Зи́ґмунт Ґорґоле́вський (або Зигмунт Горголевський; ; 14 лютого 1845, с. Шулітц, Провінція Позен, Прусське королівство, Російська імперія — 6 липня 1903, м. Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина) — польський архітектор, автор численних споруд у Німеччині та Польщі, а також будівлі Великого міського театру у Львові (тепер Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької).

Біографія

Народився 14 лютого 1845 року в селі Шулітц, що на той час належало до провінції Позен, Прусського королівства (тепер село Солець, Сьредського повіту, Великопольського воєводства, Польщі). Батько — Кароль Ґорґолевський, мати — Текля з Лернеровських.

Початкову освіту здобув у реальній гімназії в Позені. У 1866–1871 роках навчався в Берлінській академії архітектури (Німеччина). Під час навчання керував будівництвом Ганноверського залізничного вокзалу в Берліні.

Після закінчення навчання протягом шести років працював асистентом у своєму виші. Був радником Міністерства громадських робіт Німеччини, архітектором королівських палаців у Берліні, королівським будівельним інспектором у Галле.

Був одним із найбільших прихильників історизму в архітектурі Пруссії та цілої Німеччини. Серед його проєктів — дві версії майбутньої будівлі рейхстагу (1872, 1882). Вони ввійшли до 20-ти найкращих проєктів, відібраних конкурсним комітетом із понад 100.

Був нагороджений за спорудження в Берліні.

Інші проєкти: плани з реконструкції королівських палаців у Берліні та Кілі; розширення університетських лікарень у Галле та Бонні;

Був головним архітектором протестантської церкви в Берліні, палацу Бель В'ю, будівлі суду в Ополе й Ольштині, в'язниць у Свідниці та Хожуві.

Здійснив будівництво або реставрацію багатьох об'єктів у регіоні Великопольщі: Реставрація церкви у Вжесьні; Реставрація замку-палацу Дзялинських у Голухові; Реставрація бібліотеки Дзялинських у Курнику; Будівництво палацу Твардовських у Кобильниках; Розширення палацу Квілецьких в Опорові; Будівництво замку Радзивіллів у Багателі поблизу Острова; Будівництво дзвіниці та палацової каплиці Чапських у Смогульці; Будівництво будинку Товариства друзів наук і мистецтв у Познані (1874–1879); Будівництво житлових будинків по вулиці Берлінській, навпроти Польського театру в Познані.

Був головним архітектором проєкту реконструкції палацу князя Фердинанда Радзивілла в Олиці (Волинь).

1875 року брав участь у конкурсі на проєкт майбутнього Галицького сейму у Львові (тепер — головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка). Його проєкт преса й фахівці визнали за найкращий, але архітектор згодом відмовився від участі в конкурсі з фінансових причин.

Неодноразово був членом журі архітектурних конкурсів. Зокрема на проєкт оперного театру у Кракові, 1889; ощадної каси в Чернівцях; костел святої Єлизавети у Львові, 1903Kościoł św. Elżbiety // Słowo Polskie. — 18 marca 1903. — nr 129. — S. 1. .

1879 року одружився з Геленою Гулевич.

Львівський період

1893 року переїхав до Львова, де на запрошення австрійської влади очолив Державну промислову школу. Провів реформу навчального процесу. Від 1894 року член Політехнічного товариства у ЛьвовіTowarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 88. . У цей час мешкав на вулиці Словацького, 8. Для Галицької крайової виставки виконав проєкти кількох виставкових павільйонів. Зокрема здобув перше місце на конкурсі проєктів павільйону мистецтв (1893)Kronika bieżąca // Czasopismo Towarzystwa Technicznego Krakowskiego. — 1893. — nr 3. — S. 32. .

1896 року переміг у конкурсі на найкращий проєкт Міського театру у Львові (тепер Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької). Щоби уникнути звинувачень у використанні свого службового становища та суспільної позиції, свій проєкт підготував в суворій таємниці й надіслав на конкурс не зі Львова, а через Лейпциг.

Для закладення фундаментів театру довелося змінити річище Полтви, яка тоді протікала під теперішнім проспектом Свободи (фактично театр стоїть на місці, де протікала річка). Разом із театром спроєктував дім для зберігання декорацій на нинішній вулиці Куліша (співавтор Іван Левинський).

Урочисте відкриття театру відбулося 4 жовтня 1900 року. Але вже 1901 року ґрунт під театром почав осідати більше від передбачених норм, з'явилися тріщини на стінах. Згодом осідання зупинилося. 17 листопада 1901 року Ґорґолевського нагородили Орденом Залізної корони III класу. У липні 1903 року раптово помер через параліч аорти серця,

Похований на «алеї заслужених» Личаківського цвинтаря у Львові (поле № 1б).

Примітки

Джерела Odrzywolski S. Zygmunt Gorgolewski. Wspomnienie pośmiertne // Architekt. — 1904. — № 4. — S. 57, 58. Łoza S. Gorgolewski Zygmunt // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 99. Łoza S. Gorgolewski Zygmunt // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — t. VIII. — S. 316. Gorgolewski Zygmunt // Wielkopolski słownik biograficzny. — Warszawa-Poznań Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1981. — S. 213. — ISBN 83-01-02722-3. Горголевський Зигмунд //  — С. 177.

Посилання