Децима ( — десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI ст. В. Еспінела) — десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зв'язку ліричної колізії, останні — її розв'язку. Децима вживалась в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передусім у російській поезії (Г. Державін, О. Радищев), терміном «децима» називали десятирядкову одиничну строфу, найчастіше з чотиростопним хореєм, де сполучався чотиривірш (абаб) із шестивіршем (ггдеед). Нею користувались й українські поети, зокрема вона становить структурну основу поеми «Енеїда» Івана Котляревського, написаної чотиристопним ямбом. До децими звертались й інші українські поети, Юрій Клен в епопеї «Попіл імперій» (у 3-й ч.), що зумовлювалося композиційними потребами цього твору:
[…]Зі звички буду тільки ямбомВам баналюки тут плести. Та й то лиш чотиристоповим: пан Котляревський нам писав, коли мене відн славословив, коли гекзаметр занедбав. Строфа — мій віз, рядки — колеса, а тих коліс у возі десять. Їх ритмом-ободом стягніть, Мастіть їх дьогтем — серця кров'ю і рими-шпиці яворовімені крутити поможіть.
Ці слова Юрій Клен вкладає в уста Енеєві, котрий зголошується бути поводирем у радянських концтаборах.
Джерела та література О. Д. Огуй. Децима // Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю.Ковалів: У 2 т. / К., 2007, том 1 — 273—274 с. Посилання