Огузькі мови, Ол-група — група тюркських мов зосереджених у Туреччині, Азербайджані, Ірані, Туркменістані, західному Узбекистані, південному Криму, півночі Кіпру, на Балканах, де розкидані турецькі колоніальні поселення. Назва походить від народу тюркського огузів.
Огузькі мови також називають ол-(мовною) групою та південно-західними тюркськими мовами.
Походження
Усі Огузькі мови походять від давньоогузької мови, яка, ймовірно є продовженням Орхон-Єнісейської мови. Відповідність огузського-j орхон-єнісейському-d відзначено на найдавнішому рівні.
Огузькі мови
До складу групи входять:
Туркменська мова Трухменська мова, або Північнокавказька туркменська мова — туркменська говірка (етнолект) на Північному Кавказі, в основному у Ставропольському краї; Хорезмська мова — найближча до туркменської мови. Є групою говірок в Узбекистані й Казахстані, а по класифікації Олександра Самойловича є окремою Кипчацько-туркменською групою говірок). Проте в Узбекистані хорезмську мову визначають як огузьку говірку узбецької мови; Хорасансько-тюркська мова у Ірані — найближчий до туркменської й хорезмської мов, вважається перехідною від туркменської до азербайджанської типом мови Боджнурдійська мова; Азербайджанська мова — у Азербайджані та північно-західному Ірані, Айналу мова, афшарська мова, кашкайська мова, салчуцька мова та інші говірки азербайджанської мови, що розглядаються також як самостійні мови; Карачаєво-тюркська (сонкорсько-тюркська) мова — огузького типу мова, яка зближуються із азербайджанською, але виявляє деякі подібності до Хорасансько-тюркських говірок, з якими, однак, безпосередньо не стикається; Сирійсько-туркменські говірки — говірки туркменської або турецької мови у Сирії; Турецька мова — поширена у Туреччині, у північному Кіпрі й на Балканах, Османська (сельджуцька, староанатолійська) мова — давня мова що припинила своє існування, Кіпрський діалект турецької мови й балкано-турецькі діалекти: Урумська цалкська мова — в наш час вважається самостійною мовою або діалектом азербайджанської, Південний діалект кримськотатарської мови — локалізований на південному узбережжі Криму, Урумська мова — огузькі діалекти урумської приазовської мови; Гагаузька мова: Балкано-гагаузька мова Гагаузька мова — власне гагаузька; Печенізька мова — зникла мова ряду тюркських племен, відомих під назвами: чорні клобуки, печеніги, узи, гузи, торки, Кову, турпеї, боути, каспічи, берендеї.
Халадзька мова
Зарахування халадзької мови до огузьких мов недостовірне. Недостовірна також її трактування як карлуцько-хорезмійської мови.
Ймовірно, халадзька мова відноситься до карлуцько-уйгурських мов про що свідчить рефлексація пратюркського-d-, ідентична рефлексації в Саянських мовах). Схожість з огузькими й карлуксько-хорезмійськими мовами є результатом тривалого контакту.
Внутрішня класифікація огузьких мов
Внутрішня класифікація огузьких мов утруднена.
Обґрунтовано протиставлення саларської мови у центральному Китаї іншим огузьким мовам. Салари, що відійшли з району Самарканда у 14 сторіччі мають мову, що максимальна близька салирському діалекту туркменської мови, з яким колись складала один тип мовлення.
Решта огузьких мов утворюють, по суті, діалектний континуум, — існують перехідні говірки між туркменською та азербайджанською, азербайджанською та турецькою мовами.
Гагаузька мова традиційно трактувався як сучасна форма давньої печенізької мови, а найближчим до турецької вважалася азербайджанська мова. Відповідно до новітніх досліджень, поділ турецької та гагаузької сталося на початку XVII сторіччя, а азербайджанська діалектна зона відокремилась в основному до XVI століття ~ gumilev/HE2/he2510.htm Історія Сходу. У 6 т. Т. 2. Схід у середні віки. М., 2002. : «У XIV—XV ст. з початком формування азербайджанського тюркомовного етносу виникає і його культура […] Навіть етнічна межа між турками і азербайджанцями встановилася тільки в XVI ст., але й тоді вона ще остаточно не визначилася.» (але почала відокремлюватися в XIII сторіччі).
Примітки