Історичне джерело — носій історичної інформації, певна кількість артефактів минулого (старожитностей), що виникли як продукт розвитку природи й культури та відображають той чи інший бік людської діяльності. Тому зміст цього поняття цілком залежить від комплексу уявлень епохи про залишки минулогоКовальчук Оксана. Зміст поняття «історичне» та фактори, що впливають на його формування в добу романтизму // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — 2008. — Вип. 16. — С.180.

Типи Історичні джерела підрозділяються на: Речові — посуд, зброя, одяг, іграшки, техніка, Письмові — книжки, блокноти, енциклопедії, розмальовки, документи, свитки, Усні — легенди, міфи, думи, казки, перекази тощо.

Письмові джерела Такі письмові джерела, як хроніки, документи, листи, займають центральне місце серед інших історичних джерел, їх ще називають первинними історичними текстами або першоджерелами. Історичні джерела виступають як свідчення, відображення, образи, сліди минулого, використання яких служить реконструкції історичного минулого. У ході такої реконструкції виникають історичні праці — статті, монографії, підручники — їх називають вторинними історичними текстами (або історіографією).

По суті можна розділити всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, на два основних класи: історичні й археологічні. Всі знаряддя і результати людської діяльності розглядаються як феномени-артефакти, в яких «закодована» інформація про цю діяльність. У випадках, коли письмові джерела відсутні, доводиться використовувати винятково археологічні джерела.

Науку про історичні джерела, теорію й практику їх використання в історичних дослідженнях називають джерелознавство (історичне джерелознавство).

Речові джерела Серед інших типів джерел вирізняються саме речові. Велику групу з-поміж них складають археологічні джерела, вивчення останніх, зокрема, дає нам відомості про розселення, культуру, звичаї та вірування людей, які жили задовго до нас. За функціональним призначенням речові джерела поділяються на кілька класів: знаряддя праці, речі побуту, зброя, предмети прикладного мистецтва, монети, ордени, медалі, печатки, прикраси, технічні засоби та пристрої, архітектурні споруди тощо. Кожен з цих класів досліджує окрема спеціальна історична дисципліна (нагороди — фалеристика; медалі — медальєрика; одяг, однострої — етнологія та уніформознавство; печатки — сфрагістика тощо).

Джерела масові і особові Джерела масові — клас джерел, які характеризуються певною повторюваністю, типовістю та однорідністю вміщеної в них інформації. Аналіз змістовних аналогій змісту таких джерел дає змогу виявити спільні риси різних історичних явищ, простежити в них ту чи іншу закономірність, тенденцію розвитку. До масових джерел належать довідкові, статистичні документи, періодична преса тощо.

На відміну від масових, клас немасових, особових джерел визначається такими рисами, як: індивідуальність змісту, оригінальність інформації, несхожістю відтворення кожним джерелом історичного факту, події, процесу або його визначальних рис.

Поділ джерел на масові та немасові — досить умовний, бо масове джерело може виконувати в певному дослідженні унікальну роль — при вивченні окремого факту, а особове — роль однотипного джерела у вивченні масових явищ. Сучасні засоби формалізації інформації дають змогу обробляти масові джерела за допомогою статистичних та кліометричних методів (див. Кліометрія), цьому сприяє стандарт формуляру (періодична преса, листівки, декларації тощо).

Первинне джерело У вивченні історії як академічної дисципліни "первинне джерело" (також називається "оригінальним джерелом") - це безпосередній опис подій людиною, яка через них пройшла. "Первинні джерела були створені протягом історичного періоду, який досліджується."

Вторинне джерело В науці, вторинне джерело"Primary, secondary and tertiary sources ". University Libraries, University of Maryland."Secondary sources ". James Cook University. - це документ або запис, який передає чи обговорює інформацію, представлену деінде. Вторинне джерело - це те, що надає інформацію про первинне джерело. У вторинному джерелі оригінальна інформація відбирається, модифікується та впорядковується у відповідному форматі. Вторинні джерела включають узагальнення, аналіз, інтерпретацію або оцінку оригінальної інформації.

Третинне джерело Третинне джерело - це покажчик або текстова консолідація вже опублікованих первинних та вторинних джерелPrimary, secondary and tertiary sources. ". University Libraries, University of Maryland. Retrieve 07/26/2013, яка не надає додаткових інтерпретацій чи аналізу джерел."Tertiary sources ". James Cook University. Деякі третинні джерела можуть використовуватися як допомога для пошуку ключових (основоположних) джерел, ключових термінів, загальних загальновідомих знань"Primary, Secondary, and Tertiary Resources ". University of New Haven. та усталеної мейнстримної науки з певної теми. Точне визначення терміну третинний варіюється залежно від академічної дисципліни.

Див. також

Джерелознавство Першоджерело Критика історичних джерел Особливості радянських історичних джерел

Примітки

Джерела та література

Дмитрієнко М. Ф. Джерела історичні // Історичне джерелознавство : підруч. для студентів ВНЗ / [Я. С. Калакура та ін.]. - Вид. 2-ге, допов. і перероб. - Київ : Либідь, 2017. - 510 с. : іл. - Бібліогр.: с. 497-506. - ISBN 978-966-06-0750-7 Папакін Г. B. Історичні джерела // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 15—16. — ISBN 978-966-00-1740-5 Папакін Г. B. Речові джерела // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 16—22. Папакін Г. B. Зображувальні (візуальні) джерела // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 22—23. Папакін Г. B. Картографічні джерела // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 23. Папакін Г. B. Усні джерела поведінкова традиція // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 23—24. Папакін Г. B. Лінгвістичні джерела // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 24. Папакін Г. B. Писемні джерела // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 24—32. Папакін Г. B. Електронні джерела // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 32—33. Синиця Є. В. Археологічні джерела // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. Історія України з давнини до початку XXI століття. Навчальний посібник / Авторський колектив: канд. іст. наук В. Т. Британ, канд. іст. наук О. Ю. Висоцький, О. В. Михайлюк, канд. іст. наук Н. Г. Мосюкова, канд. іст. наук Л. С. Підлісна. — Дніпропетровськ Гладких М. Джерела археологічні // Історія в термінах і поняттях. Довідник / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Історічний факультет / Шидловський П. С., Синиця Є. В., Гладких М. І., Самойленко Л. Г. та ін. / За заг. ред. д-ра іст. наук, проф. Т. В. Орлової. — Київ, 2014. — С. 235. — ISBN 978-966-2911-60-2 Павленко С. Джерела історичні // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 239—240 Павленко С. Джерела вторинні // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 237 Павленко С. Джерела зображальні // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 237—239 Павленко С. Джерела вербальні // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 235—236 Калакура Я. Джерела історіографічні // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 240—242 Павленко С. Джерела масові // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 242—243 Павленко С. Джерела особового походження // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 243—245 Павленко С. Джерела первинні // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 245—246 Павленко С. Джерела писемні // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 246—247 Калакура Я. Джерела статистичні // Історія в термінах і поняттях. Довідник… С. 248—250. </div>