Бро́нзова доба́ — культурно-історичний період історії людства, який прийшов на зміну енеоліту (мідній добі) — перехідному періоду після кам'яної доби. Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці та зброї із бронзи, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав (кінець ІІІ — початок I тисячоліття до н. е.). Бронзова доба змінилася залізною добою у I тисячолітті до н. е. Загалом хронологічні рамки бронзової доби такі: 35/33 — 13/11 століття до н. е., однак у різних культур вони різняться.

Схему тріади діб (камінь, мідь, залізо) запропонував і теоретично обґрунтував 1836 року данський археолог, хранитель колекцій Копенгагенського археологічного музею Х. ТомсенУмовний поділ історії людства на епохи каменю, міді та заліза вперше запропонував ще у I ст. до Р. Х. вчений і письменник Давнього Китаю Юн Кан. На жаль, ці погляди протягом багатьох сторіч залишалися маловідомими широкому суспільному загалу, у тому числі й науковому.

Етимологія терміна Термін бронзова доба вперше зустрічається у книзі «Роботи і дні» Гесіода, яку прийнято називати «Доби людства», де історія людства поділена на 5 періодів: золоту, срібну, бронзову, доба героїв та залізну добу.

З розвитком археології у самостійну науку, данський археолог Християн Юргенсен Томсен запропонував періодизацію доісторичного періоду людства на основі класифікації артефактів за матеріалом, з якого вироблені знаряддя праці. Ця класифікація артефактів бронзової доби найбільш прийнятна для археологічних знахідок Середземномор'я та Близького Сходу. Водночас, в археологічних культурах Стародавнього Китаю виділити бронзову і залізну добу важче.

Бронзова металургія Визначенням бронзової доби є виплавка та металообробка бронзи, — штучного сплаву міді з оловом, арсеном, свинцем, цинком або іншими металами. Бронза плавиться легше за мідь, а вироби з неї твердіші й гостріші за мідні. Найдавніші вироби з бронзи знайдені в Месопотамії та Південному Ірані датовані IV тисячоріччям до н. е.. Наприкінці IV тисячоріччі до н. е. вони поширилися у Малу Азію та Єгипет. У III тисячоріччі до н. е. бронзові вироби вже виробляються на території сучасної України, на всьому Півдні Європи та в Індії. У II тисячоріччі до н. е. металургія бронзи поширюється у Китаї та решті регіонів Європи. Наостанку бронзова доба фіксується в Африці у І тисячоріччі до н. е. та Південній Америці у І тисячоріччі нашої ери.

У Месопотамії та Єгипті бронзова доба збігається з утворенням первинних цивілізацій. У II тисячоріччі до н. е. утворюються держави бронзової доби на островах Егейського моря та на півдні Балканського півострова (Кріто-Мікенська цивілізація). У інших краях поширення бронзової доби проходили доцивілізаційні процеси.

Металургія бронзи привела до появи нових осередків металообробки, гірничо-металургійних центрів та металургійних провінцій. Терени України в періоди ранньої та середньої бронзи входили до складу Циркумпонтійської металургійної провінції, а на етапі пізньої бронзи — Євразійської та Європейської металургійних провінцій. Вироби з бронзи використовували поряд із кам'яними, поступово витісняючи їх.

Характерні риси З кінця IV тисячоліття до н. е. метал почав відігравати у житті людини дедалі значимішу роль, принципові зміни наступили з відкриттям бронзи (сплаву олова і міді) і її широким поширенням. Видобуток і обробка металу вимагали великого вміння та спеціалізації. Тому ливарна справа, як і гончарна, а пізніше ткацька стали самостійними галузями.

Поліпшилась обробка землі, що сприяло подальшому вдосконаленню виробництва. Люди отримали можливість вести господарство однією сім'єю, в розпорядженні якої залишалися всі надлишки виробленого. Так зародилася приватна власність, що призвела до майнової диференціації.

Однією з ознак бронзової доби є формування ряду гірничо-металургійних областей (наприклад: Кавказ, Південний Урал, Центральний Казахстан тощо), що значно вплинуло на розвиток тих чи інших регіонів.

З винаходом бронзи значно розширився обмін і контакти між окремими районами Землі, що сприяло поширенню бронзових знарядь праці на район, де не було сировини для виплавки металів. Почалися військові зіткнення за оволодіння худобою, ріллею, металом, з'явилися військові керівники, виник культ вождя. Особливе ставлення до вождя як до героя зберігалося навіть після його смерті. Саме в епоху металу входять в звичай великі поховальні споруди — кургани. Розміри курганів, кількість і якість встановлених в них речей свідчать про особливе положення померлого в суспільстві, про його майнову перевагу. Безліч курганів епохи бронзи вивчені на території Донецької області.

У бронзову добу були сформовані кілька видів спільнот: протоміських центрів у Передній та Середній Азії із зрошувальним землеробством та розвиненим ремеслом, осілих землеробів та скотарів.

Одним з основних видів творчості стає художня обробка металів. Досить швидко людина оволоділа різними її видами: кування, лиття, карбування, гравіювання по металу. У великій кількості починають виготовлятися металеві прикраси: браслети, кільця, сережки, підвіски, обручі, бляшки, які нашивалися на одяг, пояси, пряжки, застібки для одягу — фібули. Особливе значення надавалося прикрашанню зброї. У скульптурному завершенні руків'їв часто зустрічаються зображення звірів. У похованнях епохи бронзи знаходять металеві посудини, прикрашені гравіюванням, призначені для якихось особливих випадків. З'являються дрібні вилиті скульптурні зображення. Дуже характерна деталь, що відображає зміни в суспільному устрій: жіночі зображення зникають, головним стає чоловічий образ.

У орнаментах, дрібній пластиці, прикрасах предметів практичного призначення одне з головних місць продовжує займати тваринний світ: зображення тварин або окремих частин їхніх тіл (кіготь, дзьоб, голова). Складається напрям в декоративно-прикладному мистецтві, що отримав назву «звіриний стиль».

Загальна хронологія Загалом, у більшій частині світу бронзовій добі передувала доба неоліту, проте в деяких регіонах епосі бронзи передував перехідний період від неоліту до бронзової доби — енеоліт (мідно-кам'яна доба). Поряд з цим, деякі регіони (наприклад, в Субсахарській Африці) перейшли до залізної доби, оминувши бронзову.

Хронологічно поділяють бронзову на: ранню бронзову добу середню бронзову добу пізню бронзову добу

У ранній період бронзової доби зона археологічних культур з використанням бронзових знарядь праці охоплювала 8—10 млн км², а наприкінці епохи бронзи площа цієї зони досягла 40—43 млн км².

Рання бронзова доба Місцем першого застосування металевих знарядь праці став Близький Схід, де мідь була відома з 4-го тис. до н. е. У кількох районах Передньої Азії з'явились і перші вироби з бронзи. Найранніші бронзові вироби з домішками олова, датовані кінцем 4-го ст. до н. е., були знайдені в Ірані. Бронзові вироби з домішками арсену вироблялись в Анатолії та на Кавказі на поч. 3-го тис. до н. е. В той же час, деякі вироби Майкопської культури датовані сер. 4 — сер. 3 тис. до н. е.

У першій половині 4 тис. до н. е. відбувся розпад Балкансько-Карпатської металургійної провінції та формування близько 35—33 ст. до н. е. Циркумпонтійської металургійної провінції, що стало фактичним початком бронзової доби. Циркумпонтійська металургійна провінція, яка у ранню та середню бронзову добу була найголовнішим осередком виробництва бронзи, поширювалась на міднорудні центри Південного Кавказу, Анатолії, Балкано-Карпатського регіону, Егейських островів. На захід від неї функціонували гірничо-металургійні центри Південних Альп, Іберійського півострова та Британських островів, а на південь та південний схід — існували бронзові культури Єгипту, Аравії, Ірану та Афганістану.

З початком бронзової доби сформувались 2 основні блоки спільнот Євразії: південніше гірського поясу від Саянських гір через Кавказ, Карпати до Альп сформувались спільноти із землеробсько-тваринницьким господарством, складною соціальною структурою, на основі якої з'явились міста, писемність та держави. На північ від гірського поясу у Євразійських степах сформувались спільноти кочових скотарів.

Середня бронзова доба У середню бронзову добу (26/25 — 20/19 ст. до н. е.) регіон використання бронзових знарядь праці поширюється, головним чином у північному напрямку. В цей час ще зберігається домінування Циркумпонтійської металургійної провінції на іншими регіонами виробництва бронзи.

Пізня бронзова доба

На зламі 3 та 2 тисячоліть до н. е. відбувається розпад Циркумпонтійської металургійної провінції. Разом з тим починається пізній етап бронзової доби. Формується ряд нових металургійних провінцій. Серед них найбільшою була Євразійська степова металургійна провінція (близько 8 млн км²), яка успадкувала традиції Циркумпонтійської металургійної провінції. На південь від неї функціонувала Кавказька та Ірано-Афганська металургійні провінції, які були невеликими за площею охоплення, але відрізнялись різноманіттям форм виробів та характером сплавів. На території від Саянських та Алтайських гір до Індокитаю сформувались виробничі центри Східно-Азійської металургійної провінції. Високоякісні вироби різноманітних форм, які здебільшого зосереджені у великих та численних скарбах, вироблялись Європейською металургійною провінцією, яка охоплювала території від Північних Балках до Атлантичного узбережжя Європи. На південь від неї розташовувалась Середземноморська металургійна провінція, яка відрізнялась від Європейської технологією виробництва та формами виробів.

Саме у пізню бронзову добу сформувалися протоміські центри, які функціонували в умовах економіки зрошувального землеробства. Водночас у степах Євразії склалися переважно іраномовні спільноти скотарів, які у цю добу переживали свій розквіт. Посилилися контакти з мешканцями лісової зони, на прикордонні з якою склалися змішані культури.

У 13—12 століттях до н. е. відбувається розпад та зміна культур практично на всьому просторі Євразії від Атлантики до Тихого океану, і протягом кількох століть — до 10/8 ст. до н. е. відбуваються значні переселення народів. Цей період отримав назву катастрофи бронзової доби. Одночасно починається перехід до залізної доби. Найдовше зберігались осередки культур бронзової доби у Атлантичній Європі, на якій розселялись кельтські племена.

Регіональні особливості

Бронзова доба в степовій смузі Курганна гіпотеза відносить до періоду пізньої бронзи розкол раніше єдиної протоіндоєвропейської спільноти, яка населяла причорноморські степи. Позначення бронзи в різних індоєвропейських мовах походять від одного кореня. Марія Гімбутас і її послідовники пов'язують з протоіндоєвропейцями такі культури ранньої бронзової доби, як катакомбнаКатакомбная культура // БРЭ. Т.13. М.,2008. і ямнаАрии // БРЭ. Т.2. М.,2005.Каргалы // БРЭ. Т.13. М., 2008..

На початку II тис. до н. е. починається поширення індоєвропейських племен на Схід і Захід. Андроновська культура, яку пов'язують з індоіранцями, займає великі простори Центральної Євразії (див. Сінташта, Аркаїм)Аркаим // БРЭ. Т.2. М.,2005.. Запорукою успіху поширення індоєвропейців стала наявність у них таких новаторських технологій, як колісниця і меч.

Впливом європеоїдних прибульців із заходу відзначені культури бронзової доби в Південному Сибіру — в першу чергу, Карасукська і тагарська. Знахідки ідентичної зброї на території в тисячі кілометрів (т. зв. Сеймінсько-турбінський феномен) дозволяють археологам припустити, що над тубільними народами лісової смуги Євразії з XVI ст. до н. е. панувала якась рухлива дружинна еліта

Близький Схід