Ванесса Редґрейв (; 30 січня 1937, Лондон) — британська акторка театру, кіно та телебачення, сценаристка, кінорежисерка та політична активістка, лауреатка премії «Оскар» 1978 року.

Життєпис

Кінокар'єра Ванесса Редґрейв народилася 30 січня 1937 в Лондоні в родині актора Майкла Редґрейва та акторки Рейчел Кемпсон.

У 1954 році вступила до школи музики і драми Central School of Speech and Drama. Вперше з'явилася на театральній сцені в 1957 році разом з батьком. З 1961 року вона виступає з Королівською шекспірівською трупою. У кіно Ванесса Редґрейв стала відомою після фільму «Морган: слушна нагода для лікування» (1966). Акторка отримала премію Каннського кінофестивалю, а також номінації на «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA.

Інші відомі картини раннього періоду — «Фотозбільшення» Мікеланджело Антоніоні (1966), «Айседора» (1968) — про життя балерини Айседори Дункан, «Марія, королева шотландців» (1971).

У 1977 році Редґрейв грала разом з Джейн Фондою у фільмі «Джулія» режисера Фреда Циннемана. За цю роль вона була визнана гідною премії «Оскар» у номінації «найкраща акторка другого плану». У тому ж році вона продюсувала і озвучувала документальний фільм «Палестинець», в якому брала участь у сцені танцю з автоматом Калашникова. У зв'язку з цим угруповання Jewish Defense League (фігурувала у звітах ФБР як екстремістська і терористична) організувала пікети під час церемонії вручення премії. Голова цієї організації звинувачував Редґрейв у підтримці палестинців. Незважаючи на присутність на вулиці активістів JDL, Редґрейв у своїй промові виступила із засудженням всіх форм тоталітаризму і сказала, що ані її, ані кіноакадемію не залякає «купка сіоністських хуліганів, чия поведінка ображає гідність усіх євреїв». Її виступ був зустрінутий «неодмінно відкритими ротами, вигуками несхвалення і оплесками».

Пізніше Редґрейв виконувала ролі у фільмах «Бостонці» (1985) — номінації на «Оскар» і «Золотий глобус», «Маєток Говардс Енд» (1991) — номінація на «Оскар», «Місія нездійсненна» (1996), «Вайльд» (1997), «Зіткнення з безоднею» (1998), «Перерване життя» (1999). Редґрейв продовжує грати в кіно і театрі.

Політична діяльність З початку 1960-х років Редґрейв включається в роботу різних громадських рухів: за припинення війни у В'єтнамі, ядерне роззброєння, незалежність Північної Ірландії, виїзд радянських євреїв з СРСР, незалежну палестинську державу; приходить в троцькістський рух. Редґрейв балотувалася до парламенту від троцькістської Робочої революційної партії, яку підтримував лівійський лідер Муаммар Каддафі. У 1990-х роках брала участь у створенні марксистської партії.

У 2002 році Редґрейв внесла заставу в 50 тисяч фунтів стерлінгів за звільнення чеченського прем'єр-міністра у вигнанні Ахмеда Закаєва. Його екстрадиції вимагала російська влада, звинувачуючи в тероризмі, викраденні людей і вбивствах та захоплення заручників під час мюзиклу «Норд-Ост». Редґрейв висловила побоювання за життя Закаєва у випадку його видачі Росії.

У 2004 році Редґрейв разом зі своїм братом заснувала Партію миру і прогресуPeace and Progress Party (Peace and Progress Party) і взяла участь у кампанії протесту проти війни в Іраку.

Приватне життя Була одружена з режисером Тоні Річардсоном в 1962—1967 роках, розлучилася через його роман з французькою акторкою Жанною Моро. Від Річардсона вона народила двох доньок: Наташа Річардсон (1963—2009) і Джоелі Річардсон, які теж стали акторками. У Ванесси Редґрейв є син від Франко Неро, з яким вона знімалася в «Камелот». Відомий роман Редґрейв з актором Тімоті Далтоном. Її сестра Лінн Редґрейв і брат Корін Редґрейв також були акторами, обидва померли від раку навесні 2010 року.

Відзнаки 2022 — Орден Британської імперії, Дама-Командор; командор (1967) .

Фільмографія

1966: «Фотозбільшення» (Blowup) — Джейн : «Мертвий сезон» (Out of Season) — Енн 1977: «Джулія» (Julia) — Джулія 1979: «Янкі» (Yanks) — Гелен 1979: «Острів Ведмежий» (Bear Island) — Хедді Ліндквіст

: «Маєток Говардс Енд» (Howards End) — Рут Вілкокс : «Снігове чуття Смілли» (Smilla's Sense of Snow) — Ельза Любінґ : «Мамині діти» (Mother's Boys) — Лідія : «Маленька Одеса» (Little Odessa) — Ірина Шапіра 1996: «Місія нездійсненна» (Mission: Impossible) — Макс 1997: «Снігове чуття Смілли» (Smilla's Sense of Snow) — Ельза Любінґ : «Уайльд» (Wilde) — леді Сперанца Уайльд : «Якби стіни могли говорити 2» (If These Walls Could Talk 2) — Едіт : «Джек і бобове дерево: Справжня історія» (Jack and the Beanstalk: The Real Story) — баронеса Вільгельміна 2007: «Вечір» (Evening) — Енн Лорд; 2007: «Спокута» (Atonement) — Брайоні Талліс у 77 років 2010: «Стукачка» (The Whistleblower) — Мадлен Різ 2010: «Листи до Джульєтти» (Letters to Juliet) — Клер 2016: «Щоденник Роуз» (The Secret Scripture) — Сюзанна Макналті в старості

Виноски