішка для покеру, зубочистка, відмичка, матеріал для виготовлення рибальських гачків, а також як знаряддя землеробства або садівництва.

Історія У XIII столітті з'явилися своєрідні «швидкозшивачі» для спинання аркушів: у лівому верхньому кутку робилися надрізи, і через них протягувалась стрічка. Першим кроком до масовості стали швейні шпильки, придумані в 1835 році американським лікарем Джоном Хауї. Нью-йоркські секретарки швидко виявили, що шпильками можна скріплювати до десятка листів, проте шпильки кололися і залишали на папері некрасиві отвори і плями.

У 1890-х роках в офісах стали використовувати дротові пружинки (запропоновані в 1867 році Семюелем Феєм для зовсім іншої мети — кріплення до одягу ярликів, хоча і зазначив у патенті, що обидва об’єднані елементи можуть бути із паперу). У 1899 році норвезький інженер Юхан Волер, експериментуючи з шматочками пружинного дроту, придумав кілька вдалих конструкцій спиначок і отримав патент на свій винахід. Але Волер не став приділяти цьому проекту увагу, і в 1900 році американський винахідник Корнеліус Броснан запатентував скріпку, що отримала ім'я «Konaclip». Однак сучасний вигляд ця офісна приналежність придбала стараннями британської фірми «Gem Manufacturing», яка і випустила в тому ж році спиначку «Gem» у вигляді класичного подвійного овалу.

Цікаві факти Для жителів Норвегії спиначка має ще й глибоке символічне значення. Це пов'язано з героїчною історією, що сталася під час Другої світової війни. У 1940 році, захопивши країну, нацисти поставили при владі окупаційний уряд і заборонили місцевим жителям носити ґудзики і значки з ініціалами вигнаного норвезького короля Гокона VII. Тоді норвежці пригадали про спиначки і стали носити їх на одязі, таким чином, останні стали своєрідним символом єдності нації. Звитяга громадян і заслуги винахідника не були забуті: в Осло в січні 1990 року встановлено пам'ятник Юхану Волеру у вигляді велетенської спиначки.

У 1999 році, на столітню річницю своєї офіційної появи, сумирна помічниця діловодства потрапила на норвезьку поштову марку.

В уральському місті Міас встановлено пам'ятник спиначки заввишки 9 м 28 см, а також пам'ятники кнопці, циркулю, ножицям і лінійці, виконані зі сталі. Об'єкт занесений в «Книгу рекордів Гіннеса», офіційний запис про реєстрацію рекорду було зроблено 4 травня 2010 року.

Жанін Ван дер Мейра з Бельгії потрапила в «Книгу рекордів Гіннесса», їй вдалося зібрати ланцюжок з 22 025 спиначок завдовжки близько 820 м.

13-24 липня 1996 р 40 членів молодіжної групи «Бун-Лей Ком'юніті Сентр», Сінгапур, за 20 годин змайстрували ланцюг з канцелярських спиначок завдовжки 15,02 км.

Одна червона спиначка — феномен, коли внаслідок 14-ти крокової серії обмінів Кайлу Макдональду за рік вдалося обміняти звичайну паперову спиначку на двоповерховий будинок.

Нестандартні застосування

На замку застібки-блискавки можна використовувати замість «собачки» Розігнуті у вигляді букви S спиначки дозволяють швидко чіпляти й знімати для прання штори (фіранки) Спиначкою такої ж форми, тільки з притиснутими у вигляді петельок кінчиками зручно протягувати гумку в білизну Спиначку зручно використовувати для відкриття лотка пристрою читання CD-ROM, недоступного через несправність чи при вимкненому комп'ютері. Для цього розігнутою скріпкою натискають на кнопку в технологічному отворі на лицевій панелі пристрою. Іноді спиначку замінюють згорілий запобіжник (що дуже небезпечно і іноді призводить до пожежі). Із розігнутих спиначок виходять зручні гачки для ялинкових прикрас. Дріт з великої спиначки може слугувати шунтом до мікроамперметра, шо перетворює останній на 10-амперний амперметр.

Джерело

Примітки