Panzerkampfwagen IV (PzKpfw IV або Pz-IV) — німецький середній танк періоду Другої світової війниІснує версія, що Pz IV спочатку класифікувався німецькою стороною, як важкий танк, однак документально вона не підтверджена.. Був основним й наймасовішим танком Вермахту. Для німецької армії він мав таке ж саме значення, як Т-34 для СРСР та M4 Sherman для США. Постійне вдосконалення бронювання й озброєння танку дозволяло йому протягом усієї війни бути їм гідним конкурентом.
Історія створення Історія цього танка почалася в 1934 році, коли німці почали будувати свою військову машину. Версальська угода не дозволяла мати на озброєнні та розробляти нові типи танків. Очевидно, що такий стан справ німців ніяк не влаштовував. Щоб подолати економічну та політичну ізоляцію, Німеччина пішла на тісний контакт з Радянським Союзом. Обидві країни знайшли те, в чому їм було відмовлено у «світовому співтоваристві» — Німеччина отримувала від СРСР сировину, а СРСР — нові технології.
Крім того, СРСР надав полігони та експериментальні заводи для відпрацювання нових технічних рішень. Зокрема біля Казані була відкрита танкова школа, де інженери та офіцери вермахту разом з радянськими військовими працювали над розробкою, виготовленням і випробуванням нових танків. У результаті на світ з'явилися PzKpfw I і PzKpfw II.
Але ці танки розглядалися лише як навчальні. Тому 1934 року були розпочаті роботи над танками більшого розміру, які мали стати основним озброєнням німецьких танкових військ. Це PzKpfw III і PzKpfw IV. Перший із них, за аналогією до британських бронетанкових військ, планували застосовувати як крейсерський танк, призначений для глибоких маневрів, а другий — як танк прориву та підтримки.
Через обмеження озброєння Pz.Kpfw.III, було вирішено на додаток до нього створити танк вогневої підтримки з далекобійнішою гарматою з потужним осколковим снарядом, здатним вражати протитанкову оборону за межами досяжності інших танків. У січні 1934 Управлінням озброєнь був організований конкурс проектів на створення машини такого класу, чия маса не перевищувала б 24 тонни. Оскільки роботи по бронетехніці в Німеччині в той період все ще велися в таємниці, новому проекту, як і решті, було присвоєно кодову іменування «машина командира батальйону» (, зазвичай скорочується до B.W.). З самого початку розробкою проектів на конкурс зайнялися фірми «Рейнметалл» та «Крупп», пізніше до них приєдналися «Даймлер-Бенц» і M.A.N. протягом наступних 18 місяців свої розробки представили всі фірми, а проект «Рейнметалл» під позначенням VK 2001 (Rh) був у 1934 — 1935 роках навіть виготовлений в металі у вигляді прототипу.
Всі представлені проекти мали ходову частину із шаховим розташуванням опорних котків великого діаметра та відсутністю підтримуючих котків, за винятком все того ж VK 2001 (Rh), який в цілому успадкував ходову частину зі зблокованими попарно опорними котками малого діаметру та бортовими екранами від дослідного важкого танка Nb.Fz. Найкращим з них у результаті був визнаний проект «Крупп» — VK 2001 (K) , але Управління озброєнь не задовольняла його ресорна підвіска, яку вони вимагали замінити досконалішою торсіонною. Однак «Крупп» наполягла на застосуванні ходової частини зі зблокованими попарно котками середнього діаметра на ресорній підвісці, запозиченої у відкинутого прототипу Pz.Kpfw.III її ж розробки. Щоб уникнути неминучих при переробці проекту під торсіонну підвіску затримок з початком виробництва дуже необхідного армії танка, Управління озброєнь було змушене погодитися на пропозицію «Крупп». Після доопрацювання проекту, «Крупп» отримала замовлення на виробництво передсерійної партії нового танка, який до того часу отримав позначення «броньована машина з 75-мм гарматою» () або, по наскрізний системі позначень, прийнятій у той час, «експериментальний зразок 618» ( або Vs.Kfz.618). З квітня 1936, танк отримав своє остаточне позначення — Panzerkampfwagen IV або Pz.Kpfw.IV. Крім цього, йому був привласнений індекс Vs.Kfz.222, що раніше належав Pz.Kpfw.II.
Серійне виробництво
Panzerkampfwagen IV Ausf.A — Ausf.F1
Перші кілька Pz.Kpfw.IV «нульової» серії були виготовлені в 1936–1937 на заводі «Крупп» у Ессені. Серійний же випуск першої серії, 1.Serie/B.W., був початий в жовтні 1937 року на заводі «Крупп-Грузон» в Магдебурзі. Всього по березень 1938 року було випущено 35 танків цієї модифікації, позначаються як Panzerkampfwagen IV Ausführung A (Ausf.A — «модель А»). За єдиною системою позначень німецької бронетехніки танк отримав індекс Sd.Kfz.161. Танки Ausf.A все ще були передсерійними машинами та несли протикулеве бронювання, яке не перевищувало 15 — 20 мм та слабо захищені прилади спостереження, особливо в командирській башточці. Разом з тим, на Ausf.A вже було визначено основні конструктивні особливості Pz.Kpfw.IV. І хоча надалі танк багаторазово піддавався модернізації, зміни переважно зводилися до установки потужнішого бронювання та озброєння, або до непринципової переробки окремих вузлів.
Одразу після закінчення виробництва першої серії, «Крупп» приступила до виробництва поліпшеної — 2.Serie/B.W. або Ausf.B. Найбільш помітною зовні відзнакою танків цієї модифікації була пряма верхня лобова плита, без виступаючої «рубки» механіка-водія та з ліквідацією курсового кулемету, який був замінений оглядовим приладом та люком для стрільби з особистої зброї. Покращена була і конструкція оглядових приладів, перш всього командирської башточки, що отримала броньові заслінки, та оглядового приладу механіка-водія. За іншими даними ж, нова командирська башточка була введена вже в процесі виробництва, так що частина танків Ausf.B несла командирську башточку старого типу. Дрібні зміни торкнулися і посадочних люків та різних лючків. Лобове бронювання на новій модифікації було доведено до 30 мм. Танк отримав також потужніший двигун та нову 6-швидкісну коробку передач, що дозволило суттєво підняти його максимальну швидкість, причому його запас ходу також зріс. Разом з тим, боєкомплект Ausf.B скоротився до 80 пострілів до гармати і 2700 кулеметних патронів, замість, відповідно, 120 і 3000 на Ausf.A. «Крупп» було дано замовлення на виробництво 45 танків Ausf.B, але через брак комплектуючих, реально з квітня по вересень 1938 було вироблено лише 42 машини цієї модифікації.
Першою порівняно масовою модифікацією стала 3.Serie/B.W. або Ausf.C. У порівнянні з Ausf.B, зміни в ній були незначні — зовні обидві модифікації відрізняються лише наявністю броньованого кожуху ствола спареного кулемета. Решта змін звелися до заміни двигуна HL 120TR на HL 120TRM тієї ж потужності, а також початку установки на частині танків відбійника під стволом гармати, для відгинання розташованої на корпусі антени при повороті башти. Всього було замовлено 300 танків цієї модифікації, але вже в березні 1938 року замовлення було скорочено до 140 одиниць, внаслідок чого з вересня 1938 року по серпень 1939 року було вироблено, за різними даними, 140, або ж 134 танка, тоді як 6 шасі були передані для переробки в мостоукладальники.
Машини наступної модифікації, Ausf.D, випускалися двома серіями — 4.Serie/B.W. і 5.Serie/BW Найбільш помітною зовнішньою зміною стало повернення до ламаної верхньої лобової плити корпусу та курсового кулемета, який отримав посилений захист. Внутрішня маска гармати, яка виявилася вразливою для бризок свинцю при кульових попаданнях, була замінена зовнішньою. Товщина бортової та кормової броні корпусу та башти була доведена до 20 мм. У січні 1938 року «Крупп» отримала замовлення на виробництво 200 машин 4.Serie/B.W. і 48 5.Serie/B.W., але під час виробництва, з жовтня 1939 по травень 1941 року, як танки були закінчені лише 229 з них, тоді як інші 19 були виділені для побудови спеціалізованих варіантів. Частина танків Ausf.D пізнього випуску була випущена в «тропічному» варіанті ( або Tp.), з додатковими вентиляційними отворами в моторному відділенні. Ряд джерел говорить про проведення в 1940–1941 роках у частинах або при ремонті посилення броні, що здійснювалося кріпленням за допомогою болтів додаткових 20-мм листів на верхні бічні та лобові плити танка. За іншими даними, машини пізніх випусків штатно оснащувалися додатковими 20-мм бортовими і 30-мм лобовими бронеплитами по типу Ausf.E. Кілька Ausf.D були 1943 року переозброєні довгоствольними гарматами KwK 40 L/48, але ці переобладнані танки використовувалися лише як навчальні.
Поява нової модифікації, 6.Serie/B.W. або Ausf.E, було викликано насамперед недостатністю броньового захисту машин ранніх серій, продемонстрованого ще під час Польської кампанії. На Ausf.E, товщина нижньої лобової плити була доведена до 50 мм, окрім цього стала стандартною установка додаткових 30-мм плит над верхньою лобовою і 20-мм — над бічними плитами, хоча на незначній частині танків ранніх випусків додаткові 30-мм плити не встановлювалися. Броньовий захист башти, разом з тим, залишався колишнім — 30 мм для лобової плити, 20 мм для бортових та кормової плит і 35 мм для маски гармати. Була введена нова командирська башточка, з товщиною вертикального бронювання від 50 до 95 мм. Був також зменшено нахил кормової стінки башти, які тепер виготовлялися з цілісного листа, без «напливу» для башточки, а на машинах пізнішого випуску до корми башти став кріпитися неброньований ящик для спорядження. Крім цього, танки Ausf.E відрізнялися деякими менш помітними змінами — новим оглядовим приладом водія, спрощеними ведучими та напрямними колесами, поліпшеною конструкцією різних люків та оглядових лючків та введенням баштового вентилятора. Замовлення на шосту серію Pz.Kpfw.IV склало 223 одиниці і було виконане в повному обсязі у період З вересня 1940 по квітень 1941 року, паралельно з виробництвом танків Ausf.D.
Екранування додатковою бронею, що застосовувалося на попередніх модифікаціях, було нераціональним та розглядалося лише як тимчасове рішення, що і стало причиною появи наступної модифікації, 7.Serie/B.W. або Ausf.F. Замість застосування навісної броні, товщина лобової верхньої плити корпуса, лобової плити башти і маски гармати була доведена до 50 мм, а товщина бортів корпусу та бортів і корми башти — до 30 мм. Ламана верхня лобова плита корпусу була знову замінена прямою, але цього разу із збереженням курсового кулемета, а бортові люки башти отримали подвійні стулки. У зв'язку з тим, що маса танка після внесених змін виросла на 21% порівняно з Ausf.A, для зниження питомого тиску на ґрунт були введені ширші гусениці. Інші, менш помітні зміни, включали введення вентиляційних повітрязабірників в середньому лобовому листі для охолодження гальм, інше розташування глушників та злегка змінені в зв'язку з потовщенням броні оглядові прилади та установку курсового кулемета. На модифікації Ausf.F до виробництва Pz.Kpfw.IV вперше підключилися інші фірми, крім «Крупп». Остання отримала перше замовлення на 500 машин сьомої серії, пізніше замовлення на 100 і 25 одиниць отримали фірми «Вомаг» та «Нібелунгенверке». З цієї кількості, з квітня 1941 року по березень 1942 року, до перемикання виробництва на модифікацію Ausf.F2, було випущено 462 танка Ausf.F, 25 з яких були ще на заводі переобладнані в Ausf.F2.
Panzerkampfwagen IV Ausf.F2 — Ausf.J