Вакф, вакуф, вакиф (від , множ. , аукаф, вакф, уакф «утримування»; вакиф) — у країнах ісламу, в тому числі у Османській імперії та Кримському ханстві земля чи інші джерела прибутку, які після смерті заповідача передавалися з побожною метою на доброчинні справи.
Вакуфом була нерухомість (насамперед земля), дохід з якої ішов на утримання: мечетей, мусульманських шкіл — вакуф-шер, або вакуф духовний); громадських інституцій — вакуф-адат, тобто вакуф звичаєвий.
Згідно з нормами шаріату, така нерухомість не підлягала відчуженню і оподаткуванню.
У Криму вакуф існував з XV століття, охоплюючи за часів розквіту ханства близько 100 тисяч десятин землі. Контроль за використанням вакуфу здійснював муфтій Криму. Вже за Російської імперії в Криму вакуф був скасований царською адміністрацією (1890). Відновити вакуф намагався мусульманський виконавчий комітет Курултаю в 1917 році.
Джерела та література Кирюшко М. І. Вакф, вакуф // — с. 428 Іналджик Г. Османська імперія: Класична доба (1300—1600), — К.: Критика, 1998. — 287 с. Вакф // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження О. Г. Большаков. Вакф // Лашков Ф. Ф. Исторические очерки крымо-татарского землевладения. Симферополь, 1897. Арістова А. В. Вакф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вакф Мошенський С. З. Більше ніж гроші. Фінансова історія людства. К. : Саміт-книга, 2021 - 486 с. ISBN 978-966-986-287-7 * Посилання Середньовічні історичні джерела Сходу і Заходу